Шевченко прощальним дублем карає Ібрагімовича і Ко на домашньому Євро: 11 червня – цей день в історії українського футболу

11 червня 1969 року в місті Луганськ народився Сергій Юран – вихованець Зорі, нападник київського Динамо, московського Спартака, Бенфіки та Порту, чемпіон Європи, СРСР та Португалії.

Сергій Юран. Фото з відкритих джерел

Становлення майбутнього форварда збірної Росії пройшло саме в українських клубах. Перші роки своєї дорослої кар’єри він провів у Зорі (55 матчів, 10 голів), після чого у 1988 році перебрався до столичного Динамо. У той період Юран був одним з найяскравіших атакувальних гравців СРСР. Загалом за три роки в київському колективі провів 39 матчів, забив 20 голів та віддав п’ять результативних передач. Разом з біло-синіми ставав переможцем чемпіонату та Кубка СРСР.

У 1991 році Сергій відгукнувся на запрошення легендарного шведського тренера Свена-Йорана Ерікссона, підписавши контракт з лісабонською Бенфікою, у складі якої завоював два трофеї – Кубок Португалії та чемпіонат. Усього ж за «орлів» провів 24 матчі: 11 голів, три асисти.

З 1994 по 1995 рр. Юран виступав за інший гранд з Піренеїв – Порту, з яким також завойовував золоті медалі португальського чемпіонату, а також тріумфував у Суперкубку. Свій же останній трофей у кар’єрі Сергій здобув у лавах московського Спартака, з яким став переможцем російської першості у 1999 році.

Встиг за свою кар’єру форвард пограти і в Англії (Мілволл), і в Німеччині (Фортуна та Бохум), а завершив виступи у складі австрійського Штурму в 2001 році.

Також Юран протягом кар’єри виступав за три різні збірні: СРСР, СНД та Росії. З молодіжною збірною Союзу в 1990 році Сергій став переможцем чемпіонату Європи. За команду Співдружності Незалежних Держав нападник виступав на Євро-1992, взявши участь у двох поєдинках. Більшу ж частину кар’єри на міжнародному рівні провів за російську збірну (1992-1999), забивши п’ять голів у 25 поєдинках.

Після завершення ігрової кар’єри Юран працював в академії московського Спартака, пізніше перейшов до тренерської роботи. Серед значних успіхів ексфорварда у цьому ремеслі можна відзначити перемогу в Першому російському дивізіоні з Шинніком (2006/07) та вихід у фінал Кубка Росії з Хімками (2019/20). Останнім місцем роботи Юрана став клуб Парі Нижній Новгород, який він покинув у квітні 2024 року.

Першою дружиною тодішнього нападника біло-синіх була Ілона Чубарова – донька легендарного адміністратора київського Динамо та збірної України Олександра Чубарова.

Роки виступів у російському футболі дали про себе знати, позначившись на хворобливому уявленні про світ, що помітно зі слів Юрана про війну в Україні, яку розв’язала РФ:

«Мрія у мене одна – щоб слов'яни знову жили в мирі, як раніше. Українці, не рахуючи цих нациків, дуже хлібосольний народ. Мені важко бачити, як нормальних хлопців звідти женуть на фронт. Хочеться, щоб це все швидше скінчилося».

А ось що ексукраїнський форвард заявляв після рішення УЄФА щодо продовження відсторонення російських клубів від єврокубків:

«Що ми, зараз сидітимемо, плакатимемося і чекатимемо, поки УЄФА через рік ще продовжить усунення? Та пішли вони на три літери. Не хочуть нас там бачити – заради Бога. Потрібно збиратися та організовувати якісь турніри. Є Китай, Саудівська Аравія, Катар, Білорусь, Іран».

Кирило Ковальчук. Фото: УАФ

11 червня 1986 року в місті Біляївка (Одещина) народився Кирило Ковальчук – вихованець Дніпра, лідер Чорноморця, півзахисник молдавського Зімбру, харківського Металіста, казахського Ордабаси.

Виходець з академії дніпрян є молодшим братом Сергія Ковальчука – експівзахисника московського Спартака, львівських Карпат та збірної Молдови. У дубль Дніпра Кирило потрапив у 2003 році на запрошення легендарного тренера Євгена Кучеревського. На той момент за дублюючий склад виступали такі відомі у подальшому футболісти, як Євген Коноплянка, Олексій Антонов, Дмитро Льопа та інші. 

