«Жебраки не грають у футбол»

1-е місце: «ОЛІМПІК»

Микола Федоренко (далі — М.Ф.), екс-тренер «Зірки» та
«Титана»: — Щиро кажучи, друге коло донеччани, так би мовити, догравали в попередньо виграному чемпіонаті. Думаю, що в зв’язку з останніми подіями в їхньому регіоні, їм уже було не до футболу. Тим паче, що давно вирішили свою задачу — вихід до прем’єр-ліги. Зізнаюся, що вже після першого кола зрозумів, де вони гратимуть наступного сезону.

Гадаю, ключову роль у тріумфі «Олімпіка» відіграло тренерське питання. Можливо, Санжар на тренерській ниві — людина нова, водночас у клубі — практично рідна. Повірте, коли все знаєш ізсередини, заслужив авторитет у колективі (свого часу Роман був капітаном), то значно простіше зорієнтуватись у новій сфері. Відтак тренер легко знайшов спільну мову з гравцями, що зумовило такий упевнений гандикап над іншими ФК.

Для виступів серед еліти підсилюватися, звичайно, треба. Зважаючи на прийдешню селекцію, вважаю, «біло-сині» зможуть зібрати ту команду, якій до снаги впевнено почуватись у вищій лізі. На провідні позиції розраховувати не варто, проте середина турнірної таблиці — місця, за які їм можна реально боротися.

2-е місце: «ОЛЕКСАНДРІЯ»

Олег Федорчук (О.Ф.), екс-тренер «Миколаєва»: — У Олександрії зібрана, мабуть, одна з найдосвідченіших команд ліги. У них практично єдиний колектив, де немає явних вад. Заслуга цього — в менеджменті та структурі клубу. Хоча, на мій погляд, «Олександрія» впродовж сезону залишала подвійне враження. Чомусь олександрійцям дуже тяжко давалися перемоги, маю на увазі саме по грі. Особливо це стосується домашніх поєдинків. Також, зважаючи на їхній потенціал, було обмаль якісних матчів. Вочевидь, такі непереконливі виступи свого дітища викликали сумніви в президента ФК пана Кузьменка, внаслідок чого він почав вагатися, чи готова, з точки зору перспективи, його команда до виходу в прем’єр-лігу. Буду відвертим, цьогоріч мене здивував рівень матчів «жовто-чорно-зелених», адже я чекав значно більшого, знаючи їхній підбір виконавців. Тим паче, після зимового підсилення. Певне, єдина розумна причина — в площині підготовки команди.

Складно передбачити наступні кроки клубу, адже функціонери в них молоді, зовсім недавно почали займатися футболом. Проаналізувати дії людей в новому для себе бізнесі тяжко, тим більше, не розумію, чому вони тримають дві команди? Можливо, вони не все продумали?

3-є місце: «СТАЛЬ»

Євген Яровенко (Є.Я.), екс-тренер «Нафтовика»: — Потрібно брати до уваги події в нашій державі. Хоча, попри все, алчевці залишаються незмінними лідерами першої ліги. Насправді просто пояснити, чому вони ніяк не можуть повернутися до прем’єр-ліги: немає відповідного фінансування. Вочевидь, керівництво просто не має тих ресурсів, які би дозволили утримувати команду в прем’єр-лізі. Од цього, власне, й починають нині виникати проблеми: нестабільна гра, проблеми з комплектацією тощо.

Скільки пам’ятаю, «сталевари» завжди ставили максимальні завдання. Дуже сумніваюся, що вони суттєво збавляють оберти, щоби не посісти призові місця. Проте, як уже сказав, немає в них досі такої людини, щоби взяла на себе відповідальність і довела справу до кінця.

За будь-яких обставин гравці мають звідкись черпати мотивацію. Недарма ж у клубі працюють тренери, спортивний директор? Стосовно останнього, знаю, що Анатолій Волобуєв робить усе, щоби клуб прогресував. Думаю, що в них є всі передумови для подальшого розвитку, проте поки все впирається у фінанси.

