Український футбол
У ПРОВІНЦІЇ — СВЯТО
БІЛЬШІСТЬ ІГОР ДРУГОГО АКТУ ЗМАГАННЯ ЗА ЧАШУ ВДАЛИСЯ «НА УРА»

НЕ БАЧИЛИ? А НАВІЩО ВОНО ВАМ?

Із цим твердженням можна не погоджуватися, проте мені все ж здається, що визначальною рисою цієї кубкової фази стала майже тотальна відсутність трансляції матчів на телебаченні: українські глядачі отримали змогу спостерігати за перипетіями зустрічі київського «Арсеналу» та «Шахтаря», та й то, гадаю, тільки тому, що вона відбулась у столиці. Решту поєдинків реально було переглянути тільки через Інтернет.

Я не повірю, що в третьому тисячолітті вкрай складно організувати телетрансляцію (бодай на один раз) із будь-якого нашого села, навіть із глухого закутку. Не повірю, що за наявності бажання вкрай проб­лематично досягти прямого ефіру, припустімо, з Петрового Кіровоградської області. Очевидно, сіль ситуації в тому, що самого бажання немає.

Особливо прикро, що його не було в жодного керманича ФФУ: ні у Віктора Банникова, ні у Валерія Пустовойтенка, ні в Григорія Суркіса, разом із Анатолієм Коньковим і Андрієм Павелком узятих. «Не доходили руки» до… ну, якщо стисло — бодай мінімальної популяризації в масах другого за ранжиром національного турніру.

Отож усоте постає запитання: навіщо футболу України розіграш Кубка? Чи, точніше: навіщо нам такі керманичі?

  • НЕ БАЧИЛИ?.. (ЧАСТИНА ДРУГА)

Стараннями відповідних клубних служб нам удалося стати свідками більшості поєдинків 1/16-ї через канали в Ютюбі. Щоправда, дивитися доводилося то там, то сям, оскільки більшість матчів суботи (базового ігрового дня) розпочалась одночасно, о 17.00. Цікаво, невже це велика проблема розвести зустрічі на різні години, при цьому більше завантажити ними п’ятницю й неділю?

Зрозуміло, чим керувались упорядники календаря: позаяк транслювати запланували лиш один поєдинок, значить, можна було не «заморочуватися» із часом проведення решти. Дивовижна логіка! Котра, однак, не повинна вражати — бодай із огляду на юнацьку першість Європи для збірних 2009 року. Отой форум, нагадую, відбувся в Україні, тріумфатором його стала наша збірна, проте загальнодержавні канали не показали жоден (!) її матч аж до фінального (ТРК «Україна» не враховуємо, бо вона мала на той час регіональне покриття). Чому? А тому, що Суркісу-старшому — тодішньому президенту Федерації — це було «нецікаво».

Сьогодні Григорій Михайлович також не остання людина в нашому професійному футболі. Навряд чи його світовідчуття зазнало змін за шість років. Отже, якщо тоді його «не цікавило» домашнє юнацьке Євро, чи доцільно тепер очікувати від нього інте­ресу до раннього етапу Кубка?

Є СТО! Й НАВІТЬ БІЛЬШЕ!

Таки сталося: вінгер «Динамо» з прізвищем Ярмоленко забив за основну команду 100 офіційних м’ячів! На тлі невизначеності спортивного майбутнього «десятки» столичних звершений факт підкорення снайперської вершини по-особливому радує.

Попрошу читача звернути увагу на табличку внизу.

Бачимо, що для втілення в життя гросмейстерського показника Анд­рієві (котрий, пам’ятаймо, не є центр-
форвардом) знадобилося дрібку більше семи років і 268 матчів. Що найголовніше, в зустрічі з «Гірником-Спортом» чернігівець забезпечив не тільки потрібний до голевої сотні дубль, а й відзначився сумарно тричі! А київські майстри рівно 10 літ не робили кубкових хет-триків: увостаннє це сталося 13 серпня 2005-го, коли бразилець Клебер познущався над херсонським «Кристалом».

Спостерігаючи в суботу за дія­ми найкращого футболіста Украї­ни-2014, мимоволі зловив себе на незвичайній аналогії. Півтора десятиліття тому знайомий зізнався: «Не уявляю «Динамо» без Белькевича». Натомість сьогодні саме час казати: «Не уявляю «Динамо» без Ярмоленка»…

Зрештою, поєдинок у Комсомольську став справжнім святом для наддніпрянського міста. Збулося пророцтво тренера гірників Ігоря Жабченка, котрий одразу після жеребкування, коли дізнався, що суперником «Гірника-Спорту» буде київське «Динамо», заявив, що на цей матч у Комсомольску підуть усі. Щоправда, дерева біля стадіону були вільні, а от дахи і балкони прилеглих до спорткомплексу «Юність» пятиповерхівок були усипані вболівальниками. Результат 0:6, безумовно, їх не надто порадував, але й голову попелом ніхто з них не посипав.

У доброму настрої залишав стадіон і генеральний директор ВАТ «Полтавський ГЗК» Віктор Лотоус. Радо спілкувався з людьми, серед яких було й чимало працівників комбінату, а на запитання містян: «Як вам матч?» відповів без пафосу: «Чудовий! Ми поступилися найкращому українському клубу. Але головне — побачили, що має­мо ще багато роботи, аби досягти бажаного».

ПРЕМ’ЄРЛІГОВІ ЗА БОРТОМ

Надалі без «Металіста» (коментарі зайві), «Карпат» (таки недооцінили?), «Металурга» (що ж…), «Говерла» (не скажеш, що сенсація). Близькими до того, щоби поступитися, були «Дніпро» та «Ворскла». Так «вишка» позбулася солідної частини кадрів, які залишилися за бортом кубкових боїв.

Із-поміж тих, хто відстояв честь ешелону, закцентуємо на «Чорноморці» та його прем’єрній «вікторії» в 2015-му, на дублюючому складі «Шахтаря», котрому не створили проблем «каноніри» Ангела Червенкова, зрештою, на виграші «Олександрії» в Краматорську, де… ну, ви самі знаєте.

ВІДТЕПЕР «ГРА НА ВИЇЗДІ — ГРА ВДОМА»

На тижні відбудеться жеребкування 1/8-ї розіграшу Кубка Украї­ни-2015/16. Нагадаю, що вже із цього етапу турнір переходить на систему двоматчевих протистоянь, отже, кількість сенсацій у ньому помітно знизиться, а звитяг, на зразок тієї, що вдалася «Миколаєву», майже не буде. Тому треба очікувати зменшення глядацького інтересу, хоча й збільшення телетрансляцій — за рахунок матчів у містах команд УПЛ.

Володимир БАНЯС.


стрічка новин