Один з найдорожчих «гірників», топ-легіонер донецького Металурга: 13 квітня – цей день в історії українського футболу

13 квітня 1911 року у місті Москва народився Костянтин Щегоцький – багаторічний капітан київського Динамо, який був заарештований НКВС та визнаний винним у антирадянській діяльності.

Виступав за московські Гірник, Трьохгорку та АМТ (пізніше Торпедо), перш ніж у 1933 році стати гравцем київського Динамо. 22-річний центральний нападник вирізнявся технікою та своїми лідерським якостями, за що тренерським штабом був обраний капітаном команди. У першому чемпіонаті СРСР 1936 року Динамо разом зі Щегоцьким посіло другу сходинку. У тому розіграші Костянтин відзначився чотирма забитими голами, ставши разом з Макаром Гончаренком найкращим бомбардиром команди. 

У серпні 1938 року Щегоцький був заарештований за хибним звинуваченням. Більш як два місяці перебував під арештом у внутрішній в'язниці НКВС, а потім цілий рік провів у Лук'янівській в'язниці Києва. Костянтин знаходився у спецкорпусі для ворогів народу, де зазнавав жорстоких тортур і знущань. Слідство намагалося вибити з капітана Динамо свідчення про шпигунство, однак ці спроби не принесли результату. Після арешту наркома внутрішніх справ Миколи Єжова та амністії вийшов на волю восени 1939-го. Стан колись зірки чемпіонату СРСР був жахливий: опухлі ноги, перебиті пальці, проблеми з пам’яттю.

Після лікування повернувся до виступів за київське Динамо. Зумів достатньо швидко повернути фізичні кондиції та набрати ігрову форму, знову отримав капітанську пов’язку. Загалом у всесоюзних змаганнях за біло-синіх Щегоцький провів 61 матч, забив 26 голів. 

Під час німецько-радянської війни займав різні посади у червоній армії, зокрема у штабі з підготовки партизанського руху. Пізніше виступав за казанське та ташкентське Динамо. Разом із останніми у 1944 році став переможцем Спартакіади республіки Середньої Азії та Казахстану. Входив у списки найкращих гравців Динамо, СРСР та України. Ставав чемпіоном Москви та володарем Кубка України.

 Після завершення футбольної кар’єри працював тренером у таких клубах, як Харчовик (Одеса), Динамо (Київ), Спартак (Київ), Колгоспник (Рівне), Шахтар (Сталіно), Суднобудівник (Миколаїв) та Горинь (Рівне). Разом з рідними динамівцями Києва у 1947 році став володарем Кубка УРСР.

 Під час виступів за біло-синіх у 1936 році зіграв епізодичну роль у фільмі «Воротар» режисера Семена Тимошенка. У стрічці Щегоцький постав у ролі капітана команди Чорних буйволів.

Помер у Києві 23 січня 1989-го у віці 77 років.

Костянтин Щегоцький. Фото з сімейного архіву Щегоцьких

13 квітня 1979 року у місті Перник народився Велізар Дімітров – півзахисник софійського ЦСКА та донецького Металурга, фіналіст Кубка України, двічі чемпіон Болгарії.

Перші кроки у дорослому футболі Дімітров робив у складі команди рідного міста – Миньор. Після нетривалих виступів за софійський Локомотив опинився у ФК Марек, звідки у 2002 році перебрався у столичний ЦСКА. Разом з «армійцями» Велізар двічі став чемпіоном Болгарії, завоював Кубок та Суперкубок країни. У 2003-му Дімітрова було визнано найкращим гравцем Болгарії.

Усього ж за ЦСКА провів 157 матчів, забивши 45 голів та віддав 49 результативних передач. Влітку 2008 року за 350 тисяч євро перейшов у донецький Металург. Цей клуб і став останнім у кар’єрі хавбека – його кольори він захищав до січня 2014-го. Усього ж за Металург Дімітров зіграв у 125 поєдинках: 23 голи, 25 результативних передач.

Також в активі Велізара наявні 29 матчів за національну збірну Болгарії, в яких він забив три м’ячі та оформив два асисти. На чемпіонаті Європи-2004 півзахисник провів 39 хвилин у двох матчах групового етапу.

