Велика депресія по-італійськи

Не форсувати події, а обмежитися артпідготовкою

«Наша мета — четверте місце!» Ці слова належать одному із найбагатших людей Індонезії, який за сумісництвом є власником «Інтернаціонале». Ерік Тохір восени минулого року викупив конт­рольний пакет акцій міланського клубу й відразу ж, за прикладом своїх колег з «Монако» чи ПСЖ, натякнув, що запросто здатен влаш­тувати справжній трансферний переполох. Зробив кілька гучних заяв штибу: тихоокеанському капіталу під силу одягнути у футболку «Інтера» будь-якого футболіста планети, і Мессі в тому числі. Та втім, індонезійський магнат стримав запал і вирішив не форсувати події, а обмежитися лише артпідготовкою. Мессі залишили в спокої в Каталонії, а в Мілані почали будувати новий «Інтернаціонале». Причому будувати грамотно, виважено, аби створити повноцінну здорову клубну казну, а не роздувати її мішками з грошима. Нове керівництво обрало такий собі по-європейськи чесний сценарій розвитку клубу.

Заради справедливості скажемо, містер Тохір отримав клуб не в надто благополучному стані, причому як ігровому, так і функціональному. Команда з провалом завершила попередній сезон і опустилася на найнижче за останні тринадцять сезонів шосте місце в турнірній таб­лиці. І це практично відразу після тріумфального злету «Інтера» імені Жозе Моуриньо. За роки після каденції португальця клуб щорічно очолював новий і новий тренер, який знову і знову будував команду під себе. Тож ні про яку стабільність не могло бути й мови. Хоча у випадку з відходом від керма команди «Особливого» є один момент: по собі один із найкращих тренерів планети залишає щось на кшталт випаленої землі. І успішно працювати після Моуриньо вдається не всім.

Тому й зрозуміти слова уже нового індонезійського президента-новатора про те, що «Інтер» прогресує порівняно з минулим роком і потрібно набратися терпіння, бо аж настільки серйозний проект неможливо побудувати так з доброго дива за один-два місяці», цілком можливо.

ЗВІДКИ ПРИЙШЛО НЕЩАСТЯ (КАНОНІЧНІ ВЕРСІЇ)

Уже більш ніж півроку біля керма «Інтера» господарює Вальтер Маццарі. У минулому не надто популярний півзахисник, який усю свою ігрову кар’єру присвятив винятково італійським клубам. Тобто в ідеалі, як ніхто інший, обізнаний у специфіці італійського футболу, який свого часу не припав до душі трофеєносцю Моуриньо. Нагадаємо, своє рішення залишити «Інтер», як то кажуть, на коні, Жозе пояснив тим, що «італійський футбол не для нього, й після двох років потрібно щось міняти». Вреш­ті й проміняв. На іспанський.

Востаннє «неррадзурі» святкували перемогу ще в двадцятих числах грудня. Тоді в 17-му турі Маццарі подужав колегу по нещастю й сусіда по місту Массиміліано Аллегрі, який незадовго після того попрощався з тренерською посадою. Наступних три тури обернулися провалом: дві поразки і нічия проти суперників, у яких відбирати очки команді рівня «Інтернаціонале» — справа буденна.

«Нікого не влаштовують наші останні результати, в тому числі і мене. Повірте, всі в команді працюють над усуненням проблем. Я звик, щоб мої підлеглі працювали. Це час змін для «Інтера». Упевнений, разом ми з усім впораємося, побудувавши світле майбутнє. Потрібно більше працювати і вірити в успіх», — вкотре наголосив на необхідності дати команді час її новоспечений власник Ерік Тохір.

Попри результат, немає сумнівів у тому, що синьйор Маццарі таки будує команду. До прикладу після нічиєї з «К’єво», синьйор Вальтер визнав, що зробив ставку на нову тактичну схему гри і вдався до не надто типової для сучасного футболу схеми 3-4-3. До цього його змусила захисна модель опонента. Втім, ослаблена лінія захисту дала збій, і здобути перемогу не вдалося. Від помилок не застрахований ніхто.

У нещастях постійно шукають винних або винного. У випадку «Інтернаціонале» винних побачили і в суддях, які, мовляв, аж занадто часто помиляються не на користь міланців. Утім, на думку автора такої гіпотези, захисника Уго Кампаньяро, причина цілком об’єктивна — людський фактор. «Чи були ці помилки умисними? Ні, судді ж теж можуть помилятися. На жаль, це відбувається занадто часто», — поскаржився захисник.

