Український футбол
Завдання клубу Гельзіна — забирати очки в «Динамо» та «Дніпра»
Іван ГЕЦКО, екс-гравець збірної України.

«Олімпік» — «Шахтар». Усе було зрозуміло ще до матчу — будьмо відверті. Мене інший момент здивував: я сподівався, що «гірники», забивши десь так два м’ячі, зупиняться, не добиваючи споріднену команду. А вийшло справж­нє побиття немовляти. Я знову переконався, що рівень «Олімпіка» — то десь середина першої ліги, навіть не вгорі таб­лиці нижчого дивізіону. Вочевидь, зав­дання клубу Гельзіна — забирати очки в «Динамо» та «Дніпра», не більше того.

«Металург» Зп — «Дніпро». Розчарований матчем. Точніше, ігровим виглядом однієї з команд — «Металурга». Уважаю, що коли команда в повному складі тримається своїх воріт, навіть не переходить середину поля, не думає про контратаки, не робить навіть мінімальних закидань… Як із таким грати? Тому дніпрянам закономірно сприяло те, що єдине могло допомогти в такій ситуації — вищий індивідуальний клас виконавців. Запоріжці взагалі (й це мене реально здивувало) діяли відверто на оборону, тож я не розумію, чого вони хотіли від цього матчу.

«Ворскла» — «Металург» Д. Якщо дозволите, не коментуватиму цей матч, бо такого неподобства вже давно не бачив. Як кажуть, одна людина зробила всю гру… На жаль, тією людиною був арбітр.

«Чорноморець» — «Зоря». Бездарна, беззуба зустріч. Нібито зустрічаються представники національної футбольної еліти, команди, котрі за підсумком минулого сезону в єврокубки пробилися (а одна ще й продовжує виступати; гадаю, ненадовго), а таке убозтво показали! Мені ще й особливо не пощастило — я це бачив наживо, бо був на стадіоні. Й не треба мене звинувачувати в тому, ніби я необ’єктивно ставлюся до Григорчука — навпаки! Уважаю його дуже сильним фахівцем, який, наприклад, торік зумів створити майже диво — недарма його в, здається, вашому опитуванні визнали тренером № 2 України. Просто біда в тому, що в нього мало сильних футболістів, він працює з тими, хто є, а є переважно хлопці «з іменами», в яких, окрім імен, більше нічого за душею. Ось і доводиться Романові Йосиповичу ліпити кулю з того, що є під руками. Та ще й із «фізикою» в його хлопців туго: чимало з них потрапили до команди недавно, не пройшли з нею тренувальних зборів, відтак не готові діяти на належному рівні… Іще хочу зупинитися на діях луганського воротаря: Шевченка сьогодні багато хвалять, але я поки застеріг би від цього. Нехай він бодай один сезон відіграє, після чого хвалитимемо його. Так, обдарований хлопчина, ймовірно, надовго в Луганську не затримається, але давайте будемо скромніші в оцінках.

«Іллічівець» — «Динамо». Звичайно, від маріупольців чекав більшого. Мені здається, що цю гру вони програли ще до гри — даруйте за каламбур. Не було в них ні спортивного нахабства, ні свіжості, ні агресії, ні особливого бажання боротися.


стрічка новин