Після завершення кар’єри п’ять років був головним скаутом софійського ЦСКА. З січня 2021-го перейшов на роботу в рідний клуб – Миньор. Там спершу обіймав посаду виконавчого директора, а наразі він є головою виконавчого комітету.

Велізар Дімітров. Фото: Google

13 квітня 1995 року у місті Дніпропетровськ народився Максим Лопирьонок – вихованець Дніпра, відомий своїми виступами за Дніпро-1, захисник Миная, ЛНЗ та Буковини, переможець Першої ліги.

Встиг провести 23 поєдинки за той самий славетний Дніпро у сезоні 2017/18. Після цього виступав за Дніпро-1, з яким пройшов шлях від Другої ліги до УПЛ. Усього за «спортклубівців» провів близько 80 матчів, забивши три голи та здобувши золоті медалі Першої ліги. У 2020-му на правах оренди виступав за Минай.

За рік перейшов у таджикистанський клуб Істіклол, проте жодної гри у їхньому складі так і не провів. Вже у 2021-му підписав контракт з черкаським ЛНЗ, з якими здобув бронзові нагороди Першої ліги в сезоні 2022/23.

У лютому 2024-го став гравцем амбітного клубу з Чернівців – Буковини. Наразі в активі Лопирьонка вже три гри у Першій лізі за новий клуб, в яких він оформив одну результативну передачу.

Максим Лопирьонок. Фото: ФК ЛНЗ

13 квітня 1998 року у місті Масейо народився Педріньйо – вихованець Корінтіанс, вінгер лісабонської Бенфіки та донецького Шахтаря, що на правах оренди виступає за Атлетіку Мінейру.

У досить ранньому віці він перебрався зі школи Віторії в академію Корінтіанса. Саме у складі «тімау» дебютував на дорослому рівні. Усього ж за Корінтіанс Педріньйо провів 121 матч: дев’ять голів, 13 асистів.

В сезоні 2020/21 вінгер захищав кольори лісабонської Бенфіки, у складі якої забив один гол та віддав чотири результативні передачі у 31 поєдинку. 

Влітку 2021-го за 18 млн євро Педріньйо перейшов у донецький Шахтар, ставши другим найдорожчим трансфером в історії клубу. За «гірників» часів Роберто Де Дзербі бразилець встиг провести 19 матчів, здобути Суперкубок України, забити чотири голи та оформити три асисти. 

Після початку повномасштабної війни Педріньйо покинув України, повернувшись на батьківщину. Відтоді вінгер на правах оренди захищає кольори Атлетіка Мінейру. У лютому 2024-го бразилець перепідписав контракт з Шахтарем, що може свідчити про його майбутнє повернення до виступів в українській Прем’єр-лізі.

Також в активі Педріньйо є 14 матчів за олімпійську збірну Бразилії, в складі якої він забив два голи та віддав три результативні передачі.

Педріньйо. Фото: ФК Шахтар

1937 — нар. Жозе Аугушту (Португалія) — легендарний форвард «Бенфіки», володар КЄЧ 1961, 1962 рр., срібний призер ЧС-1966.

1955 — нар. Сафет Сушич (Боснія) — найкращий футболіст Боснії всіх часів, зараз відомий тренер.

1960 — нар. Руді Феллер (Німеччина) — чемпіон світу-1990 як гравець і віце-чемпіон-2002 як тренер.

1964 — нар. Енді Горам (Шотландія) — один із найкращих голкіперів Шотландії, багаторазовий чемпіон країни у складі «Рейнджерс».

1964 — нар. Еусебіо Сакрістан (Іспанія) — переможець ЛЧ-1992, займає друге місце за кількістю матчів у прімері — 543.

1978 — нар. Карлес Пуйоль (Іспанія) — чемпіон світу та Європи, лідер збірної Іспанії та «Барселони» 2000-х.

1988 — нар. Андерсон (Бразилія) — переможець ЛЧ 2008 у складі МЮ, найкращий футболіст ЧС U-17-2005 р.