Український футбол
В’ячеслав ГРОЗНИЙ: «Пообіцяли, що найближчим часом із нами розрахуються за минулий сезон»
Наставник «Говерли» незадоволений весняним календарем УПЛ і переконаний, що влітку елітний ешелон треба збільшувати на два учасники

Інтерв’ю з В’ячеславом Вікторовичем розтягнулося для мене на кілька днів. Перша його частина відбулась у вівторок, пройшовши під завісою цілковитої таємниці: ужгородський тренер відмовився розмовляти, мотивуючи це «відсутністю теми для розмови», а наявну інформаційну блокаду, що склалася довкола «Говерли», пояснив свідомою політикою, мовляв, він і клубний віце-президент навмисне чинять так, аби ЗМІ знали якомога менше про закарпатців. Утім, Грозний усе ж повідомив, що на середу, 14 січня, запланований не лише вихід його підопічних із відпустки, а й ділова розмова з Нестором Шуфричем: про її результати — і не тільки (й не стільки!) про це — ми й поспілкувались.

«Нам треба скасувати «зону вильоту»

— В’ячеславе Вікторовичу, до мене долинула інформація, що ви дуже незадоволені календарем змагань на весну. Навіть, подейкують, подавали свій проект Віталієві Данилову…

— Кажучи стисло, переконаний: прем’єр-ліга дещо поспішила з укладанням календаря. Згадайте: відповідна процедура була проведена ще в листопаді 2014 року, тобто задовго до жеребкування єврокубків, яке визначило долю українських ФК навесні. Я взагалі переконаний: у наших умовах календар змагань треба складати максимум на місяць-півтора наперед. Ось, припустімо, цьогоріч: логічно, мені здається, зачекати, як наші команди виступлять на наступних стадіях двох континентальних ліг — чемпіонів і Європи, й уже після формувати розклад матчів на квітень і травень. Не раніше. Окрім того, календар затвердили до рішення про проведення 1/4 фіналу Кубка України навесні. Чим згадана ухвала важлива? Тим, що в такому випадку слід було призначити кубкові матчі на 28 лютого, тобто на той день, коли, згідно з наявним планом, має стартувати друга частина чемпіонату. Це було би логічно, бо таким чином більшість клубів УПЛ позбавляється необхідності відновлювати сезон поєдинками взимку. При цьому маючи змогу довше готуватися до поновлення ігор і не форсувати підготовку… Щодо контакту з президентом УПЛ: справді, я надав йому свій варіант змін до графіка турів чемпіонату, тепер очікую реакції… До слова, користуючись нагодою, хочу внести таку пропозицію: наш футбол слід зробити відкритішим, нам непогано було би запозичити практику, що використовується у Верховній Раді, засідання котрої транслюються в прямому ефірі. Отож, уважаю, пот-
рібно в режимі онлайн показувати засідання, де тренери та власники клубів прем’єр-ліги вирішували б усі нагальні проблеми.

— Давайте продовжимо тему структури національного чемпіонату: кажуть, ви наразі є чи не єдиним поборником повернення УПЛ до формату 16-ти учасників. Цікаво знати: то у вас якась романтична ідея (бо, зваживши на об’єктивний стан справ, не віриться в її реальність), чи ви бачите для неї реальні підмурівки?

— То зовсім не романтична, а практична, цілком можлива для реалізації ідея! Загалом, я тут маю три підходи. Перший — загальний, який полягає в тому, що нам потрібна державна програма підтримки меценатів, аби їм було вигідно вкладати великі кошти у спорт. Другий підхід — конкретніший: нашим футбольним «верхам» — насамперед ФФУ — слід приділяти багато уваги праці з клубами, з їхніми власниками. Інакше кажучи — потрібно дуже старатись, аби зберегти ще існуючі команди. За кожну треба боротися, не покладаючи рук! Плюс до того, я би диференційовано підходив до різних регіонів: якщо на заході України немає промислових підприємств, значить, до тутешніх ФК мають бути нижчі ліцензійні вимоги, ніж до східних, це ж логічно! І третій підхід — назву його вимушено-логічним: я переконаний, що нам на найближчі кілька років варто скасувати таке поняття, як «зона вильоту УПЛ», іншими словами: щоби ніхто з вищого дивізіону не вилітав. Причому почати вже із цього сезону: нехай усі 14 учасників залишаються й на наступну першість, а до них приєднаються дві провідні команди першої ліги. Що це дасть? Наприклад, мені, як тренерові, який очолює колектив нижньої половини турнірної таб­лиці, відчуття спокою: я зможу холоднокровно працювати з молоддю, готувати виконавців для різних збірних України, особливо не переймаючись результатом. До речі, про найближчий резерв: я вже давно запропонував, аби в заявку на поєдинки УПЛ можна було вносити не 18-х виконавців, а 23-х, що, зокрема, було би краще якраз для юних хлопців, для яких навіть нагода посидіти на лаві запасних — уже досягнення. Іще одне: гадаю, в нашому чемпіонаті доцільно запровадити цікаве нововведення, щоби заміну мав право дозволяти проводити не тільки головний арбітр, а і його помічники, таким чином ми зробимо матчі динамічнішими. Також, гадаю, доцільно документально зафіксувати важливий принцип: календарні зустрічі не можуть проводитися без глядачів, нехай команда, кот­ра певним чином провинилася, грає на чужому полі, але з людьми на трибунах! Скажете, УЄФА дотримується іншого погляду? Це справді так, але мені невідомо, чи єврочиновники, запроваджуючи відповідне покарання, запитували у футболістів і тренерів їхньої думки. Упевнений: якби запитали, змінили би своє рішення.

