Український футбол
Усе по черзі: після 19-го — 26-й
«Шахтар» утримує лідерство за різницею м’ячів, «Динамо» остаточно позбавлене права на Лігу чемпіонів…

Аномальність поточного чемпіонату, простежена ледь не в усьому, дібралася вже до сфери цифр: сьогодні нас не дивує, що між 25-м і 26-м турами вклинюється інший під № 19.

Верхній абзац писався в понеділок, себто до початку туру, решта матеріалу — вже після. Конкретніше — раннього ранку четверга. Тобто наразі мені не відомо, яке продовження має найгучніша футбольна подія України весни — довгоочікуване звільнення головного тренера «Динамо» Олега Блохіна.

Зате достеменно відомо (й не тільки мені), що сьогоднішнього стану справ у столиці, уособленого новим проваленим сезоном (виліт із Ліги Європи, максимум третє місце в першості, відсутній знаменитий колись класний рівень гри), можна й треба було уникнути: для цього вимагався один-єдиний фактор — воля-мудрість-мужність керманича столичного ФК. Одначе в останнього не виявилося нічого.

… Я й досі схиляюся до думки, що, попри всю мою антипатію до Олега Володимировича, його пришестя на динамівський місток уникнути було просто неможливо. По-перше, він найвеличніший у літописі клубу гравець, отож, як нам усім здавалося, заслужив спробувати себе в лавах «блакитно-білих» і в іншій іпостасі. По-друге, саме на ньому, як уже встиг пообіцяти Суркіс-молодший, мала закінчитися ганебна епопея призначення наставниками киян умовних «учнів Лобановського», іншими словами — «своїх» (сподіваюся, що бодай цього разу Ігор Михайлович дотримається слова; хоча, чесно кажучи, є великі сумніви…).

Тепер уже все очевидно. Тепер зрозуміло: а) Блохін — або взагалі не тренер, або посередній фахівець; б) у «Динамо» за дюжину років по смерті Валерія Васильовича не з’явився наставник, який би бодай на 10% дорівнював Метру;
в) і київський ФК, і приналежна йому команда потребує радикальних змін.

Прикро й кумедно те, що ці переміни, наголошую, потрібно було робити раніше. Наприк­лад, торік у липні, коли стало очевидно, що «Динамо» Блохіна не прогресує, навіть прид­бавши футболістів на кілька десятків мільйонів «умовних». Або на початку осені, з ганебним програшем у Києві «Чорноморцю». Чи, припустімо, у середині-кінці тієї ж осені, коли «блакитно-білі» шокували всіх рахунками матчів і повною ігровою імпотенцією. Більше того: я переконаний, якби Суркіс вигнав Блохіна після передостаннього матчу команди у Львові, тепер, пишучи цей матеріал, можна було би розмірковувати про те, що «Динамо» зберігає шанси на «золото». Переконаний! Але…

Тепер національну корону розіграють дві команди — «Шахтар» і «Дніпро». Перші були на голову вищі у столиці України, другі показали веселий футбол у домашній грі з «Волинню». Щодо підопічних Рамоса важливо, як на мене, те, наскільки легко вони сьогодні грають, наскільки продумано, чітко й сучасно: недовге тримання м’яча, рух, швидкі передачі, а в завершальній смузі атаки — низові, розумні, розрізні паси (порівняйте це з нинішніми динамівцями: все, що вони можуть, — навішувати безкінечно). У неділю дніпрян чекає «Чорноморець» — деморалізований, безхребетний, просто слабкий. Однак… усе може бути.

…Шість турів залишилося до фінішу.

Володимир БАНЯС.


стрічка новин