За першу команду Дніпра так і не дебютував, перейшовши у 2007 році в кишинівський Зімбру, у складі якого став володарем Кубка Молдови. Пізніше Ковальчук встиг пограти за Таврію та російську Томь. 

У 2011-му Кирило перейшов до одеського Чорноморця, у складі якого і провів найкращі роки своєї кар’єри. За «моряків» півзахисник зіграв 117 матчів (два голи, три асисти), разом з яким доходив до фіналу Кубка України 2012/13.

Останнім українським клубом в ігровій кар’єрі Ковальчука став харківський Металіст, за який він провів 26 матчів у двох сезонах. Після виступів за турецький клуб Каршияка та ту саму Томь Кирило перебрався до Казахстану, де до завершення кар’єри у 2019 році захищав кольори Ордабаси (92 матчі, п’ять голів, два асисти).

У складі збірної України дебютував у 2014 році в товариському поєдинку проти національної команди свого брата – Молдови (1:0). Загалом за синьо-жовтих Ковальчук провів чотири матчі, результативними діями не відзначався.

Томаш Кенджора. Фото: ФК Динамо

11 червня 1994 року в місті Сулехув (Польща) народився Томаш Кенджора – захисник познанського Леха, київського Динамо та ПАОКа, чемпіон України й Польщі.

З 2012 по 2017 рр. правофланговий оборонець захищав кольори рідного Леху, до якого повернувся під час початку повномасштабної війни в України, покинувши на правах оренди Динамо. Загалом за клуб з Познані Томаш провів 158 матчі (11 голів, 12 асистів). У складі Леху Кенджора завоював чотири трофеї, двічі тріумфувавши в чемпіонаті та Кубку Польщі.

Влітку 2017-го за 1,5 млн євро захисник перебрався до України, підписавши контракт з Динамо. За свій період в українському гранді Томаш провів 198 поєдинків (сім голів, 20 асистів). Разом з киянами поляк тричі ставав володарем Суперкубка України, двічі здобував Кубок та одного разу ставав чемпіоном. Термін угоди Кенджори з київським клубом спливає влітку 2024 року, проте вже два сезони поспіль Томаш на правах оренди виступає за грецький ПАОК.

 У сезоні 2023/24 польський оборонець святкував перемогу в місцевому чемпіонаті. Що цікаво, Кенджора встиг пограти під керівництвом Мірчі Луческу в Динамо та його сина Развана у ПАОКу. Під орудою обох румунських фахівців Томаш здобував золоті медалі місцевої першості.

За національну збірну Кенджора зіграв у 32 матчах, забивши один гол та оформивши дві результативні передачі. Томаш потрапив до заявки Польщі на Євро-2020, проте за усі три матчі його колективу на турнірі, захисник так і не отримав шансу зіграти на чемпіонаті Європи, просидівши на лаві для запасних.

Олександр Сафронов (праворуч). Фото: УАФ

11 червня 1999 року в місті Запоріжжя народився Олександр Сафронов – оборонець Дніпра-1, кропивницької Зірки та низки європейських клубів, переможець молодіжного чемпіонату світу.

Перші кроки в кар’єрі робив у рідному Металурзі, звідки наприкінці ДЮФЛ перебрався в академію Дніпра. За першу команду славетного дніпровського клубу дебютувати не вдалося, проте Сафронов частково закрив цей гештальт виступами за Дніпро-1, разом з яким пройшов шлях від Другої ліги до УПЛ.

Також на правах оренди захисник грав за кропивницьку Зірку та естонську Левадію. У 2021 році Олександр підписав контракт з командою УПЛ – чернігівською Десною, за яку провів 16 матчів у сезоні 2021/22.

Саме сіверяни наразі є останнім українським клубом в послужному списку захисника, оскільки з 2022 року той виступає за кордоном. Спершу Сафронов грав за друголіговий словенський НК Нафта 1903, а вже з наступного сезону він розпочав свій угорський період кар’єри. Вже протягом двох сезонів Олександр є захисником клубу Залаегерсег (41 матч, гол та дві результативні передачі), з яким став переможцем Кубка країни.

