ЖОДЕН ТРЕНЕР НЕ ВІДМОВИТЬСЯ ВІД ДОМОРОЩЕНОГО ГРАВЦЯ

— На даний момент серед перспективних гравців, які належать «Шахтареві», не бачу таких, хто міг би підсилити основний склад «гірників». Осінньої частини сезону чудово зарекомендував себе Сергій Болбат, але до нього ще треба придивлятися. Поки для нього немає місця у «Шахтарі», зате в донецькому «Металурзі» на нього всерйоз розраховують, і це для молодого футболіста найважливіше, адже є можливість набратися досвіду, стати психологічно стійкішим. Потрібен час, аби Болбат вийшов на високий європейський рівень. До речі, Сергій — яскравий фланговий півзахисник. Тоді як, наприклад, Вілліана, який раніше виступав за «Шахтар», чи Дугласа Косту такими не вважаю. Наразі Мірча Луческу в атаці віддає перевагу бразильцям, але якщо вітчизняний виконавець, особливо, вихованець клубу, за всіма показниками буде сильнішим за легіонера, то, переконаний, саме він виходитиме на поле. Жоден тренер не відмовиться від доморощеного гравця.

Дмитро Гречишкін не скористався шансом, який отримав у «Шахтарі». Він ще не має того досвіду, який дозволив би стабільно виступати на високому рівні. Але тренери донеччан мали змогу краще вивчити можливості цього футболіста, якому тепер дозволили розкрити свій потенціал у іншій команді. Якщо Гречишкін справді вийде на такий рівень, що зможе допомогти «Шахтареві» боротися за найвищі місця у чемпіонаті країни й єврокубках, то обов’язково матиме новий шанс.

Роль футболіста, який у майбутньому займе місце Даріо Срни, пророкують Богдану Бутку. Але я не впевнений, що цей захисник зможе гідно замінити хорвата. Бутко вже тривалий час виступає у вищому дивізіоні, його рівень дещо виріс. Проте, на мій погляд, він не помічник у Лізі чемпіонів. Поки його межа — команди середини таблиці чемпіонату країни. Міг би виходити на заміни в збірній. Але про таку стабільність, як у Срни, Бутко може лише мріяти. Можливо, йому також ще потрібен час.

У «Іллічівці» достатньо інших молодих виконавців (наприклад, як Іван Ордець), які повинні пройти певний період, аби стати врівноваженими, не піддаватися на провокації та впевнено досягати командної мети. Також важливим аспектом є технічна й тактична підготовка перспективних футболістів. Тактично можна вчитися не тільки на установках тренерів, а й на полі в досвідчених гравців, аби правильно розуміти, як діяти в тій чи іншій ситуації, відтак переносити це на свою гру.

Непогано діє Олексій Полянський, але зараз цей футболіст навряд чи може підсилити «гірників». Один час мені подобався Денис Кожанов, коли виступав за «Карпати». Але потім він перестав прогресувати. Не росте й Костянтин Ярошенко.

Щодо Віталія Віценця, Пилипа Будківського й Олександра Нойка, який зараз належить «Металісту», то, на мій погляд, їхній рівень ще нижчий, ніж у Болбата, Гречишкіна чи Бутка. Хоча зі своєї практики знаю, що з плином часу ситуація може кардинально змінитися.