4-е місце: «ПОЛТАВА»

Олег Лутков (О.Л.), екс-тренер «Титана»: — Дуже добре знаю тренерський штаб на чолі з Близнюком, його помічників Безсмертного та Лучкевича — усі вони фахівці високого ґатунку. Чим їхня команда подобається? Тим, який футбол показує: потужний, мобільний і агресивний. Тим паче, що це все відбувається на високих швидкостях, із переважно домінуючою манерою гри. Відтак можна констатувати, що наставники на належному рівні зуміли функціонально й тактично підготувати підо­пічних, при цьому, рівномірно розподіливши навантаження на увесь турнірний відрізок. Повірте, четверте місце для «Полтави» — не випадкове. Спостерігаючи за матчами полтавців, скажу, що вони суттєво виокремлюються на тлі решти суперників.

Дисбаланс між виступами восени та навесні поясню тим, що напередодні вони мали різні проміжки часу, щоби підготуватись: узимку значно більше можливостей, ніж улітку. Те ж саме стосується селекційних моментів.

Не за чутками знаю президента ФК пана Соболєва, який за своїми рисами доволі амбіційна людина, та прагне лише перемагати. Отож, не здивуюсь, якщо незабаром Леонід Давидович визначить завдання — вихід до когорти кращих, а команда, доукомплектувавшись, боротиметься за призові місця.

5-е місце: «ДЕСНА»

Ігор Яворський (І.Я.), екс-тренер «Ниви»: — Якщо говорити про характерні прикмети чернігівців, то найперше слід згадати про їхній сталий склад. Рябоконю вдалося створити сильний колектив, у матчах з яким нікому не було легко. Важливу роль відіграє наставник, який має не тільки об’єднати людей, а й правильно їх підготувати, поставити гру зі своїм баченням. На відміну від інших, у діях сіверян убачається розумний підхід, отож усі футболісти на полі знали про свій обсяг роботи. Зважаючи на кваліфікований набір виконавців, сильний тренерський склад і стабільність у всій структурі ФК, заслуга такого результату не залишає право на сумніви.

Фактори стабільності полягають у комплексі дій тренерів, які не роб­лять різких рухів. Комплектація у чернігівському ФК також завжди відбувалася вибірково, та не була схожою на розпродаж або шопінг. До того ж, здається, чернігівці пройшли увесь сезон, змінюючи в основному складі лише кількох гравців. Якщо помічаєте, то в першій лізі стабільність — вагома річ, яка дозволила «Десні» зразу з поверненням посісти високе місце.

6-е місце: «ЗІРКА»

Є.Я.: — Гадаю, що зміна тренерів стала переломним моментом у цьогорічних виступах кіровоградців. Мабуть, не все із задуманого чи запланованого вдалося досягти Миколі Федоренку. Хоча, припускаю, що результат міг бути питанням часу, позаяк кваліфікація Миколи Івановича, до прикладу, в мене не викликає сумнівів. Детальніше говорити складно, оскільки потрібно знати ситуацію всередині клубу. Помітно, що прихід Анатолія Бузника «струсонув» колектив, який почав грати по-іншому: з вогником у очах. Вочевидь, «родзинка» у підході до роботи Анатолія Івановича припала до душі футболістам. Разом із новим малюнком гри з’явився результат, відтак таке рішення босів ФК не можна називати невиправданим.

До того ж, гравцям важливо бачити, що в клубі є майбутнє, а всі переймаються його розвитком. Як, приміром, почали реконструкцію стадіону в Кіровограді. На такому тлі навіть тимчасові «домашні» матчі в Головківці не стали на заваді успішним виступам навесні. Таким чином, маю надію, що незабаром зможемо говорити про «Зірку» як про реального претендента на підвищення в класі.

7-е місце: «НАФТОВИК»

О.Л.: — Передусім, про що хочеться згадати, — відставка головного тренера Яровенка. За Євгеном Вікторовичем пішла група визначальних футболістів, які також прагнули вирішувати якісь конкретні та серйозніші завдання. Відтак відбулася зміна кадрів у середо­вищі тренерів та футболістів. Таким чином, якщо в першій частині «Нафтовик» перебував на провідних позиціях, то в другій — його постійно «лихоманило». Отож охтирці на певний час забули, що таке стабільність. І чого лише варта серія із, здається, чотирьох матчів без перемог.

