Володимир КНИШ: «Для першої ліги в нас чудові умови»

Новомосковськ, «Металіст», ліс

— Володимире Миколайовичу, які маєте плани?

— Як і було заплановано, всі зібралися 20 січня. Два збори вже остаточно погоджено. Перший проводитимемо в Охтирці з 20 по 30 січня. Під час цього збору заплановано дві контрольні гри: 26 січня з «Геліосом» і 30 — з «Сумами». Другий збір проведемо з 6 по 16 лютого. У рамках цього збору команда братиме участь в турнірі на Кубок Пожечевського в Полтаві. Участь у турнірі візьмуть «Суми», «Колос», «Зірка», «Мир», «Верес», «Кремінь» і, звичайно ж, організатор Кубка — «Полтава». Із третім збором на даний момент іще не визначилися, проробляємо кілька варіантів.

— Дайте вгадаю — Новомосковськ?

— У принципі, так.

— Чому в принципі?

— Бо ще не точно. Після Полтави в нас буде ще одне зібрання в Харкові.

— А де саме?

— На базі «Металіста».

— Які зараз умови для роботи в Охтирці?

— Маємо чудовий ліс, де прямо зараз хлопці бігають крос.

— Це чудово, а що з полями?

— У нас є хороший, теплий і великий зал, басейн. А так — тільки ліс.

— В Україні зараз епідемія грипу. Як із здоров’ям у команді?

— Поки, слава Богу, все гаразд.

— Займалися цим питанням? Робили вакцинацію?

— Обов’язково. Окрім того, видали всім оксолінову мазь. За всіма стежимо. Вітамінками підгодовуємо. У цьому плані все нормально.

— Із гравців, які пішли (Антон Савін, Валерій Сторубльовцев, Олександр Боровик, Антон Яременко, Ігор Прокурор), лише двох віднесу до основних. Чому пішли Савін і Сторубльовцев?

— Це внутрішнє питання, чому вони пішли. Напевно, це більше від футболістів залежало.

— Бачу, вже підписали Вячеслава Піднебенного. Так йому довіряєте, що зразу запропонували контракт?

— У принципі, ми за ним стежили. Навіть коли виступав у чемпіонаті Молдови, знали, як він грає. Збирали відгуки. Із «Сумами» (попередня його команда) неодноразово зустрічалися, тому наочно пересвідчилися, що він добро­т­ний футболіст на рівні першої ліги.

— Як справи з п’ятьма потенційними новачками?

— Сьогодні лише четвертий день (розмовляли 23 січня. — Є.Д.), як вони працюють із нами. Поки всі, хто приїхав, продовжують тренуватися. Незабаром відбудуться два контрольних матчі, після яких думатимемо, кого залишати, а з ким прощатися.

— На турнір Пожечевського ще хтось під’їжджатиме?

— У принципі, в нас іще є кандидатури, котрі хочемо переглянути. Утім, поки рано говорити про це. Та ще хтось прибуде — це сто відсотків.

Обходити боком, граблі, діалог

— У інтерв’ю клубній прес-службі ви сказали, що хочете бачити стрижень колективу з 23-24 гравців. Пам’ятається, півроку тому ви мені називати дещо іншу, меншу, цифру. Аргументували це тим, що зменшили кількість замін, отож не варто «маринувати» гравців.

— Бачите, як буває. Маю на увазі першу частину сезону, коли шість гравців вибули на тривалий період. Беремо 23 футболісти, віднімаємо воротарів (троє) і травмованих (шестеро), залишається 14 польових виконавців. Окрім того, бувають дискваліфікації й різні хвороби, ушкодження. Сезон був перенасичений травмами. Сподіваюся, надалі вони обходитимуть нас боком. Не хочемо ставати на одній й ті ж граблі.

— Недавно з тренером «Авангарду» Яковом Кріпаком спілкувався. Розповідав, що агенти активно пропонують гравців, які брали участь у договірних матчах. Утім, попередні звіти про їхню кар’єру дають змогу уникати подальшого запрошення в команду. Стикалися з подібним?

— Те, що перевіряємо гравців, які до нас можуть поїхати, — це однозначно. Звичайно, футбольний світ не такий великий, щоби щось приховати. Відтак намагаємося довідатися, як він поводиться в колективі, який характер, як витримує навантаження. Зокрема, всі питання щодо дотримання-порушення режиму й участі в «оцих» матчах.

— То вам не пропонували цієї зими таких гравців?

— Ні, не було таких ситуацій.

