Володимир ЧЕСНАКОВ: «Не розумію, чому Бобко приїхав до нас на два дні»

— Володимире, влітку й восени ви зіграли абсолютно в усіх матчах, натомість, полтавці одні з перших вийшли з відпустки…

— Та все одно мені вистачило часу, щоби відпочити. Місяць паузи в роботі — не мало, навпаки, достатньо, щоби відновитися та з новими силами повернутися в бій. Щодо відпочинку: спершу полетіли з дружиною в ОАЕ, в Дубаї. Після 10-денного перебування за кордоном повернулися додому, де з рідними та друзями відзначали новорічні та різдвяні свята.

Скажу, що лише перший час відпочивав, адже згодом знову хочеться відчувати драйв, прилив адреналіну, зай­маючись улюбленою справою. Отож із радістю повернувся до розташування команди, зустрівся з друзями, з якими нас чекає великий обсяг роботи.

— На початку року «Ворскла» відзначила 60-ліття. Як пройшло святкування знаменної дати?

— Команда зібралася восьмого січня, а вже наступного дня організували урочисту зустріч. Керівники ФК зібрали всіх ветеранів, які кували славу клубу. Нам було приємно згадати віхи нашої історії. До того ж, змонтували фільм, приурочений, приміром, бронзовому сезону «Ворскли», і в якому був літопис од створення команди до сьогодення. Після цього пішли на тренування, а решта людей продовжили святкування. Як бачите, ніхто не забув про наш ювілей.

— Як у команді відреагували на те, що колектив залишили Кривошеєнко та Романчук?

— Завжди прощання з колегами — це неприємно. Тим паче, що між нами швидко знайшлася спільна мова. Відтак із Сашею та Ванею часто спілкувалися. Особисто для мене їхня відсутність — утрата.

— Водночас із чеської оренди повернувся Будник. Як зустріли Євгена?

— Насамперед, були раді, що він повернувся. Зрештою, Женя не перший рік із нами: він знає колектив і наші традиції. Отож Будник повернувся, як у свою родину. Не думаю, що Євгену потрібно буде заново призвичаюватися чи адаптовуватися, зразу гаруватиме, щоби завоювати місце в основі.

— Наскільки розумію, ваш партнер Турсунов цьогоріч, не завертаю­чи до розташування клубу, зразу поїхав на Кубок Азії з рідним Узбекистаном. Стежите за Санжаром?

— Я вам більше скажу: він не те, що в Полтаву не прилітав, у нього взагалі не було відпустки! Коли ми відпочивали, Турсунов готувався зі своєю збірною до континентальної першості. Наразі, звичайно, слідкуємо за виступами узбекистанців: днями вони програли Південній Кореї — 0:2. Вочевидь, на другому зборі Санжар уже працюватиме з нами.

Звісно, втома накопичується: грав у чемпіонаті без замін, не було відпочинку, а потім іще виступав на Кубок Азії. Думаю, наші тренери дадуть йому певний час на відновлення сил, а згодом Санжар буде в повній бойовій готовності.

— Звіти зі зборів на офіційному сайті засвідчують, що наставник підготував дуже цікаву програму занять. У чому родзинка?

— Як на мене, зібрання, справді, було цікаве. Чому? Усі звикли, що перший збір — найтяжчий, що пот­рібно набігати певний кілометраж. Утім, у нас такого не було! Ми радше працювали з м’ячами, що більше подобається футболістам. Якщо й бігали, то лише на коротких дистанціях (20-30 метрів), але на максимальній швидкості. Знаєте, нічого складного наче не було, але надбання такої крепатури у себе я не пригадаю.

— Вас не здивувала кількість спарингів? Полтавці лише двічі протидіяли іншій команді.

— Чесно, не знаю, чому ми так мало грали. Мені, як і кожному гравцю, було б іще цікавіше, якби на полі ми грали проти якогось суперника.

— Які враження залишилися від спарингів із «Габалою» (1:2) та «Левскі» (1:1)?

— Загалом, сподобалося. Зазначу, що хоч Григорчук працює з іншою командою, з іншої країни, в діях азербайджанців помічалися принципи гри, котрі Роман Йосипович упроваджував у «Чорноморці». Щодо болгар: у них своя культура та бачення футболу. Було цікаво зіграти з іноземними колективами та на їхньому тлі перевірити свій рівень.

— Хто з потенційних новачків насправді був у Туреччині? До прик­ладу, побутувала інформація про Бартуловича, Бобка та Субашича.

— Скажу зразу: Младена не було, а останні двоє справді тренувалися з нами. Досі не розумію, чому Бобко приїхав до нас на два дні, а потім опинився в таборі «Металіста». Стосовно Субашича ще невідомо, яке остаточне рішення ухвалив тренерський штаб. Днями Василь Сачко заявив, що на другий збір прибудуть кілька кваліфікованих новачків, однак нам прізвища ніхто не називав.

— Нині дещо вщухла епопея з переходом Громова до «Дніпра». Чи помічається, що психологічно Артему заважає невизначеність у цьому питанні?

— У плані роботи, знаю й бачу, що Громов викладається сповна, тому претензій до нього не може бути. Думаю, що нічого хорошого на даному етапі ця ситуація йому не принесе: чекати, поки хтось піде чи залишиться. Може, на психологічному рівні присутня якась невизначеність, утім, щонайголовніше, на тренуваннях це не позначається. Громов яким був, таким і залишається, без задніх думок.

— Як пан Сачко підсумував перший збір?

— Загалом, Василь Вікторович позитивно оцінив виконану роботу. Єдине: прикро, що не вдалося перемогти. Певне, наші звитяги чекають на нас безпосередньо у чемпіонаті.

— Команда прилетіла в Полтаву у четвер, а вже в неділю ви знову трамбуватимете турецькі поля. Чи встигнете за ці кілька днів перевести подих?

— Авжеж! Родинна атмосфера сприяє відновленню сил. На мою думку, після цього візиту колектив із іще більшим завзяттям викладатиметься на зборах.

— Недавно в Кременчуку відкрили пам’ятник Олегу Бабаєву. Певне, знайдете можливість відвідати?

— Не впевнений, поки в колективі про це нічого не говорили. Думаю, повернемося до цього питання вже після підготовки.

— Чи простежується в настроях і діях, що в команді робиться все, щоби «Ворскла» повернулася до єврокубків?

— Іще б пак! Насамперед, це відчувається у фінансовій стабільності, за що вдячний нашим функціонерам. Помітно, що всі живуть ідеєю та працюють заради єдиної мети, котру поставив іще покійний Олег Мейданович, — вихід до Ліги Європи.

Євген ДЕМЯН.