Віктор КОЗІН: «Близнюк поїхав у «Вольфсбург»

— Вікторе Володимировичу, як керівництво оцінило виступи команди в літньо-осінній етап змагань?

— Безперечно, хотілося би на проміжному фініші посідати вище місце, ніж сьоме. Тим не менше, пот­рібно брати до уваги, що в нас молода команда. Улітку суттєво омолодили склад. До того ж, відставання до другої-третьої сходинки не таке вже й недосяжне. У принципі, результат задовільний.

— Поясните парадокс: полтавці пропускають на рівні найкращих команд ліги, а забивають — на рівні найгірших?

— Лінія оборони — найстабільніша. За винятком однієї позиції, всі хлопці виступають не перший рік разом. Також упевнено цьогоріч грає наш воротар, якого вважаю одним із найкращих, якщо взагалі не найкращим у чемпіонаті. Мовиться про Максима Кучиньського. Завдяки цьому такі показники. А ось півзахист і напад зазнали кардинальних змін. Через те, що було багато нереалізованих моментів, які впливають на стабільність виступів, поясню, чому так мало забиваємо. Наголошу ще на одному моменті: на виїзді набрали вдвічі більше балів, аніж удома. Вочевидь, на своєму стадіоні відчувають більше відповідальності, тож виникає зайве хвилювання, натомість у гостях почуваються розкутіше. Принаймні я так гадаю.

— Од цього велика кількість «мирових» — шість?

— Коли захист грає надійно, а напад не може забити, зрозуміло, що часто будуть нічиї. Ми достоту граємо «на нуль», однак, якщо пропускаємо, то нам тяжко даються позитивні результати. Трагедії із цього не робимо, маємо плацдарм для подальшої роботи.

— Які плани на міжсезоння?

— Незабаром, із 8 до 11 числа, триватиме короткий збір. Вірогідно, кілька новачків з’явиться, зіграємо контрольний поєдинок. Пересвідчимося, хто чим дихає, в якому перебуває стані. Наступне зібрання заплановане на 15 січня, а потім іще два на лютий. Також організовуємо турнір, на який запросили 12 команд першої та другої ліг. Чекаємо до 20 грудня, щоби всі підтвердили участь. Одразу скажу, що готуватимемося лише в Полтаві, на нашій базі чудові умови, хороше штучне поле. Подумали, що немає сенсу з такою інфраструктурою ще кудись їхати. Тим паче, зважаючи на ситуацію в країні. Лише якісь форс-мажори можуть нам завадити у сказаному.

— Знаю, що Ілля Близнюк поїхав на стажування. Знаєте, куди?

— Ілля Владиславович поїхав у Німеччину, у «Вольфсбург». Тиждень пробуде в розташуванні одного з лідерів топової європейської першості, дивитиметься, як там працюють.

— Коли вирішуватиметься кад­рове питання?

— Визначатимемося зі складом, коли команда збереться в новому році. Аби ви розуміли, зараз у нас залишилося 18 гравців із 22. Відтак будемо лише вибірково добирати виконавців на конкретні позиції.

— Отож потрібно лише знайти заміну тим, хто пішов?

— Так. Утім, не відкидаю варіанту, що хтось може не витримати конкуренцію, можливо, знайдемо сильніших футболістів, замість тих, хто є. Великої ротації точно не варто чекати. Свої зусилля спрямовуватимемо на пошук молодих гравців.

— Президент пан Соболєв приїжджав після завершення першого кола? Ставив завдання на наступне коло?

— Ні, поки не ставилося завдання на весняну частину. Зрештою, в нас є загальна мета — створити боєздатний молодий колектив, награвати команду. А далі — як карта ляже. Також займаємося справами, що пов’язані з новим стадіоном і реконструкцією нинішнього. Самі розумієте, що арена за день не будується. Із досвіду білорусів: потрібно принаймні три роки. Тим більше, що там буде не лише арена, а цілий комплекс із інфраструктурою.

— Якось зрушилася ситуація з побудовою стадіону?

— Наразі готується документація. Цей процес теж не короткотривалий. Головне, що є постійний рух. Наскільки знаю, бувало й таке, що проектування займало до півроку.

— Структура «Шахтаря» й далі базуватиметься у вас на базі?

— Так, договір із донеччанами продовжили до літа.

— Мій колега зробив інтерв’ю з вашим екс-гравцем Шевчуком. Антон розповів, що його після однієї гри президент ФК пан Соболєв вигнав із команди. Чи можете підтвердити такий варіант прощання?

— Справа в тому, що мене не було в роздягальні, тому не можу підтвердити або спростувати таку інформацію. У мене є свої функції, тому не можу бути завжди й усюди. Якщо чесно, здавалося, що ми з ним нормально розпрощалися. Бачите, коли йдуть футболісти, то зав­жди виникають схожі розмови з образами.

— Пам’ятаю, якось ваш сайт інформував, що до вас прийшов тренер воротарів Олександр Гуменюк, утім, за моєю інформацією,
він зараз далеко не в Полтаві.

— Значить, також маєте знати, що він працює тренером воротарів у юнацькій збірній. Ми намагалися його залучити до нас, він місяць у нас пропрацював. Йому було тяжко поєднувати роботи на різних місцях, адже в збірних постійно відбуваються збори в різних містах. Нас теж можна зрозуміти: як можна нормально працювати, якщо тиждень немає тренерів воротарів? Отож жодних зайвих запитань не виникало, адже попередньо розмовляли, що потрібно спершу спробувати, чи в нас вийде співпрацювати.

Євген ДЕМЯН.