Їхали за досвідом, а повернулися із Кубком у руках

Попри товариський характер турніру, про який кожна із сторін не цуралася повсякчас нагадувати, звання найсильнішої молодіжної збірної країн колишнього Союзу — річ усе ж приємна. Команда Ковальця їхала до Росії «показувати хорошу гру й отримувати задоволення», а повернулася із Кубком Співдружності в руках.

У фіналі ж, за класикою жанру, українській молодіжці протистояли однолітки з Росії. Господарі турніру два попередніх роки здіймали над головами почесний трофей, і втретє поспіль вийшли до фіналу, щоби ще раз повторити успіх. Та вийшло інакше!

Українці почали жваво. Провели пару-трійку акцентованих атак і добилися свого. Львів’янин Пуковський першим, і, як згодом виявилося, не останнім, поцілив у ворота росіян. Усе вийшло на диво просто: пас із центра поля, скидка, й Тарас із кількох метрів не залишає шансів стражу воріт Леонову. Йшла лише четверта хвилина, а росіянам уже довелося відіграватися.

Підопічні Миколи Писарєва кинулися виправляти становище, провели кілька доволі небезпечних атак, отож, здавалося, що їм таки вдалося перехопити в українців ініціативу. Та за шість хвилин по тому, росіяни знову змушені були починати з центра поля. Подача з кутового, удар головою приймає стійка, та на добиванні прудкішим був гравець донецького «Шахтаря» Сергій Вакуленко — 2:0.

Парадоксально, та не маючи помітної переваги в грі, наша молодіжка вже на 10-й хвилині перемагала з різницею в два м’ячі. На перерву команди пішли за рахунку 2:0, і, судячи за характером гри, нелегко було уявити, за рахунок чого російська збірна зможе врятуватися у цьому матчі.

Очікували від Писарєва на «хід конем», але по перерві він зробив усього лиш одну заміну. Уже після матчу на питання, чи не було помилкою за рахунку 0:2 продовжувати грати з одним нападником, російський тренер холодно відповів: «У нас є певна схема. Ми не граємо з двома нападниками — ми граємо з одним».

Як і в першому таймі, підопічні Ковальця потужно провели кілька стартових хвилин, і знову зуміли забити швидкий гол. Усе практично так, як і на четвертій хвилині: передача флангом, скидання до штрафного майданчика, відтак Мемешев робить рахунок 3:0.

За відносно рівної гри, другий тайм за такого розвитку подій скоріше нагадував пересічне тренування.

У підсумку, на трьох забитих м’ячах підопічні Ковальця не зупинилися, і на останній хвилині основного часу довели рахунок до непристойного, як для фіналу — 4:0, і російська молодіжка капітулювала.

«Нам сьогодні пощастило, що ми в певних моментах забили свої м’ячі. А загалом, гра була рівною, відтак повинна була сподобатися тим, хто був на трибунах», — скромно резюмував Сергій Ковалець.

Кубок Співдружності молодіжна збірна України розглядала за підготовчий етап до Євро-2015. У Петербурзі нашу команду засипали конфеті й написали: «Україна — перша!». Наразі ж головне — втримати запал до матчів відбіркового циклу чемпіонату Європи.

УКРАЇНА U-21 — РОСІЯ U-21–4:0

Україна: Ткаченко, Писько, Вакуленко (Малиновський, 69), Приндета, Мишньов (Мякушко, 89), Юрченко, Мемешев (Близниченко, 80), Калитвинцев (Акулінін, 90), Сваток (Братков, 58), Мірошниченко (Гончар, 60), Пучковський (Тотовицький, 60). Тренер: Сергій КОВАЛЕЦЬ.

Росія: Леонов, Зуєв, Цвейба, Шаріпов, Могилевець, Болов (Ярмолицький, 85), Закускін, Зубарєв (Манзон, 46), Кутін, Земсков (Панцирєв, 63), Зуйков. Тренер: Микола ПИСАРЄВ.

Голи: Пучковський (4), Вакуленко (10), Мемешев (48), Тотовицький (90).

Віталій КРИЖЕВСЬКИЙ.