Желько ЛЮБЕНОВИЧ: «Уже думав, що арбітр дістав другу жовту картку для мене…»

— Жельку, що відбулося дорогою на матч?

— Знаєте, нічого поганого у цьому не бачу. Це — життя. Колись уже бувало таке в мене, коли виступав у Сербії. Й нічого страшного! Почекали десь півтори години, поки відремонтували автобус, і поїхали далі. Вийшло так, що розминка перед грою була трішки меншою. Буває…

— Ця ситуація жодним чином не вплинула на гру?

— Ні! Про це навіть мови бути не може. Принаймні наші плани це не змінило.

— Здалося, наче в «Олександрії» було більше бажання…

— Натомість у першому таймі ми повністю контролювали гру: більше володіли м’ячем, створювали моменти. Лише під завісу першої частини у суперника було три-чотири кутових, та й усе.

— Яке взагалі справила враження команда з першої ліги? Чи відчувалася різниця в класі?

— Відчувалася лише в дебюті зустрічі. Було помітно, що вони поважали нас, як команду з прем’єр-ліги. А після відпочинку, скажу, що олександрійці почали діяти краще — ми їм дозволили, коли розслабилися. Вони зрозуміли, що можуть грати на рівних із нами.

— Уже другий матч поспіль на рахунку Малишева — переможний гол. Привітали його?

— Так, звичайно. Зізнаюсь, я дуже радий, що саме Максим удруге відзначається такими важливими м’ячами. Пригадую, в нього раніше було дуже багато проблем із травмами. Неодноразово була ситуація, коли Малишев набирав форму й миттєво зазнавав ушкодження. А потім усе знову: одужати, повернути кондиції… Вочевидь, це йому повернулося за ті негаразди. Максим — хороший футболіст і товариш. Думаю, якщо зі здоров’ям у Малишева все буде в порядку, він продовжить у тому ж дусі.

— Під завісу поєдинку був епізод, коли Микицей після зустрічі з вами впав на газон у межах карного майданчика. Він отримав попередження за симуляцію. Станіслав «пірнав»?

— Я його трішки… Не можу сказати, що вдарив, але дотик був. Тим паче, що це відбувалося за штрафною зоною. Я зупинився, коли побачив, що він біжить на мене, а Микицей, зачепившись за мене, впав. Уважаю, що там нічого не було. Хоча, зізнаюся, злякався — суддя тримав у руках жовту картку. Знав, що в мене вже є одна… Уже думав, що арбітр дістав її для мене. Проте, слава Богу, він усе бачив і зміг розібратись у ситуації.

— Чи погодитеся, що «Зоря» зіграла не на максимумі своїх можливостей, а перемогу здобула у режимі «економ»?

— Так, я погоджуюсь із вами. Просто помічалося, що команда після матчів із «Динамо» та «Шахтарем» була стомленою, адже багато емоцій пішло на двобої з грандами. Відтак у другому таймі, справді, грали не так, як ми вміємо. Утім, найголовніше, що нам удалося перемогти.

— Уже думали про наступного суперника — «Говерлу»?

— Тренер дав два дні відпочинку, щоби набратися сил. Потрібно добре підготуватись. У Запоріжжі ми втратили багато очок. Дуже важливо на наступних вихідних набрати три залікових пункти, тому що далі у чемпіонаті буде пауза — тоді часу для відпочинку буде вдосталь. Думаю, що в нас є запас міцності. Тим паче, що перебуваємо у хорошій формі, котра приносить результат. Між іншим, наставник постійно проводить ротацію складу.

— Прямо зараз ужгородці виграють у «Металіста». Вочевидь, у вас буде чимало інформації для підготовки до поєдинку.

— 100 відсотків. Як на мене, найголовніша зброя «Говерли» — атака. Попереду грають досвідчені та якісні виконавці. Звичайно, в нас буде складна гра.

«Через втому у другому таймі грали не так, як ми вміємо».

Євген ДЕМЯН.