У самій Італії чорну смугу «Інтера» не цураються пояснювати в кращих традиціях капіталізму — кожен підйом супроводжується гучним падінням. І тепер от це падіння, буцімто, настало. Підіймалася команда високо, аж до п’яти поспіль чемпіонств у серії «А» й перемоги в Лізі чемпіонів у сезоні 2009–2010. А тепер за успіх пот­рібно розплачуватися.

Існує ще більш глобальна гіпотеза — загальна криза Calcio — італійського футболу. Останнє знакове досягнення клубів серії «А» на європейській арені — перемога того ж таки «Інтера» в Лізі чемпіонів 2010 року. З того часу навіть до стадії півфіналу ніхто з італійських команд не пробивався. Та й з огляду на нинішні кондиції єдиного представника Італії в єврокубках — «Мілана» — і цього року подібного звершення очікувати не доводиться. Проте, мовляв, ця криза особливо сильно проявилася передовсім на «Інтері».

ЗАМІСТЬ МАСОВОГО СКУПОВУВАННЯ — МАСШТАБНИЙ РОЗПРОДАЖ

Фінансовий fair-play, якого так старанно дотримується новий заможний власник, не дозволяє накликати переполох на трансферний ринок. З приходом індонезійця до нього готувалися, проте тоді усе минулося. Тепер же знову припускають таку можливість, особ­ливо у світлі невдач «Інтера». Мовляв, терпець у індонезійського магната обірветься, і тоді почнеться.

Тим не менше, під час нинішнього трансферного вікна міланський клуб поводиться дуже скромно, якщо не сказати мляво. Обмежений клубний бюджет не дозволяє так просто отримати бажаного виконавця будь-якою ціною. До прикладу, одягти у футболку «неррадзурі» півзахисника «Лаціо» Ернанеса виявилося завданням не з простих. Заковика в тому, що римляни не хочуть відпускати бразильця менше як за 20 мільйонів євро, а «чесна» клубна казна «Інтера» таких витрат не потягне. От і доводиться викручуватися.

Замість масового скуповування настав масштабний розпродаж. Чергової перебудови команди не витримав і Андреа Раноккья. Захисник національної збірної Італії випав із основного складу й довгий час гріє довжелезну лаву запасних «Інтернаціонале». Свого часу його переманили з «Дженоа» за 18 мільйонів валюти, а нині найбільша ціна, яку пропонують за 25-літнього центрбека, не перевалює за 7 мільйонів. Саме стільки ладна викласти дортмундська «Боруссія», у якої, як відомо, із захисниками не ладиться. «Інтер» просить 15-ть! На тому поки й застопорилося.

За бортом нового «Інтера» опинився ще один захисник, уругваєць Альваро Перейра. Незадоволений своїм становищем у клубі, 28-річний футболіст мітив на «Монако», проте французька преса швидко поставила крапку на чутках про можливий трансфер. Тепер же його долю пов’язують з поверненням на латиноамериканський континент.

Під загрозою розпродажу опинилися француз Ісхак Бельфодил і аргентинець Рубен Ботта. Обох їх уже пропонували забрати у «Лаціо». Точніше мали намір виміняти у римлян на одного вищезгаданого Ернанеса. Тож, скоріше за все, вони недовго затримаються у таборі «Інтера».

НАЙБЛИЖЧЕ МАЙБУТНЄ

«Новий рік розпочався погано, але у нас ще є час все повернути на свою користь. Потрібно починати прямо зараз», — такі сподівання висловив тренер «неррадзурі» Вальтер Маццарі напередодні поєдинку з «К’єво». Як виявилося згодом, з «починати» міланці вирішили не поспішати: спершу нічия, а згодом і банальна поразка від «Дженоа».

Наразі «Інтер» завис на п’ятій сходинці турнірної таблиці. Про чемпіонство в цьому році мріяти уже годі: різниця із лідируючим «Ювентусом» просто вражаюча — аж цілих 23 очки. А от відставання від заповітної, на думку власника, четвертої сходинки залікової таб­лиці — всього 8 пунктів. Утім, з іншого боку п’яту сходинку «Інтер» і так посідає не одноосібно, ділячи її з «Вероною». А його гандикап перед найближчими переслідувачами настільки несерйозний, що ще одна подібна осічка може відкинути його на шосте чи то й навіть на восьме місце.

З огляду на таку складну ситуацію, намічене власником четверте місце виходить цілком тверезим орієнтиром. За такого кінцевого результату сезон для «Інтера» уже не буде видаватися аж настільки провальним.

Віталій КРИЖЕВСЬКИЙ.