Загалом, дуже тяжко сформувати якесь конкретне бачення гри «нафтовиків» цьогоріч. Я схиляюся до думки, що саме звільнення наставника стало причиною того, що навесні охтирський колектив було тяжко впізнати. Погана підготовка взимку через події в Криму? Не лише «Нафтовик» із цим зіткнувся: ще працюючи в «Титані», в зимовий антракт ми не змогли організувати жоден спаринг.

Складно говорити про майбутнє команди. Гадаю, що все залежатиме від функціонерів ФК, відтак можливостей клубу запрошувати хороших футболістів і, зрештою, завдань, які ставитимуться перед ними.

8-е місце: «УКРАГРОКОМ»

О.Ф.: — Можна провести аналогію зі «Львовом» і «Княжою» — точно така ж ситуація. Тоді теж дивувало, навіщо утримувати два ФК? Зараз один тяжко забезпечувати: школи, оренди, зарплатні, а говорити про дві структури взагалі важко. Отож, маю сподівання, що «Украгроком» не повторить долю «Княжої». Хоча, наскільки помічаю, якогось особливого ажіотажу з боку вболівальників у Головківці немає. Відтак залишаються незрозумілими цілі цієї команди. Краще вже об’єднатись із «Олександрією», створивши один сильний колектив, як це було колись із «Борисфеном» і «Оболонню».

Думаю, що мотивація у футболістів завжди знаходиться. Навіть тоді, коли знаєш, що скоро доведеться шукати нове місце роботи. Усе одно треба гідно виступати, щоби звернути на себе увагу, відтак знайти своє місце під сонцем. Те ж саме можу сказати про тренерів, які також своєю роботою прагнуть себе зарекомендувати та довести свою профпридатність. І вважаю, що вони із цим упорались, адже на відміну від своїх сусідів, в УАКа були обмежені ресурси, натомість команда посіла місце у середині турнірки.

9-е місце: «ГЕЛІОС»

М.Ф.: — Найперше, відзначу, що керівництво клубу ухвалило дуже мудре рішення, залишивши Єсіна за кермом команди. На мою думку, Сергій — дуже амбітний тренер, відтак як фахівець не викликає жодних сумнівів у плані кваліфікації. Завжди помічав, що його кадрова політика згодом дає результат. Хоча «сонячні» зимували на 15 сходинці, за грою не міг би сказати, що це їхнє місце. Ще коли я на початку сезону тренував «Зірку», пам’ятаю, що нам було дуже тяжко протидіяти цій команді. Зрештою, весняна частина стала підтвердженням того, що наставнику потрібно довіряти, позаяк харків’яни піднялися на дев’яту позицію. Помітно, що така довіра допомогла згуртуватися команді навколо спільної мети. Загалом, переконаний, що за підбором виконавців харків’яни одні з найсильніших у лізі, тому їм не вистачало лише одного — зіграності через недавню ротацію гравців.

Сподіваюся, що після такого ударного другого кола «Геліос» набуде впевненості у своїх силах, отож наступного року продовжуватиме виступати на високому рівні, відтак боротиметься за серйозніші завдання.

10-е місце: «НИВА»

О.Ф.: — Погоджуся, що тернопільців цьогоріч майже нереально оцінювати однозначно. Єдине, за що їх можна похвалити: команда взимку готувалася дев’ять днів, а розпочала другу частину на хорошому рівні. Навіть у Кубку України у Черкасах вони мали непоганий вигляд, навіть мали всі шанси після 120-хвилинного двобою пройти в наступний раунд. Хоча ще давно аналізував, що за підбором виконавців їхній склад реально претендує орієнтовно на місця «Десни» — «Полтави». Водночас позначилися проблеми із фінансуванням, форсованим збором узимку та зміною тренерів. Щодо останнього, вважаю, зі своїми обов’язками Самардак впорався. Винятком стали лише скандальні події за участі «Ниви». До прикладу, в Карлівці, коли Богдан Миколайович підтримав намір гравців залишити поле. Відчувається, що в нього не було самостійної роботи, тож таке рішення було ухвалене на емоціях, чого не можна допускати на його місці.

