Вік не обдуриш…
408 
Про факт. Сама ця подія говорить за себе: Сашко — прекрасний футболіст, із яким пов’язані всі командні успіхи «Металіста» останньої десятирічки. Зрозуміло, що випадкова людина не змогла би провести безмаль чотири сотні матчів у елітному дивізіоні сильної європейської першості.
«Плюси» Горяїнова. Насамперед, зауважу, що він має сильні й пружні ноги, завдяки яким міцно стоїть і високо стрибає. Звідси випливає, що у Сашка наявна хороша стрибучість. А вже звідси те, що він володіє класною реакцією. Також непогано вміє керувати захистом, далеко вибиває м’яч…
«Мінуси» Горяїнова. Передусім — гра на виходах. Однак із цього приводу треба зауважувати контекст: у сучасному світовому футболі я взагалі не бачу воротарів, які би регулярно й стабільно на бездоганному рівні виконували цей надзвичайно складний елемент. А в Україні ситуація щодо цього складна подвійно, бо слабка гра при виходах була й є ніби нашою «фірмовою» рисою. Я, чесне слово, пригадую тільки одного радянського кіпера, котрий у цьому плані був завжди на висоті, маю на увазі спартаківця Дасаєва. А ось наші брати Чанови, та, якщо брати епоху Незалежності, Суслов, Шовковський, П’ятов мають із цим чимало труднощів.
Просто за останні два десятиліття футбол став швидшим. Це, зокрема, сприяло тому, що від сучасного кіпера тепер вимагається те, що в мій час ніхто й не уявляв: нині страж воріт зобов’язаний добре грати ногами. То раніше оборонець міг віддати м’яча назад, голкіперу, а той узяти його в руки. Нині все інакше, а ще до всього додалася зміна тактичної схеми: сьогодні всі грають у лінію, тож воротареві доводиться бути водночас і заднім оборонцем, тобто багато рухатися, вміти робити передачі як дальні, так і короткі із середніми.
А ми тут явно відстаємо, в наших ДЮСШ і досі не вчать цього дітей. Серед причин — лише недавно в Україні почали з’являтися нормальні тренувальні поля для дітей, бо, повірте, на тих, де ми займалися раніше, відкотити м’яч голкіперу було небезпечно через вибоїни в газоні.
Зрозуміло, що Сашко, як представник «старої» воротарської школи, не може похвалитися тим, що він у цьому аспекті відповідає сучасним вимогам. На жаль…
Насамкінець, згадаю ще про один «мінус» — вік, який не обдуриш. Справді, в останньому сезоні Горяїнов явно здав, почувається не так упевнено, як раніше. Прикро таке визнавати, та що ж удієш?
Чи буде 400-й матч? Вірю, що може бути. Насамперед тому, що я, добре знайомий із Сашком, не чув од нього слів про завершення кар’єри. Тобто він іще не награвся. А для досягнення такої гросмейстерської позначки потрібен, за великим рахунком, усього один сезон… Так, вік; так, утрачено впевненість. Однак, переконаний, усе можна надолужити. Головне, щоби травм не було.