— Загалом, чи багато було гравців, які відмовляли вам після оголошення можливих фінансових умов?

— Ні, не багато. Звичайно, намагалися запросити людей, які грали в прем’єр-лізі. Проте самі усвідомлюємо: якщо в людини є шанс пограти на вищому рівні та отримувати відповідні умови (вони скоротилися останнім часом, але все одно вищі, ніж у першому дивізіоні), то вона ним, безумовно, скористається. Поговорити — поговорили. Якщо вдасться закріпитися, то вибір очевидний.

— А якщо не складеться?

— Можемо продовжити наш діалог.

— Щодо бюджету: цей рік скромніший за попередній?

— Чесно кажучи, не до мене запитання. Звертайтеся до нашого директора пана Полуніна. Я цим не займаюся. А переймаюся тим, що пов’язано із футбольним полем.

— Чи було таке: заходите до Андрія Вікторовича зі словами: «Хочу поїхати в Туреччину на збори», а вам відповідають, аби зменшили апетити, тим паче, грошей вистачить лише на Новомосковськ.

— Я таке не кажу, бо сам розумію, що в нас є кошти лише на Новомосковськ. Я ж адекватна людина.

— Натомість про Охтирку говорять як про місце, де є хороші умови.

— А ніхто ж не каже, що в нас погані умови. Для першої ліги — взагалі чудові. Стабільність нині дорогого варта.

— Коли обговорюють нині зміни в прем’єр-лізі, ця тема викликає зацікавленість?

— Була би цікава, якби наша гра відповідала рівню елітного ешелону. На даний момент це лише розмови. Хоча рівень вищої ліги швидко зрівнюється з першою. Не виключено, що через півроку всі зрівняємося.

П’ятірка, трамплін, роззброєння

— Щось підказує: коли буде відповідний рівень гри, нарікатимете на відсутність інфраструктури.

— Усе може бути.

— Нинішня (12-та) сходинка, очевидно, не личить «нафтовикам». Керівники називають місце, посівши яке, можна вважати сезон удалим?

— А навіщо про це говорити? Ми все прекрасно розуміємо. Безумовно, це не наше місце. Хоча зазначу, що в першості дуже багато клубів виросли. До прикладу назву «Геліос» і «Гірник». Повірте, там уже точно є всі умови для того, щоби підвищуватися в класі. З’явилися поля із синтетичним покриттям і ще багато чого. Відтак виникла хороша конкуренція. Наперед складно передбачити, як перша команда зіграє з шістнадцятою.

Повертаючись до вашого запитання: ми однозначно повинні бути ближче до п’ятірки.

— Коли футболісти говорять про відсутність завдань, здається, натякають, що й мотивації особливої немає.

— Значить, такого рівня футболіст. У гравця, який має бажання розвиватися й прогресувати, завжди з’явиться мотивація. Думаєте, перед нами немає завдання? Усе є! Та й звучить отак: бути в п’ятірці.

— За останні роки кілька людей пішли з «Нафтовика-Укр­нафти» до прем’єр-ліги (з останніх — Шестаков). Для вас важливо, щоби гравці бачили наступним етапом саме вищий рівень?

— Авжеж! Записуємо собі це до активу. Гравці, котрі приходять до нас, бачать, що наш клуб може стати трампліном для того, щоби потрапити в прем’єр-лігу. Це багато означає для футболістів.

— Окрім морального задоволення, чи підкріплюється таке фінансовими дивідендами для ФК?

— Ситуація нині така, що практично всі футболісти — вільні агенти. У нашій країні гроші за гравців практично не ходять. Хіба за молодого, котрому ще не виповнилося 23 років. У всіх нетривалі контракти: максимум — рік, дуже рідко — два. Коли договір добігає кінця, футболіст сам обирає, де він хоче продовжити виступи.

— Улітку охтирці гарно почали, та восени не змогли витримати заданий темп. Чого чекати навесні?

— Думаю, гра поліпшиться, а результати стануть стабільнішими в позитивному напрямку.

— Є до цього передумови?

— Авжеж! У тренера з’являється впевненість, коли він має у своєму розпорядженні гравців, на яких можна розраховувати й покладати надії. Натомість згадаю, що після п’ятого туру ми були роззброєні, коли багато основних виконавців травмувалися. Складно вигадати новий велосипед. Усе одно потрібен час. Після того етапу минуло шість турів, і ми знову почали набирати бали, причому з іншими футболістами.

— А вам дають стільки часу?

— Поки, слава Богу, так.

Євген ДЕМЯН.