Юрій ОКУЛ: «У нас є лише вісімнадцять футболістів, яких ми можемо втримувати»
128 
— Юрію Володимировичу, спершу дозвольте привітати з довгоочікуваною перемогою. Поділіться, будь ласка, емоціями…
— Дуже дякую за поздоровлення. Звичайно, легкою цю перемогу назвати аж ніяк не можна, позаяк нам удалося забити вирішальний м’яч уже в доданий час. Тим не менше, хотів би відзначити своїх хлопців, які сповна віддалися цій грі, змогли переломити хід зустрічі, хоча й пропустили м’яч уже на початку гри. Хотів би виокремити нашого голкіпера Ігоря Левченка, який у кількох епізодах зіграв просто чудово. Загалом, думаю, у цій зустрічі на перший план вийшли саме вольові якості наших футболістів, що й дозволило, зрештою, нам здобути три очки.
— Ця перемога може надати вашій команді впевненості й у прийдешніх матчах?
— Зараз, коли ми вже розпочали друге коло турніру й продивились усіх суперників, хочеться зазначити, що в якомусь сенсі рівень турніру впав порівняно з минулим сезоном, коли грало 19 команд. Із іншого боку, прохідних матчів немає взагалі. Люди грають у футбол, борються за перемогу, за свій престиж, за вболівальників. Кожна гра дається з трудом. Немає таких колективів, які би просто відбували номер на футбольному полі. А щодо вашого запитання про впевненість: лише наступні матчі нам покажуть, чи зможемо витримувати конкуренцію.
— Наскільки мені відомо, у вашій команді досить гостро стоїть кадрове питання. Цю проблему нині якось вирішуєте чи плануєте це робити вже взимку?
— Нагадаю, що в нас стабільно доволі складні фінансові умови. Ми не можемо запрошувати певну кількість футболістів. Думаю так: добре, що в наш складний політичний, економічний, соціальний час ми можемо просто втримувати команду на плаву. У міжсезоння в нас, звичайно, будуть зміни, та поки що невідомо, яких саме позицій вони торкнуться. Але те, що вони будуть, стовідсотково. У нас є лише вісімнадцять футболістів, яких ми можемо втримувати.
— У минулих інтерв’ю ви зазначали, що фінансування — мінімальне, але стабільне. Наскільки розумію, нині ситуація така ж?
— Так, маєте слушність. Ситуація не змінилася — вона залишилася такою ж. Нам вистачає на те, щоби просто брати участь у турнірі.
— Скажіть, а нинішнє турнірне становище команди, часом, психологічно не позначається на діях футболістів?
— Звичайно, дуже впливає. Для прикладу, той наш домашній поєдинок із черкаським клубом, у якому ми поступились 0:2, він все одно залишає подвійне враження. Ми самі собі «привозимо» ці небезпечні моменти, які перетворюються на голи. Там, де нам потрібно просто зосередитись, у нас це не виходить. Бувають хороші матчі, бувають і невдалі. Ми розбираємо наші зустрічі, аналізуємо, й, беручи до уваги всі наші мінуси, ми раді тому, що в нас є на даний момент.
— Наступного туру ваша команда зустрічається із «Шахтарем-3». Чи є прагнення взяти реванш за поразку в матчі першого кола (тоді новокаховці поступились вдома — 1:4. — В.Б.)?
— Бачите, в нас у кожній грі стоїть завдання виграти, здобувати очки. А щодо реваншу… Люди, які слідкують за нашими виступами, помітять, що в тій програній зустрічі ми самі собі «привезли» два голи. Знаєте, я не обговорюю дії арбітра, але третій м’яч «привіз» рефері. Щодо четвертого гола, який ми пропустили в тому протистоянні: продивившись відеозапис, дійшли висновку, що його не було. Звичайно, ми будемо їхати на майбутню зустріч із бажанням здобути перемогу, але як воно вийде насправді — доволі тяжко спрогнозувати. До речі, якщо зараз подивитися на таблицю, можна побачити, що з нижньої частини команди розташувалися дуже тісно, а тому кожне очко буде на вагу золота.
Володимир БОБИР.