Український футбол
ЗЕЛЕНО-БІЛИЙ ДЕТЕКТИВ

Погодьтеся: доволі складно було передбачити те, що один із найцікавіших матчів туру відбудеться в Полтаві. А сталося саме так: молода «Ворскла», керована, мабуть, найперспективнішим тренером України, приймала «Карпати» — команду, котра нині в ПЛ може обіграти будь-кого, а в результаті цього вийшов швидкий, цікавий, «веселий», азартний, безкомпромісний і, що головне, — якісний футбол.

Перший тайм узагалі вийшов чудовим, причому, крім чотирьох м’ячів, обидва колективи майже не створювали голевих нагод, але при цьому за грою було любо дивитися: продуманістю дій відзначалися обидва суперники, як і азартом і бажанням перемогти…

На дуже швидкий гол Зеньова полтавці відреагували майже миттєво вдалим розіграшем стандарту. Однак очікуваного куражу від господарів поля не діждалися, ініціативу перехопили карпатівці. І парадоксально те, що останні зуміли відзначитися вже тоді, як «Ворскла» почала повертати собі контроль над грою: лівий захисник львів’ян Костевич ударом мет­рів із 35-ти забив чи не найкрасивіший гол у своєму житті загалом і в поточному чемпіонаті зокрема.

Утім, недовго грала карпатівська музика: підопічні Сачка (та й він сам) знову довели, що є командою не лише розумною, а й бойовитою. Новий стандарт, нова паніка оборони й воротаря львів’ян (задня лінія — реально в них найгірша), і — 2:2.

…По перерві малюнок гри, на жаль, змінився в гірший бік. Хоча обидва колективи не збиралися зупинятися й надалі грали на перемогу, проте попередня кмітливість у їхніх діях кудись зникла. Тому стало менше нестандартних дій, гострих епізодів, натомість порушень — побільшало. Із небезпечними моментами зробилося зовсім туго: якби не епізод, коли Гудима головою не поцілив у ворота з двох метрів, згадати було би нічого… Хоча, повторюю, в бажанні не відмовиш ні тим, ні іншим.

Олександр БРАЙКО.


стрічка новин