Вікно в Європу: зі шторами та без
138 
Чи можна, двічі обігравши головного конкурента за «золото», не посісти першого місця? Чи можна, фінішувавши дев’ятими, поставити під сумнів свою присутність у чемпіонаті? Сучасні українські реалії саме такі — хоч круть, хоч верть.
ПРИНЦИП ЗЛИВНОГО БАЧКА
Стосовно «Арсеналу», що відіграв лише 13 матчів, а згодом припинив виступи, є дві думки. Перша — амбітна ще рік тому команда дратувала так званих однокласників. Ні «Дніпру», ні «Динамо», які регулярно позичали «канонірам» гравців, це не подобалося. Друга — власники клубу «злили» його самі, знехтувавши долями футболістів та інтересами вболівальників.
Погодьтеся, що навіть уже без Флореску, Ковпака, Міколюнаса, Симоненка, Кобахідзе, Шершуна та Польового «червоно-сині» могли би нормально грати й навесні. Адже станом на третю декаду жовтня в них були Аржанов, Кравець, Шацьких, Романчук, Адійя, Лампі, Шарпар плюс досвідчені голкіпери й обдарована молодь.
… На жаль, «володар» шістнадцятого місця визначився заздалегідь. А у суперечці за номінально рятівне чотирнадцяте «Таврія» програла запоріжцям. Оскільки про невдачі як кримчан, так і «МЗ» автор писав буквально тиждень-два тому, то не хочу повторюватися. Єдине, скажу, що таврійці догравали без натхнення, розуміючи хиткість свого існування. Чи спрацював і тут «зливний бачок»? Якщо порівнювати з початком сезону, коли кримчани все ж мали пристойний екіпаж, але перебудова за Христопулосом не приносила результату, то там утручалася зовсім не політика. А вже після російської анексії півострова відбулися зміни й у клубному бюджеті. У бік його різкого зменшення, як можна здогадатися.
На відміну від столиці Автономії, футбольний флагман Севастополя не потерпав у тиловій роботі. Чому не зберегли весь екіпаж зразка гучної вересневої перемоги (4:2) над донецькими «металургами»? Тут варто знати, чим не догодили очільникам приморців Геннадій Орбу та ще з півдесятка його підопічних. Сказати, що оборона поліпшилася «після» того ж таки Олександра Чижова? Сумнівно. «Сухих» поразок не бракувало. Правда, міцним середнячком прем’єр-ліги «Севастополь» залишився, тож саме від цієї пічки слід танцювати кредиторам, перш аніж переїжджати в Росію.
УРОКИ ВІТЧИЗНЯНОЇ ПЕДАГОГІКИ
Набагато цікавіше було стежити, хто налаштований в’їжджати в Європу? До останнього пручалася «Зоря», але треба зачекати, чи справді санкції проти «МД» набудуть чинності. Зовсім не применшую зробленого Сергієм Ташуєвим. Донбасівці й кандидата на звання бомбардира № 1 висунули Жуніора Мораеса, й про нищівні 1:9 на виїзді від «Динамо» змусили забути квітневим реваншем — 2:1. Плюс визнання Сергія Болбата у сенсі збірної — не дрібниця.
Але в луганській команді теж зрушення безсумнівні. Насамперед це стосується характеру, причому спільного. А не тільки постатей на кшталт Грицая, Каменюки й Ліпартії. Юрій Вернидуб знайшов застосування креативу Болі, Хомченовського та Любеновича, хоча вони дуже різні. Також не підтримую тих, хто за звичкою називає «Зорю» філією «Шахтаря». Власне, з-поміж випускників академії донеччан навесні додався хіба що Руслан Малиновський, та й він хлопчиком починав у житомирському «Поліссі».
Марку фахівців вітчизняної школи підтримав і Микола Павлов. Гадаю, якби спостережна рада «Іллічівця» ставила питання руба про вікно в Європу, то маріупольці не обмежувалися би нинішніми та вчорашніми юніорами. Характерна гра, як на мене, — то на полі «Карпат». Самі стрільнули, між іншим, ще до вилучення в галичан Грегора Балажица (цілком «забивний» хист підтвердив Владислав Кулач), а на приціли Зеньова, Гладкого й Федорчука накинули чохли. До речі, пропустили азовці не більше за столичних динамівців. Певне, в тому, що Іван Ордець отримав запрошення від Михайла Фоменка, є щось від оцінки павловської оборони загалом.
Ви чекаєте на оду Романові Григорчуку? Вона цілком напрошується. Досить зістикувати заявки «Чорноморця» в переможній грі з «Динамо» в Києві, та в нічийній домашній. Цього разу відсутні такі прізвища, як Бергер, Джа Джедже, Вангелі, Андерсон Сантана, Самодін, Рієра, Прийомов. Що примітно, навіть беручи на борт іноземних матросів (Окріашвілі, Тейку), тренер керувався списками учасників ЧУ. Під завісу ж підтягнув, певне, на перспективу місцевих вихованців Євгена Мартиненка та Олега Данченка. Отже, науку виживання в єврозоні Одеса черпала у вітчизняній педагогіці.
Точилися розмови про наміри здобути подібну путівку з боку Полтави й трьох клубів Західної України. Причому всі четверо мають наставників-українців. Найкраще у цьому плані сприймалася «Ворскла», але фінішний календар (проти «Дніпра» з «Металістом») цьому не дуже сприяв. Утім, одразу двоє повпредів у таборі збірної (Дедечко, Ткачук) — навряд чи «раптом». Щодо львів’ян, то окремі спектаклі (вдома з «Шахтарем» і «Динамо», в гостях — із «Зорею») чергувалися з малозрозумілими «осічками». Чув одну версію — забагато орендованих, які пручалися через раз на третій. Проте, на цій гіпотезі, вибачте, не наполягатиму.
ІЗ РАМОСОМ НА БЛОК-ПОСТУ
Заключна частина огляду буде найкоротшою, попри те, що йдеться про фаворитів. Але тут уже стільки пролунало, що навряд чи вигадаю колесо. Зізнаюся: мене дострокова відставка Олега Блохіна неприємно здивувала. Мовляв, слід було дозволити допрацювати поточний сезон. Однак сплеск під орудою Сергія Реброва змусив замислитися, а може, й справді, грали «ті», але не в «той футбол»?
Зрештою, ніхто ж не проти молодих фахівців, і зусилля Ігоря Рахаєва з «Металістом» (звідки вже поїхали Соса, Девич, Дієго Соуза) лише доводять цю теорему. Але подейкують, що Харків не з Мироном Маркевичем біля штурвалу, як і розбалансоване до травня «Динамо», мимоволі сприяли більш-менш спокійному чемпіонству «Шахтаря».
Так що, «гірники» на десяту річницю діяльності Мірчи Луческу в Донецьку оформили титул без прикладання надзусиль? Але це якби не підтискав «Дніпро»! Хуанде Рамос, як ніколи, був близький до здійснення золотої мрії тандему Коломойський — Стеценко. Алібі іспанцеві забезпечує те, що сріблястий блок-пост на порозі Ліги чемпіонів він усе-таки влаштував. Тепер важливо, щоби мирна ситуація на Дніпропетровщині дозволила Ротаню й КО проводити омріяні поєдинки таки в рідних стінах.
Євген КАРЕЛЬСЬКИЙ.