Володимир ЛЕВЧУК: «Майбутнє — за жіночим футболом»

Переглядів 23
UkrFootball.ua
UkrFootball.ua
0 голосів
Наставник «Тернополянки» розказав про зимовий Кубок країни, де його підопічні в запеклій боротьбі вибороли третє місце, й про основи життєдіяльності своєї команди

— В Умані вийшов супертурнір, — сказав Володимир Левчук. — Дівчата отримали ігрову практику, позмагалися із сильними суперниками, набралися позитивних емоцій. Єдине, що, зазвичай, у грудні всі відпочивають. Якщо узяти наш чемпіонат, то не так багато ми граємо, тож будь-які змагання — це прогрес для дівчат. Для підопічних, які ніде до цього не грали, посидіти на заміні, вийти на поле, відчути дух змагань — уже велика школа.

Відзначу також організацію: харчування, проживання, умови, місце проведення, до якого зручно добиратися, — все на найвищому рівні. І дякувати Господу, хороша погода без дощу, снігу й морозів.

— Можна детальніше про вашу команду.

— «Тернополянці» фактично два роки. Спочатку грали в першому дивізіоні. Через певну невизначеність до останнього моменту не знали, чи гратимемо у вищій лізі. Але все вирішилося позитивно, й з цього сезону стали виступали в еліті. Зараз у нас половина нових футболісток: залишилися тернопільські плюс кілька новачків. Пішла Панцулая, яка була в нас капітаном, а зараз підписала контракт із «Житлобудом-1». Ведемо переговори з новими дівчатами — за нас в Умані виступали Боярова, Петрик, Душеїна, Свердлова, Романова. Дивимося на них і пробуємо домовитися.

— Хто допомагає «Тернопо-
лянці»?

— Президент клубу — Антон Миколайович Рекуш, який займається підприємницькою діяльністю, й Тернопільський національний економічний університет в особі ректора Андрія Ігоровича Крисоватого. Працюємо на базі, де добре обладнані роздягальні, душові, є два невеличких штучних поля, необхідний інвентар. У теплу погоду тренуємося на полі в селі Кутківці, це всього 10 хвилин пішки від бази. Там чудове місце, в долині.

— Які плани на майбутнє?

— Звичайно, хочемо прогресувати. Але все залежатиме від керівництва, чи вдасться доукомплектуватися гравцями, які здатні посилити нашу гру. Особливо тішить мене як тренера, що всі наші тернопільські дівчата прогресують. Хтось швидше, хтось повільніше, але в будь-якому разі вони два роки тому лише познайомилися з футболом, але вже мають певні здобутки: не пасуть зад­ніх у вищому дивізіоні, приміром, завоювали третє місце на зимовому Кубку країни, а ще достойно виступили на Універсіаді в Білій Церкві. У фіналі цих змагань, які також проводилися вперше в історії, поступилися «Житлобуду-2».

Зрозуміло, для розвитку команди є еволюційний і революційний спосіб. Останній напряму залежить од грошей. А ми рухаємося крок за кроком, когось підтягуємо, але приємно, коли вдається розкрити потенціал місцевих вихованок. Безумовно, мають бути досвідчені гравці, без яких неможливо на щось претендувати.

Зараз вистачає негараздів у державі — криза, війна. Але, безперечно, за жіночим футболом — майбутнє. Зараз од Федерації футболу йде багато ініціатив щодо проведення різноманітних турнірів, особливо серед молодших вікових груп. На жаль, наша ментальність іще не дозволяє цьому виду спорту дихати на повні груди. Нерідко стикаюся з випадками, коли мама каже: «А навіщо моїй дочці цим займатися, ще ноги будуть криві». В Європі давно з цим немає проблем: це нормально і престижно, коли дівчина грає у футбол, ще й на професіональному рівні. Але й у нас потроху змінюють думку.

Щодо наших представниць у збірних, то поки таких немає. Раніше Володимир Рева запрошував Панцулаю. Цікавилися нашим воротарем Славич, але за віком вона не підходить у молодіжку. Якби Яруш була на рік молодшою, могла би спробувати сили в збірній 17-річних.