Наразі найвищим досягненням в кар’єрі Сафронова сміливо можна вважати перемогу на молодіжному чемпіонаті світу 2019 року Польщі. За збірну Олександра Петракова оборонець на тому турнірі провів чотири поєдинки, зігравши зокрема 90 хвилин у фінальному поєдинку з Південною Кореєю (3:1).

Олександр Сирота. Фото: ФК Динамо

11 червня 2000 року в місті Київ народився Олександр Сирота – вихованець та захисник Динамо, переможець чемпіонату, Кубка та Суперкубка України.

Сирота один з небагатьох представників киян, котрі зуміли дорости до рівня сучасної першої команди столичного гранда. Дебют захисника в складі біло-синіх стався у червні 2020 року в поєдинку з донецьким Шахтарем (2:3). Вже у першій своїй грі Олександр відзначився результативною дією, асистувавши на Карлоса де Пену.

Відтоді Сирота з перемінним успіхом боровся за місце під сонцем в Динамо, провівши на сьогодні 85 матчів за киян: два голи та два асисти. Разом з біло-синіми захисник завоював чотири трофеї – чемпіонат України, два Кубки та Суперкубок.

За національну збірну Сирота дебютував у вересні 2021 року, загалом провівши два поєдинки. Захисник також взяв участь у молодіжному чемпіонату Європи, зігравши лише в одному поєдинку проти іспанців (2:2), однак це не завадило Олександру долучитися до завоювання бронзових нагород команди Руслана Ротаня.

Фото: УАФ

11 червня 2012 року у Києві на НСК «Олімпійський» пройшов матч першого туру Євро-2012 між збірними України та Швеції, у якому команда Олега Блохіна зуміла зупинити колектив на чолі із зірковим та нахабним Златаном Ібрагімовичем.

У першому в своїй історії домашньому чемпіонаті Європи, який тоді проводився в Україні та Польщі, синьо-жовті не вдарили обличчям в багнюку, подарувавши своїм вболівальниками шалений спектр емоцій. Від розчарування після голу Ібрагімовича до, засівшого у пам’яті, тріумфального крику Віктора Вацка, коли легендарний Андрій Шевченко своїм дублем після передач Євгена Коноплянки та Андрія Ярмоленка здобув перемогу для команди Блохіна та усієї країни.

Зазначимо, що ці два голи і лишилися останніми в кар’єрі володаря «Золотого м’яча». І хоча красивої історії про вихід збірної України з «групи смерті» на Євро не вийшло, але ж яка ейфорія панувала тоді на вулицях країни: від Ужгорода до Донецька та від Чернігова до Севастополя.

Чемпіонат Європи-2012, перший тур

Україна – Швеція – 2:1 (0:0)

Голи: Шевченко, 55, 62 – Ібрагімович, 52

• Україна: Пятов, Селін, Хачеріді, Тимощук, Михалик, Гусєв, Назаренко, Ярмоленко, Шевченко (Мілевський, 81), Воронін (Ротань, 85), Коноплянка (Девич, 90).
• Швеція: Ісакссон, Лустіг, Мельберг, Гранквіст, Ельм, Ларссон (Вільхельмссон, 68), Чельстрем, Ібрагімович, Тойвонен (Свенссон, 62), 22. Розенберг (Елмандер, 71).

1933 — перший у історії відбірковий матч чемпіонату світу. Швеція — Естонія — 6:2, у ньому стався унікальний автогол: воротар естонців Евальд Тіпнер, стоячи на лінії воріт, намагався викинути в поле м’яч із-за голови, при цьому він перетнув лінію воріт.

1934 — нар. Благойя Відініч (Югославія) — знаменитий воротар і тренер, олімпійський чемпіон-1960.

1957 — пом. Х’юі Галлахер (Шотландія) — найкращий нападник у історії шотландського футболу, забив 336 м’ячів у D-1.

1969 — нар. Сергій Юран (Росія) — вихованець українського футболу, 1992-го зробив вибір на користь збірної Росії, непогано себе зарекомендував у «Бенфіці» та «Порту», зараз працює тренером.