— Знаєте, ситуація розвивається таким чином, що ймовірнішим є сценарій, коли наступний сезон прем’єр-ліга зустріне з 10-ма клубами. Припустімо, за моїми даними, влітку припинить існування нібито благополучний донецький «Металург»…

— Справді, багато хто говорить, мовляв, нам би нинішні 14 зберегти… Повторюю: ми можемо — і це цілком реально досягти звичного показника — 16 клубів… Про донеччан: ситуацію не можу коментувати, бо нічого про це не чув.

«Щодо другого збору ясності немає»

— Люди також кажуть, що у вас радикальні плани щодо ліміту на легіонерів.

— План один: його треба скасувати, й усе. Чому? Перша причина: в нинішніх умовах, за сьогоднішнього стану національної економіки, легко передбачити, що в найближчі кілька років українські ФК не купуватимуть іноземних виконавців масово (як раніше) — чимало з них самі до нас не поїдуть, а ті, хто погодиться, частенько надто дороговартісні. Друга причина: закордонні гравці з іменем, повторюю, навряд чи погодяться виступати за команду з країни, де йде війна, але є велика ймовірність запрошення молодих і талановитих, у чому багато позитиву, адже можна взяти нікому не відомого хлопця, попрацювати з ним, виростити його, відтак вигідно продати й заробити гроші. Хіба не логічно те, про що я кажу?.. Окрім того, хочу дещо зауважити: все, запропоноване мною, є пропозиціями, я не наголошую на своїй правоті й готовий до діалогу, дискусії. Голов­не, щоби та дискусія велася. Бо сьогодні, маю враження, більшість фахівців мовчить, бо їм байдуже.

— Із вашого дозволу — про сіру буденність: як пройшла запланована на середу (нагадаю, розмова відбулася 15 січня. — В.Б.) зустріч із власником «Говерли»?

— Я задоволений її результатами. Ми порозмовляли з Нестором Шуфричем, він запевнив, що найближчим часом перед командою ліквідують заборгованість за сезон-2013/2014. Я вірю Нес­торові Івановичу! Вірю, що все в «Говерли» буде гаразд.

— Чи є вже накреслений план тренувальних зборів ужгородців — не тільки першого?

— Наразі ситуація така: 18 числа ми виїжджаємо до Туреччини, де перебуватимемо до 1 лютого включно. Щодо другого збору — тут поки ясності немає: ні де він буде, ні коли.

— Кілька слів про кадри: кого ви побачили 14 числа, коли команда вийшла з відпустки, й кого не запримітили? Зокрема, цікавить, яка ситуація із Сержем Акакпо?

— Головна новина така: в нас до весни залишаться майже 90 відсотків виконавців, які захищали клубні кольори восени. Дехто піде. Декого, приміром, Максима Коваля та Сергія Мякушка, клуб, що їх нам дав у оренду, наразі забрав на свої збори. Є низка молодих хлопців (немає сенсу називати їхні прізвища, вони загалові нічого не скажуть), яких наразі переглядаємо. Отака ситуація… На завершення: моя команда має хороший склад, нам до снаги пристойно виступити навесні. Проте хочу ще раз повторити: для нормального виступу «Говерли» — та й решти колективів — необхідно реформувати календар. Я усвідомлюю, що його вже затвердили на Виконкомі ФФУ — ну, то й що? То була явна помилка, а помилки слід уміти визнавати. Й виправляти. Вчасно.

Володимир БАНЯС.


стрічка новин