У цілому, на тверду четвірку, попри всі проблеми, «зелено-жовті» заслужили. Якби ще було краще завершення футбольного року, то можна було говорити й про більше, але причини ми вже розглянули.

11-е місце: «СУМИ»

І.Я.: — Мені складно говорити про сезон для «містян», коли за кілька тижнів до завершення першості звільняють головного тренера. Значить там не все доб­ре. Наскільки знаю з преси, в них є певні проблеми із фінансуванням: одного разу, приміром, вони навіть вирушили на виїзд на рейсовій маршрутці. Сам знаю, наскільки складно грати, коли немає стабільності та впевненості в завтрашньому дні. У принципі, «Суми» — команда, кот­ра завжди вміла грати та не заважала це робити супернику. На їхні матчі часто приходить чимала вболівальницька торсида, тож було приємно завітати на їхній стадіон. Думаю, що для такої команди, яка нині є в Сумах, не годиться займати місце в «підвалинах» турнірки.

Як на мене, справа тут далеко не в тренері, тому дещо не розумію такого рішення функціонерів. У сумському ФК є все, щоби грати в прем’єр-лізі: арена, бази, поля, дитячі школи. Натомість проблеми з коштами внесли свої корективи в плани, тож передусім їм потрібно вибратись із цієї психологічної та фінансової «ями», а потім займатися серйознішими питаннями.

12-е місце: «БУКОВИНА»

О.Л.: — «Буковина» — історія українського футболу. Із радістю пригадаю, як доводилося разом із запорізьким «Металургом» завітати в гості до Чернівців у рамках вищої ліги. Отож нині справді боляче бачити занепад тамтешньої команди. Наскільки знаю, фінансування в клубі дуже слабке, відтак залучають переважно лише місцевих футболістів. Повірте, в таких умовах дуже складно говорити про якийсь результат. Пощастило, що до зимової перерви в команді залишалися виконавці, яких запрошував іще Заяць. Тому за першу частину сезону їм вдалося видати свою найкращу гру та забезпечити очковий доробок, якого би вистачило залишитись у лізі. Хоча потім усе ж виявилося, що ніхто не понизиться в класі. Навесні, на жаль, продовжити в тому ж дусі з іншим складом не вдалось, отож подекуди траплялися такі поєдинки, як у Кіровограді, коли чернівчани п’ять разів витягали м’яч із сітки воріт, що раніше було тяжко уявити.

Гадаю, що нині все в руках місцевої влади: якщо вони захочуть зберегти колектив у першій лізі, тоді «жовто-чорні» ще не одного разу потішать нас своїми матчами. Як казав колись сер Алекс Фергюсон: «Жебраки не грають у футбол».

13-е місце: «ТИТАН»

І.Я.: — Уже який рік поспіль армянці задовольняються схожими місцями. На мою думку, всі проб­леми в них починаються й завершуються на одному — постійній «міг­рації». Останнім часом у кримській команді постійно відбуваються зміни як на тренерському містку, так і серед футболістів. Певне, кожен наставник привозить «своїх» гравців. А, як показує практика, кадрові пертурбації ніколи не забезпечували результат.

Як бачите, навіть не завжди наявність коштів дає свої плоди. До того ж, припускаю, що в клубі немає чіткої програми розвитку чи принаймні плану на сезон. Команда ж не може вирішувати завдання за місяць-другий? Коли у ФК немає прагнення до планомірного розвит­ку, то це, звичайно, позначається на отриманих результатах у короткотерміновому проміжку.

