«Я не пробачу»: розкрито, за що колишній гравець Динамо до кінця життя образився на Лобановського


Коментатор Валентин Щербачов в ексклюзивному інтерв'ю сайту Sport-express.ua висловився про ставлення відомого тренера Анатолія Бишовця до легендарного наставника Динамо Валерія Лобановського.
Бишовець є відомим російським тренером українського походження та грав за Динамо з 1963 до 1973 року. Бишовця і Лобановського супроводжували численні протиріччя і конфлікти. Той не пробачив метра навіть після його смерті.
«Помер Лобан [у 2002 році], приїхав Толя... Це було, здається, 80 років Динамо. Я кажу: «Толя, ну людини немає. Ну шо ти хочеш тепер?». А він каже: «Я ему не прощу».
Він розповів, що стало причиною таких взаємин.
«Ми були приятелі. У нього була травма, він лікується. У 1972 році Лобановський змінив реально крутого тренера, Олександра Севидова. Приходить і говорить: «Толя, ты свободен, ты уже не потянешь.
Бишовець відповідає: «Ну откуда ты знаешь? Я ж тренируюсь!». Але Лобановський був переконаний, що Бишовець вже не витягне ті вимоги, які він висуває підопічним».
Щербачов розповів, як посприяв тренерській кар'єрі Бишовця.
«Ми з Бишовцем бігали разом та й в басейн ходили. І от Бишовець влаштувався заступником директора басейна. Я сказав йому: «Толя, ну ти ж тренер. Ти ж не викреслюй себе з життя. Іди в динамівську школу, потренуй дітей».
Бишовець відреагував в стилі: «Та що ти мене заспокоюєш!». Але він таки пішов працювати. Очолив групу, серед випускників якої був Олексій Михайличенко. Селекція хороша у нього була. Потім збірну СРСР очолив».
- Лобановський тричі очолював Динамо (1973-1982, 1984-1990, 1996-2002).
- Він здобув 28 трофеїв як головний тренер команди, у тому числі два Кубки володарів кубків (1975, 1986) та Суперкубок УЄФА (1975).