У нездар криза — явище перманентне

…І можемо припустити, що поясненням оцієї незнаної раніше пасивності стануть «актуальні політичні події в Україні» — так нас у цьому запевнятимуть. Справді, нашим можновладцям головне — завжди й у всьому знайти вдалу відмовку. Бо причини всього — як трансферної апатії, так і потенційного «клубопаду» — лежать зовсім не там, де нам наполегливо вказують.

Сказати, що до цього все йшло, — зробити нинішній ситуації комплімент: імовірність кризи, що таки настала, вже кілька років була настільки очевидною для всіх аналітиків, що це навіть трохи смішно.

Смішно, що так багато осіб вірили у спроможність оминути світові закони економіки, будуючи такі затратні явища, як професіональні ФК, у вигляді мильних бульбашок, карткових будинків, не те, що без фундаменту — по суті, без стін. Вірили, що система «клубів-однокласників» існуватиме довго, її завжди можна буде виправдати, навіть «логічно обґрунтувати» таку необхідність (реальність, як бачите, інша: згадайте «Кривбас» і «Арсенал», а відтепер спостерігайте за «Зорею», «Іллічівцем» та «Севастополем»…). І загалом вірили, що настільки неконкурентоспроможні в умовах вільного ринку феномени, як вітчизняні клуби, зможуть вижити тоді, коли за те виживання доведеться по-справжньому боротися.

Як пам’ятає читач, півтора місяця тому на шпальтах «УФ» ми опитали чотирьох агентів ФІФА з приводу трансферних тенденцій в УПЛ: усі вони нехарактерну для вітчизняного «соккера» останніх років пасивність пов’язували з різними аспектами, котрі, так чи інакше, зводилися до одного — фінансового колапсу, що зачепив віт­чизняне футбольне господарство. Однак при цьому шановні фахівці займалися підміною понять, хибно окреслюючи стан справ: знову-таки агенти наполягали на загальнодержавній скруті, натомість, повторюю, собака закопана не в тій ямі.

Тепер перед вами — думки тих же агентів, які цього разу коментують підсумки останнього на часі зимового трансферного вікна. Як видно, вони дотримуються свого бачення…

Володимир БАНЯС.