Юрій ТКАЧУК: «Рахунок на табло, решта — лірика»

— Юрію, «каноніри» в перших трьох турах здобули шість очок. Із чим пов’язаний такий вдалий старт?

— Насамперед, це — колектив. Окрім того, під час зимового антракту в нас відбулися певні зміни — прийшов новий головний тренер та кілька гравців. Попри відомі проблеми в країні, ми продовжували готуватися. Щоправда, не все так було гладко. Однак збори вдалося провести. Усе, що тренер планував, виконали. Відтак функціонально гравці готові. Помітно, що без проблем можемо відіграти на хороших швидкостях два тайми.

— У вас команда дуже молода. Гравці з досвідом якось допомагають молоді призвичаїтися до дорослого футболу?

— Так, ви маєте слушність. Ми справді допомагаємо молоді рости, постійно даємо їй корисні настанови, підказуємо. У нас зав­дання — вибратися з підвалин турнірної таблиці, тому наразі намагаємося рухатися в заданому напрямі.

— Певне, новий наставник Євген Фещенко вніс живий струмінь у життя колективу? У тренувальному процесі, мабуть, відбулися якісь зміни?

— Останні наші успіхи, в першу чергу, пов’язую саме із сукупністю кількох причин — це робота й тренерського штабу, й персоналу, й гравців. Приділяємо також значну увагу тактиці. Тому щось або когось окремо тут виділяти не варто.

— Чого не вистачило «Арсеналу», щоби відібрати очки в «пивоварів»?

— Уважаю, наші молоді виконавці не відразу повірили, що можуть досягти позитивного результату. Можливо, вони, вийшовши на поле, дещо розгубилися. Адже заповнені глядачами трибуни — це також певний психологічний досвід, якого поки що в наших молодих гравців немає. Певне, «перегоріли» в першому відрізку матчу. Однак по перерві, взявши до уваги настанови головного тренера, нам удалося стабілізувати гру, проте, аби докорінно виправити ситуацію, нам просто забракло часу. Думаю, якби ми перший тайм розпочали дещо впевненіше, «броварам» було би значно складніше. До того ж, ніхто не скаже, як би події на футбольному полі розгорталися далі, якби суддя, за рахунку 1:0 на користь киян, зарахував м’яч у їхні ворота, що забив наш захисник Вадим Гетьман.

— Тобто, на твою думку, рефері відмінив чистий гол?

— Так. Не знаю, де він там угледів порушення правил… Якби рахунок став нічийним, думаю, решта ігрового часу тривала би за іншим сценарієм. Та й загалом, інколи бувають «дивні» матчі, коли відчуваєш, що суддівська бригада цілеспрямовано симпатизує іншому колективу. Хоча я в жодному разі причину цієї поразки не перекладаю на суддів. Насамперед, пот­рібно починати із себе. Якщо твоя команда справді сильна, жоден суддя не зможе її зупинити.

— У першому пропущеному м’ячі білоцерківські захисники здавалися статистами. Чому так пасивно діяла ваша оборона?

— Коли будемо розбирати гру, якраз на цьому моменті й треба акцентувати особливу увагу. І лише тоді давати якусь конструктивну відповідь на це запитання. На полі ж усе відбулося в лічені секунди, відтак щось конкретне сказати із цього приводу мені вкрай тяжко.

— Другий м’яч уже нічого не вирішував?

— А що він міг вирішити? Його забили вже на доданих хвилинах. Гравець «Оболоні» вдало виконав штрафний, м’яч рикошетом од нашого голкіпера залетів у ворота. Що тут скажеш… Зараз у роздягальні дехто із хлопців сказав, що в момент призначення штрафного їхній гравець перебував у положенні «поза грою». Однак наразі говорити можна що завгодно. Рахунок, як кажуть, на табло. Усе інше — лірика. Хтось не дограв епізод до кінця, хтось недобіг — усе це єдиний ланцюг, який призвів до другого пропущеного м’яча. Звісно, прикро, але матч ми програли не на 90-й хвилині, а набагато раніше…

Роман КИРІЄНКО.