Василь ІВЕГЕШ: «У інших ФК один гравець отримує стільки, скільки в нас — троє»

— Василю Петровичу, як у вас ідуть справи з підготовкою команди?

— Спершу традиційно гарували над відновленням фізичних кондицій. У принципі, зараз, розпочавши третій збір, теж не збавлятимемо обертів у цьому плані. Перший тиждень зібрання буде особливо важким, а з понеділка працюватимемо в зворотному напрямку, збавляючи навантаження. Березень, загалом, у нас буде ігровим, плануємо безліч спарингів, а також проведемо тактичний вишкіл. Думаю, вже з 10 числа займатимемося в режимі підготовки до першого календарного матчу з «Миколаєвом».

— Попри складні погодні умови, в Тернополі хіба є де тренуватися?

— Знаєте, щороку просимо Бога, щоби взимку були сніги й морози. У такому випадку маємо поля, які витримують холоди й снігопади. Натомість, коли падає дощ, а на вулиці сльота, то в нас виникають проб­леми з підготовкою.

На сьогодні радий, що брали участь у Кубку Ректора, де переглянули місцеву молодь. У принципі, вже визначилися з кадровими питаннями. Можна сказати, що працюємо в тому складі, котрий проведе виступи навесні та, зрозуміло, незабаром заявлятимемо. Думаю, в кінці поточного тижня оголосимо про підписання двох-трьох гравців.

— Чому з команди пішли лідери — Плетеницький і Мединський?

— Із першим усе зрозуміло: в Миколи завершився контракт, отож не стали продовжувати угоду. Із його слів, у нього чимало пропозицій, водночас, ми прагнемо створити студентську команду. Стосовно Мединського: в Ігоря також добіг кінця договір, утім він вирішив продовжити свою кар’єру в іншому ФК.

— Не відкриєте таємницю, хто згодом поповнить тернопільський колектив?

— Поки офіційно взяли лише Чорнобая — воротаря, який грав у чемпіонаті Хмельницької області. Нині переглядаємо перспективних тутешніх виконавців із нашого ліцею. Після того, як документально засвідчимо нашу співпрацю, сповістимо спільноту за допомоги офіційного сайту.

— Чи підтвердите інформацію про наявність у вашому таборі Якубова — найкращого голеадора місцевої першості?

— Алішера, справді, запросили на перегляд. Однак працювали в той момент на снігу, тому він не зміг проявити себе. Думаю, ще дивитимемося за ним, а поки він виступатиме за Тернопільську область. Коли вже потепліє, переглянемо його на хороших полях.

— Яка ситуація з травмованими?

— Дуже скрутна! Одужав лише Семенець. Наразі травмовані: Чорний, Соколовський, Кривий, Дорі. Вочевидь, навантаження пішли їм не на користь. Але нічого, впораємося з цим. Отож питання травмованих зараз для нас болісне.

— Який вихід із такого становища? Запрошувати на їхнє місце інших?

— Запрошувати не будемо, бо немає для цього можливостей. Лише місцеві вихованці можуть поповнити наші лави. Про що можемо говорити, коли в інших ФК один гравець отримує стільки, скільки в нас — троє?

— Гаразд, а відомі терміни відновлення названої групи?

— Соколовський занедужав на турнірі, Кривий потягнув пах, а Чорний почав уже довкруги стадіону бігати, бо вже шість місяців минуло після операції на передніх хрестоподібних зв’язках коліна. Тобто, якщо й є ушкодження, то мінімальні. Це не те, що потрібно під ніж лягати. Інша справа, що я розписав програму підготовки, а чимало людей не може працювати в повну силу. Отож нічого страшного немає. Хоча мені щодня лячно, коли певний гравець пропускає тренування, бо знаю, що цей день-другий потім буде складно наздогнати. Повірте, сварюся з ними, щоби ходили в диспансери, лікарні, щоби якнайшвидше повернулися до лав.

Забув іще про Курила: він спину потягнув. Ігор — основний гравець, я не можу дозволити йому тиждень відлежуватися. Нехай іще день-другий, а потім — уперед, до роботи.

— Щодо спарингів: більшість ваших конкурентів бере участь у різноманітних турнірах або проводить контрольні поєдинки з рівними за класом колективами. А ви, працюючи на місці, протидіяли лише аматорським командам. Не вбачаєте у цьому проблему?

