Український футбол
Володимир КНИШ: «Можна збожеволіти, коли довкола такий тиск»
У неділю наставник «Нафтовика-Укрнафти» дав найпозитивніше та найбільше інтерв’ю «УФ»

Налякати, паранормальне, сиве волосся, самопожертва

— Володимире Миколайовичу, ви завжди відповідаєте стримано. Зруйнуйте стереотипи, поділіться емоціями.

— Не хочу нікого налякати. Скажу одне: після успішного старту складно було витримати таку смугу.

— Примітно, що перша перемога припала саме на початок другого кола.

— Може, за цим теж щось ховається? Хоча, як на мене, основна причина — наявність повної заявки в Чернігові. Зараз трішки в іншому стані футболісти. Просто потрапили в таку серію… Пригадую, як грали з «Оболонню-Броварем»: 11 гравців, а одному з ключових розбивають ніс, а ти сидиш, і не розумієш, що робити… Що, воротаря в поле випускати?

— Знаю: кар’єру відновлювати.

— Мені вже трішки запізно. У нашому клубі вистачає людей, яким хочеться відновити кар’єру. Приміром, Полунін і Мізін — відомі люди, котрі вправно грали. Повірте, складно було в тій ситуації. Хоча цей процес не завершився. Рано говорити, що криза позаду.

— Після першого й довгоочікуваного очка у своїй тренерській кар’єрі Бадло сказав мені гарні слова: «Сильні не ті, котрі біжать, а ті, котрі спроможні встати після падіння». Поділяєте думку?

— Звичайно! На всі 100 відсот­ків. На мій погляд, такі епізоди загартовують колектив. Згадайте наші домашні матчі, коли поступилися Кривому Рогу й Комсомольську. Загалом, у матчах проти нас воротарі суперників демонстрували найкращу гру. Можна списати все на безталання. Проте схиляюся до того, що всі негаразди від дефіциту майстерності. До прикладу, вивели командну швидкість на такий рівень, на якому гравці не здатні проявляти сильні сторони. Усьому є своє нормальне пояснення, а не паранормальне.

— Неодноразово бували випадки, коли «нафтовики» втрачали перевагу. Учора не хвилювалися за це?

— Та я ж до цього вів. Перераху-
вав два матчі, проте таких було дуже багато. Було прикро, маючи перевагу, йти з поля переможеними. Бувало, заходжу в роздягальню й не знаю, що сказати. Дорікати підопічним не можна, бо об’єктивно переграли суперника. Водночас, усе вирішували моменти, коли молоді гравці припускалися помилок у персональній опіці, що пов’язано з майстерністю. Зрозуміло, зараз і раніше приділяємо цьому багато уваги. Я працював із молоддю, тому знаю: не буває чужих помилок, бувають лише свої. Отож кожна помилка повинна робити людину мудрішою. Од цього, правда, в тренера сивого волосся більшає. Утім, усвідомлюю, що такий процес навчання неминучий.

— Колектив «Нафтовика-Укрнафти» став мудріший?

— Так, можу відповісти ствердно. Щодо самої гри вже маємо кілька певних тактик. Гравці вже розуміють нашу філософію. У цьому справді є позитивні зрушення. Проте в плані колективного побудування, вочевидь, існують певні часові межі. Пройшли підйом, пройшли спад. Принаймні сподіваюся на таке. Хлопці згуртувалися. Розуміють, що тактика — це добре, техніка — теж, але нічого не буде без самопожертви та самовіддачі. За будь-яких схем, адже це лише допоміжні засоби. Дух і характер дуже сильно впливають на результат.

Після успішного старту подумали, що воно так і надалі «котитиметься». Проте воно рухатиметься, якщо чимось пожертвувати.

— Чому не можете тривалий час зіграти «на нуль»? Більше того: ваш захист — один із найгірших у лізі.

— Це питання актуальне. Ми ним займалися. Почали розбирати ті моменти, коли пропускали за мить до фінального свистка, що призвело до певних змін у складі. Загалом, намагаємося поліпшити показники. Утім, найбільше мене хвилює інше питання — за п’ять матчів ми не забили жодного м’яча!

— Справді, знову команда перемагає на виїзді (востаннє в Тернополі). А коли охтирці зможуть на власні очі побачити перемогу своєї команди?

