Володимир ПРИЙОМОВ: «Із хлопцями Таран не прощався»

— Володимире, на тижні «Металург» у рамках національного Кубка зазнав розгромної поразки від «Олімпіка» (0:4), отож у якому психологічному та фізичному стані підходили гравці запорізької команди до матчу проти «Чорноморця»?

— Із фізичними кондиціями все гаразд, просто психологічно було тяжко. Адже після поразки, тим паче з рахунком 0:4, не надто легко повернути собі впевненість. Але всі розуміли, що відступати нікуди, потрібно реабілітовуватися перед уболівальниками, тренером.

— Напередодні поєдинку з «моряками» довелося багато почути про те, що гравці «Металурга» гратимуть за Тарана, над яким, за чутками, повис дамок­лів меч звільнення. Після цього, як гадає­те, вдалося хлопцям відстояти Тарана?

— Гадаю, що команда проявила самовіддачу, не все виходило, проте в бажанні перемогти хлопцям навряд чи можна дорікнути. Чесно, дуже хотіли перервати невтішну серію, й, нарешті, покласти до свого активу три пункти. Однак, на жаль, не склалося.

— А що говорять у колективі про можливу відставку Олега Тарана? Часом, після нічиї із «Чорноморцем» він із футболістами не попрощався?

— Ні, з хлопцями він не прощався, й особисто мені про його можливу відставку нічого не відомо. Скажу чесно, із цього приводу в колективі ніяких чуток чи якихось розмов немає.

— Часом, психологічно на
футболістів тривала відсутність перемог у чемпіонаті не тис-
не? Адже востаннє «козаки» пе-
ремагали ще наприкінці серп-
ня…

— Звісно, психологічний тиск є, але в нас же з того часу не 
так багато й матчів у чемпіонаті було. То перерва під час виступів збірної, то поєдинки в Кубку краї­ни. Інша справа — тривала серія без перемог. Тому ще раз повторюся, що ми дуже хотіли досягти позитивного результату, але вий­шло так, що задовільнилися тільки нічиєю.

— Упродовж більшої частини ігрового часу гостріше виглядали гості, які створили кілька по-справжньому небезпечних нагод для взяття воріт. Проте під завісу зустрічі «червоно-білі» могли вирвати перемогу, якби м’яч із штрафного після удару Сержіо потрапив не в стійку, а в площину воріт. Як гадаєте, «Металург» два пункти втратив чи один здобув?

— Мабуть, нічийний рахунок є справедливим підсумком матчу. Гадаю, поє­динок проходив до забитого м’яча: якби одній з команд удалося відзначитися, саме вона би й перемогла. Зреш­тою, вийшло те, що вийшло, й маємо по одному пункту.

— Дещо здивувала ваша спокійна поведінка, коли суддя поми-
лився й замість того, щоби призначити за гру рукою Кутаса в карному майданчику пенальті, поставив штрафний удар! Чому ви навіть не апелювали до арбітра?

— Наразі тяжко сперечатися із суддями. Я не прихильник подібних коментарів, проте останнім часом судді, обслуговуючи матчі за участі нашої команди, несподівано багато стали помилятися. Не знаю, із чим це пов’язано. Можливо, прос­тий збіг обставин, а можливо, й ні. Не скажу, що в інших поєдинках судді не помиляються, одначе з нами вони це роблять значно частіше, й далеко не на нашу користь.

— Що, на вашу думку, пот­рібно покращити в грі запоріжців, аби команда нарешті почала перемагати?

— Аби перемагати, потрібно забивати. Десь нам не вистачає гостроти, певне, створюємо мало моментів. Отож потрібно грати агресивніше в нападі й реалізовувати свої нагоди.

Роман КИРІЄНКО.