Йожеф САБО: «На одному Коноплянці далеко не заїдеш»

— Йожефе Йожефовичу, у чому криються причини поразки дніпропетровців од скромного данського «Копенгагена»?

— Переглянувши матч, у мене склалася така думка, що в «Дніпрі» взагалі немає команди. «Біло-синьо-блакитні» не показали ні гри, ні бажання, а на одному Коноплянці далеко не заїдеш. Дніпряни хотіли за рахунок одного футболіста виграти матч, але так не буває! Виграє, як і програє, вся команда, а не окремі гравці. У Маркевича на сьогодні фактично немає команди, тож я бачу по виразу його обличчя, наскільки він переживає через усі ці проблеми. На післяматчевому інтерв’ю Мирон Богданович сказав, що потрібні нові виконавці, й я з ним повністю згоден. Наразі за «Дніпро» виступають гравці, клас яких не дозволяє вирішувати якихось завдань у Лізі чемпіонів. Стосовно суперника: в данців, як ми бачили, гра злагоджена, ігрова дисципліна на дуже й дуже високому рівні. Це яскраво проявилося в першому забитому м’ячі. Коли їхній нападник дуже легко втік од Політила, віддав, відкрився і забив м’яч. Півзахисник дніпропетровців у цей час нічого не зробив, аби нейтралізувати їхнього футболіста, повертаючись до власного штрафного пішки. Якби Сергій був класним гравцем, він би данського форварда просто так од себе не відпустив. Це говорить про те, що у складі «Дніпра» виступають футболісти доволі посереднього класу, котрі повинні не в Лізі чемпіонів грати, а десь у першій лізі. На такому рівні їм робити нічого.

— У матчі з «Копенгагеном» фланги дніпропетровців було не впізнати, через що їхня ефективність зменшилася в рази. Чому Маркевич удався до таких кад­рових експериментів?

— Команда грає так, як їй дозволяє суперник. А суперник того вечора зіграв вище всіх похвал. Футболісти «Копенгагена» встигали скрізь — атакувати, перебудовуватися та відходити назад. Тобто це були такі маневри сучасного футболу. Наразі вже не можна говорити, що якась команда грає винятково від оборони, це неправильне трактування. Погляньте на данський клуб: як тільки вони втратили м’яч, їхні гравці не включають активний відбір, а всією командою переходять на свою половину поля. І після того, як вони відібрали мяч, групою з трьох-чотирьох-пяти футболістів стремлять у швидку атаку. Якщо потрібно притримати, вони притримають м’яч. Не можу сказати, що «Копенгаген» сильна європейська команда. Ні! Але за сумою двох поєдинків вони постали на дві голови сильнішими за українців.

— Вам не здалося, що дуже слабкий матч провів Артем Федецький, із флангу котрого спершу результативну передачу зробили, а потім забили м’яч?

— Не знаю, чому так сталося, але команда дуже слабко підготовлена фізично. А звідси йде й огидна форма Федецького. Артем — це оратар, «кінь» на футбольному полі. Він може однаково успішно як захищатися, так і атакувати. Цього ж разу Федецький не підготовлений, відтак устигати успішно сходити в атаку і вчасно повернутися, закривши свій фланг, у нього не виходило. Ні туди, ні сюди: весь час він опинявся на півдорозі. Тому, звісно, в першу чергу, потрібно було думати, як підготувати команду після відпустки.

— Як гадаєте, може, дніпрянам чіпкості Зозулі у цьому матчі сильно не вистачало, адже ні Селезньову, ні Калиничу серйозної напруги біля воріт суперника створити не вдалося?

— Активності Зозулі попереду справді не вистачало, адже Роман — це така голка, котра постійно муляє, й поз­бутися її тяжко. Він скрізь нав’язує боротьбу, постійно тероризує захисників. Але в основному програла команда. Я вже не кажу про середину поля, де Політило з Канкавою зіграли — гірше не придумаєш. Центральної вісі у цьому матчі в дніпропетровців узагалі не було. Ну, прийде Ротань, і що далі? Один його прихід ситуацію не врятує. Канкава неготовий, хоча він, наскільки відомо, непогано грає у відборі. У опорній зоні взагалі нічого в «Дніпра» не було. Прохідний двір, що тут ще додати?

— Здалося, що Коноплянка на новій позиції під нападниками почувався не зовсім комфортно, відзначаючись зайвим егоїзмом і непорозумінням із партнерами?

— Звісно, для Жені ця позиція нова, й він до неї не був готовий. Це був поганий експеримент з боку Маркевича, що, безперечно, також є однією з причин фіаско «біло-синьо-блакитних». У наставника «Дніпра» були серйозні проблеми зі складом, і він просто не знав, що робити. Данський колектив добре відомий нам ще з часів матчів проти полтавської «Ворскли». Тут же нічого не потрібно вигадувати, скандинави давно вже відкрили карти. Як можна грати на контратаках проти команди, яка за кілька секунд відходить у оборону? Тобто тактика на поєдинок була вибрана визначально помилкова. Коли є команда, є гравці, й тренер бачить, що щось не виходить, гадаю, потрібно було також закритися, й грати акуратно, щоби не пропустити. А моменти попереду завжди знайдуться, тим паче, що їхні оборонці на пару з голкіпером також добряче напомилялися. На жаль, не вдалося не пропустити.

Роман КИРІЄНКО.