— Коли? У чемпіонаті немає жодного тренера, котрий скаже, що він переможе на наступних вихідних. Тим і цікава першість. Рівень команд і майстерності в усіх 16 учасників схожий. Ніхто (жоден тренер і фахівець) не передбачить результати наступного тижня. Усе залежить од безлічі факторів: хто травмований, хто дискваліфікований, хто на межі. У кожного колективу основна обойма — 14-16 гравців. Нерідко трапляється, коли випадає четверо, проте в нас випадало зразу сім-вісім. Підкреслюю: основи! Виходить: назва одна, а команда зовсім інша.

«Внятно», дно, тиск, анекдоти

— Чи всі ваші травмовані футболісти залікували рани?

— Ні, бо дехто має довгострокові ушкодження. До прикладу, Арвеладзе вийшов уже на поле, це тішить. Зігравши три поєдинки, Леван так травмувався, що жоден фахівець не міг «внятно» сказати терміни одужання. Просто відповідали: «Потрібен час». Маю надію, цей час минув.

— Чи сподіваєтеся на емоційне піднесення команди?

— Так. Коли опустилися на саме дно, відчували, що результати тиснуть. Бачив, що на тренуваннях гравці виконують одне, а в офіційних матчах позначалася невпевненість. Це — найнебезпечніше. Загалом, психологія — найголовніший фактор.

— У турнірну таблицю заглядаєте?

— Ні. Чесно. Усім кажу, щоби не дивилися. Іще з дитячого футболу говорив гравцям, аби стежили за результатами та своєю грою. Турнірна таблиця вносить корективи в психологію. Ти на першому місці — на тебе тисне результат, на останньому місці — аналогічно, на сьомому — так само, бо розумієш, що програєш, і вже будеш нижче. Загалом, на футболістів багато чого тисне. Відтак потрібно шукати позитив, аби послабити тиск. У іншому разі можна збожеволіти, коли довкола такий тиск. Усіх тренерів усіх ліг чудово розумію, бо ми всі переживаємо подібні емоції.

— Тиск, тиск, тиск… А як розслабляєтеся?

— Як усі нормальні люди. Удома, із сім’єю. Можу посміятися, розповідати анекдоти. Усі знають, що люблю анекдоти. На жаль, засобів не так багато, тому застосовую всі потрошку.

— Жартуєте з підлеглими?

— Буває. Інколи можу й розповісти щось. Звичайно, коли бачу у цьому потребу. Аби ви розуміли: переважно анекдоти — мотиваційного характеру. Очевидно, більшість життєві, бо не просто так їх розповідають.

— Знаєте, на що сподіватися від своїх футболістів у останніх двох матчах?

— Чекаю, коли піде позитивна серія, коли виграватимемо дуже багато. Утім, є реальність, яку дуже тяжко перестрибнути. Усьому свій час. Найголовніше, від чого треба відштовхуватися: в багатьох ФК працюють кваліфіковані спеціалісти. Це підтверджує сам чемпіонат. Хочу виокремити один момент: на рівні з дорослими командами виступають випускники донецької Академії в «Іллічівці». Теж їм усе складно давалося, хоча Академія «Шахтаря» — найкраща. У «Сумах» багато молоді, проте гру демонструють дуже пристойну. Інший вимір — результати, які вирішують окремі миттєвості, а не вся гра. У «Гірника», приміром, є Ситало, котрого всі відзначають як гравця, який переріс рівень чемпіонату. Артем виграє боротьбу, вирішує моменти. Загалом, молодому нападнику потрібно п’ять моментів, а досвідченому — два. Ось і вся різниця. Причому, над нагодами працює вся команда, котра залежить од реалізації дій форварда. Жоден клуб ліги не має такого виконавця, який може забивати щоматчу.

Настільки розвинулися тактичні схеми, настільки підрівнявся футбол, що все залежить од індивідуальної майстерності. Одні намагаються грати, інші — їм завадити. Що цікаво, в одному й іншому напрямку всі дуже сильно професійно виросли.

— Які кадрові плани на антракт?

— Аби було дві людини на позицію, котрі конкуруватимуть і прогресуватимуть водночас. В ідеалі так хочеться, але зробити це дуже складно. Із іншого боку, ти маєш 22 гравці, всі б’ють копитами, як хочуть грати, а потім восьмеро залишаються ображеними, бо не вийшли на поле. Натомість ми хочемо, щоби був здоровий колектив. Дасть Бог, збережемо склад і додамо двох-трьох людей. Не залишаємо нікого: за рахунок клубу робимо операції, займаємося відновленням. Ми віримо в нинішніх футболістів.

Євген ДЕМЯН.


стрічка новин