Не забувайте, що відбувалось у Криму, коли прийшла справжня війна, а нашу територію взагалі окупували. Відтак кожен виїзд для них передбачав подолання адмінкордону, який не завжди просто й швидко пройти. Хвилювання футболістів за свої сім’ї — також не пусте місце. Зрештою, мені тяжко уявити долю «Титана» в першій лізі.

14-е місце: «ДИНАМО-2»

М.Ф.: — Маючи досвід роботи з молодіжним складом іншого гранда — «Шахтаря» — запевняю, що основне завдання для динамівців — плекати та виховувати футболістів для головної команди. Хоча розумію, що відповідальність за результат на цьому тлі десь утрачається. Перша ліга — дуже хороша школа для молодих футболістів, коли доводиться протидіяти старшим і, головне, майстровитим суперникам. Слідкуючи за динамікою їхніх виступів, помітив, що їм не вдалася перша частина змагань. Дозволю собі сказати, що вони взагалі погано грали. Вочевидь, позначалася чергова зміна групи гравців. У такому випадку потрібно віддати належне тренерам за їхнє терпіння (повірте, я знаю, про що говорю) та клопітку роботу з юними хлопцями, тим паче, в умовах відсутності результату. Зрештою, їхня праця не пройшла безслідно, тому навесні, зігравшись і змужнівши, «синьо-білі» демонстрували зовсім інший футбол. У підсумку, «Динамо-2» навіть змогло вибратись із уже неіснуючої «зони вильоту», ліквідувавши відставання в дев’ять очок, навіть стати відкриттям другого кола.

15-е місце: «АВАНГАРД»

О.Ф.: — Можете самі прослідкувати, що команди, котрі виходять із другої в першу лігу, як правило, у стартовий сезон виступають успішно, натомість наступний — провалюють. Краматорці із цієї закономірності винятком не стали. Другий момент: усі знають, що «Авангард» довгий час тримався на майстерності головного тренера Шевченка. Сергій Якович починав працювати з ними ще в другій лізі, а потім забезпечив їм підвищення в класі. Причому, маючи у своєму розпорядженні 14–15 футболістів, Шевченко міг давати рівний результат упродовж усього чемпіонату. Далі там змінили наставника та призначили дебютанта Кріпака. На жаль для молодого тренера, далі команду спіткали одні негаразди: колектив потрапив у психологічну «яму», на що наклалися й політичні події в їхньому місті. У цій ситуації не дивно, що він не впорався з такими суттєвими обставинами.

Виступати в іншому місті, думаю, «машинобудівники» не зможуть, адже це непомірні витрати для ФК. Здається, саме на прохання функціонерів краматорців відмінили пониження в класі, що вважаю правильним рішенням. Напередодні другої частини багато людей скептично ставилися до відновлення змагань, натомість ФФУ, ПЛ і ПФЛ спрацювали непогано: під час війни провести чемпіонат — варте відзнаки.

Щодо майбутнього «Авангарду», то сумніваюся, що вони гратимуть наступного сезону, тому єдиний вихід — призупинення членства. Ризикувати гравцями та вболівальниками нині не потрібно.

16-е місце: «МИКОЛАЇВ»

Є.Я.: — Навіть не здивувався, що «корабели», зрештою, розмістилися на останньому місці. Стежив за подіями в клубі взимку, тому миколаївцям за щастя, що команда таки зібралася та змогла дійти до фінішної прямої. Після антракту в першості «Миколаїв» повністю змінився: прийшов тренер і нові гравці з друголігової «Енергії», тож зникла попередня манера гри. Завдання ж було одне — зберегти представництво серед професіональних ФК, тому останню позицію не слід розглядати крізь призму результату. Тим паче, що пониження в класі відмінили.

Мені буде некоректно оцінювати гру за різних керманичів: до Мазараті та після. Відтак потрібно розуміти, в яких умовах доводилося працювати людям, аби вберегти обличчя регіону. Якщо команда нині формується винятково з місцевих, то складно говорити про майбутнє. Це вже не ті часи, коли футболісти виступали переважно у своїх містах. Фінанси у сучасному світі відіграють ключову роль, отож перспектива ФК залежить, передусім, од керівництва та ймовірних спонсорів.