— Поділюся думкою: ми за таким графіком багато років працюємо, відтак не бачу сенсу щось змінювати. До прикладу, зіграли недавно з аматорами, винниківським «Рухом», програли їм — 0:4. Результат і якість суперників — це не те, що мені зараз потрібно, коли займаємося функціональною підготовкою та граємо на тлі навантажень. Самі бачите, скільки ми людей втратили через це. Незабаром організуємо три спаринги, думаю, що вони будуть змістовнішими та продуктивнішими. Зрештою, якщо готуватимемося лише через матчі, то що робитимемо влітку? Бігати? Нині потрібно закладати фундамент, а не потім.

— Якщо не брати до уваги проб­леми травмованих, то чи задоволені загалом виконаною роботою?

— Щороку підбираю таких гравців, у яких упевнений, що вони зможуть пройти цей шлях підготовки. Більше задоволений буду десь після п’яти турів навесні. Тоді всім стане зрозуміло, хто чим і як займався взимку. А що зараз говорити? Трудитися, не покладаючи рук, потрібно.

— Повідомляли, що мерія виділила «Тернополю» 300 тисяч гривень.

— Справді, було таке. Проте ці кошти підуть на погашення внесків до ПФЛ: потрібно другий транш проплатити. Решта піде на витрати на харчування та організацію спарингів, які запланували на кінець лютого та початок березня.

— Невже цієї суми вистачить на цілий рік?

— Ясно, що ні. Де ви таке бачили, щоби в першій лізі комусь вистачило 300 тисяч на рік? Якось будемо заробляти. Приміром, чимало квитків продаємо на домашні поєдинки. Може, вдасться спонсорів якихось знайти.

— У «Ниви» вийшло, може, й вам поталанить знайти інвесторів?

— Не знаю, як у наших сусідів, яким відтепер, певне, буде легше. Правда, в нас не було пропозицій від меценатів у фінансовій підтримці. Добре, що в «Ниви» вони є, а ми якось упораємося.

— Загалом, фінансова ситуація під контролем?

— У нашій команді 14 студентів. Нам не потрібні захмарні зарплатні. Їм би поїсти, добре вчитися та грати. Бачите, не можу я запрошувати гравців за п’ять чи десять тисяч. А ті, хто в нас грає, їх усе влаштовує: вчаться у ВНЗ, мають триразове харчування та виступають у першій лізі. Що їм іще потрібно? Так би кожна команда була, мені було би легше. А так приходять футболісти та зразу питають: «Скільки даси?». А як відповідаю, то вони вмить тікають.

— На тлі сказаного, дивно звучать заяви керівництва, мовляв, перед командою стоїть зав­дання — вихід до прем’єр-ліги. Не погодитеся?

— Без таких завдань не можна грати у футбол. Як можна вмотивувати підопічних, якщо говоритиму, що для нас найголовніше — потрапити в десятку. Більше скажу: якби в прем’єр-лізі грало стільки легіонерів, як у нормальних чемпіонатах, то можна би було про щось думати. Мовиться про першість, приміром, Казахстану, Польщі та Чехії, в яких на поле можуть виходити лише три іноземці. Це ми придумали — виступати із сімома. Скажіть, а де нашим, українцям, грати? У Молдові, Азербайджані чи Узбекистані? Не буде, можливо, такого результату, зате наші діти гратимуть удома, а не тинятимуться світом.

— Подейкували, що ситуація довкола дербі мала своє продов­ження у вигляді розслідування…

— Дивіться: розслідування вже було, склали всі документи. Повірте, якщо щось і було, то відбулося це не з нашого боку. Я не можу зараз когось зловити за руки та довести зворотне. Скажу одне: сумніви, справді, є. Я буду тільки радий, якщо розслідування доведуть до кінця та знайдуть, зрештою, винних. Сам хочу, щоби в нашому футболі не було місця позалаштунковим справам. А зараз можемо лише здогадуватися. Нехай знайдуть факти, тоді вже розмірковуватимемо над тим. Думаєте, мені приємно: наче зимуватимемо на хорошому місці, а в мене прес на голові через цю ситуацію. Ламати голову: хто до них підійшов, хто домовився? Останні місяці, як чорні, ходимо.

— Які плани маєте на весняну частину змагань?

— Знаю одне — в другому колі нам буде значно тяжче, ніж у першому, бо зараз команди по-справжньому боротимуться за краще розподілення місць. Отож викладатися потрібно буде вдвічі більше. Хоча найголовніша моя мрія — завершення війни. Про який футбол говорити, коли в нашій країні гинуть люди за територіальну цілісність? До того ж, сподіваюся, моїх хлопців не тривожитиме армія. Це така справа: якщо треба, значить, підемо всі. Повертаючись до сезону: прагну довести, що зі своїми вихованцями можна досягати хороших результатів у першій лізі.

Євген ДЕМЯН.