Народження Динамо та смерть Метра, ветеран Ман Сіті з УПЛ: 13 травня – цей день в історії українського футболу

Переглядів 840
Владислав Лютостанський Владислав Лютостанський
4 голоси
Народження Динамо та смерть Метра, ветеран Ман Сіті з УПЛ: 13 травня – цей день в історії українського футболу
Валерій Лобановський. Фото: ФК Динамо
«УФ» – часопис, який кожен день представляє вам найкращих українських футболістів і тренерів, пригадує пам'ятні події та матчі. Отже, хто святкує сьогодні день народження, що цікавого сталося в цей день в минулому?

13 травня 1927 року вважається датою заснування київського Динамо – найтитулованішого клубу СРСР та України, володаря трьох єврокубків та культового клубу Східної Європи.

  Саме у цей день було зареєстровано статут Київського пролетарського спортивного товариства (ПСТ) «Динамо» Міжвідомчою комісією у справах громадських організацій та спілок Київського округу.

Перший матч динамівців відбувся 1 липня 1928 року, коли кияни зустрічалися на виїзді зі збірною Білої Церкви. Динамо, забивши на п’ятій хвилині, пропустило два м’ячі та зазнало поразки (1:2) у дебютному поєдинку.

«У другому таймі Біла Церква легко забиває м'яч і цим самим зрівнює гру. Київ робить кілька проривів, б'є штрафний удар, але упускають м'яч, який голосно свистить у повітрі. Під кінець Біла Церква під оплески тисячної публіки забиває другий м'яч. Фінальний свисток судді фіксує перемогу Білої Церкви з рахунком 2-1 ...», – білоцерківська газета «Радянська Нива».

Дебют українського клубу у чемпіонаті СРСР стався 24 травня 1936 року. Тоді московське Динамо розгромило Динамо київське з рахунком 5:1. Автором першого голу динамівців Києва в чемпіонатах СРСР став Микола Махиня.

Усього ж за радянський період біло-сині здобули 37 трофеїв. Ніхто більше за Динамо не ставав чемпіоном СРСР. Перші ж золоті нагороди Вищої ліги Союзу кияни здобули у 1961 році.

Також за цей час кияни тричі тріумфували у престижних єврокубкових турнірах. Два рази підопічні легендарного Валерія Лобановського здобували Кубок володарів кубків (1975, 1986) та одного разу святкували перемогу в Суперкубку УЄФА (1975).

У статусі гравців Динамо нападники Олег Блохін та Ігор Бєланов стали володарями «Золотого м’яча» у 1975 та 1986 роках відповідно. Ще один вихованець динамівської академії Андрій Шевченко свою нагороду здобув у ролі форварда італійського Мілана (2004).

За період незалежної України Динамо 16 разів ставало чемпіоном Країни, 13 разів завойовувало Кубок та дев’ять разів ставало переможцем Суперкубка. У сезоні 1998/99 підопічні Лобановського дісталися півфіналу Ліги чемпіонів, звідки вилетіли від мюнхенської Баварії (3:3, 0:1).

Найбільше матчів у складі Динамо провів нинішній наставник київської команди Олександр Шовковський – 637. Головним голеадором в історії команди є легендарний Олег Блохін – 266 голів.

Культовим тренером Динамо став екснападник біло-синіх Валерій Лобановський, який тричі очолював рідний клуб (1973-1982, 1984-1990, 1996-2002). Разом з киянами Метр здобув 31 трофей. За іронією долі саме 13 травня, у день народження Динамо, Валерій Васильович пішов з життя.

Олександр Олексієнко. Фото: Google

13 травня 1979 року у місті Київ народився Олександр Олексієнко – півзахисник київського ЦСКА, донецьких Шахтаря та Металургу, володар Кубка України. 

Вихованець київської школи футболу свій шлях починав з Динамо-3. З 1997 по 2001 рр. виступав за столичний ЦСКА. Наступним клубом Олексієнка став донецький Шахтар. У складі «гірників» хавбек провів лише чотири матчі, завоювавши Кубок України у сезоні 2001/02.

З 2002 по 2005 рр. захищав кольори донецького Металурга: 74 матчі, 13 голів, сім асистів. Разом з «металургами» двічі ставав бронзовим призером чемпіонату України.

Догравав кар’єру в складі київських Арсеналу та ЦСКА (тоді фарм-клуб «гармашів»). У 2007 році оголосив про завершення виступів на високому рівні.

В'ячеслав Шевчук. Фото: ФК Шахтар

13 травня 1979 року у місті Луцьк народився В'ячеслав Шевчук – легендарний захисник донецького Шахтаря та збірної, восьмиразовий чемпіон України, володар Кубка УЄФА. 

Кольори «гірників» оборонець захищав у два періоди: 2001-2002, 2005-2016. Усього ж за донеччан В’ячеслав провів 239 матчів, забив чотири голи та віддав 37 результативних передач. Разом з Шахтарем Шевчук завоював 21 трофей – всім чемпіонств України, сім Кубків, п’ять Суперкубів і один Кубок УЄФА.

Крім Шахтаря також виступав за Поділля, запорізький та донецький Металург, Дніпро та російський Шинник. За національну збірну України Шевчук зіграв 56 матчі, оформивши три асисти. Брав участь на ЧЄ-2012, а на Євро-2016 був капітаном команди синьо-жовтих.

Після завершення ігрової кар’єри пробував себе у тренерстві. Працював в академії Шахтаря, де працював зокрема з Михайлом Мудриком, пізніше очолював донецький Металург (вісім поразок, шість нічиїх та поразка). Також був помічником Володимир Єзерського у юнацькій збірній України (U-19). 

Обіймав посади спортивного директора та віцепрезидента рівненського Вереса. З квітня 2024 року – генеральний менеджер львівського Руха.

Яя Туре. Фото: Getty Images

13 травня 1983 року у місті Буаке (Кот-д'Івуар) народився Яя Туре – півзахисник донецького Металурга та каталонської Барселони, ветеран Манчестер Сіті та збірної, чемпіон Іспанії й Англії, переможець Ліги чемпіонів.

Перші кроки у дорослому футболі хавбек робив у складі бельгійського Беверена. У 2003 році Туре перебрався у донецький Металург за 2 млн євро. За «металургів» Яя провів 39 матчів, забив п’ять голів та оформив чотири результативні передачі.

Влітку 2005 року перебрався в Олімпіакос за 2,7 млн євро. У сезоні 2005/06 став чемпіоном Греції. Наступним клубом Туре стало французьке Монако, звідки він у липні 2007-го перейшов до каталонської Барселони. За синьо-гранатових півзахисник зіграв у 118 поєдинках: шість голів, вісім асистів. Разом з Барсою завоював сім трофеїв – два чемпіонства Іспанії, Кубок та Суперкубок країни та УЄФА, а також став переможцем Клубного чемпіонату світу.

У 2010 році Туре за 30 млн євро перейшов у Манчестер Сіті. Саме там Яя зумів проявити себе у повній красі. За дев’ять років у футболці «містян» півзахисник провів 316 поєдинків: 80 голів, 48 результативних передач. Разом з Манчестер Сіті африканець тричі ставав переможцем чемпіонату Англії й тричі завойовував Кубок ліги. Також по одному разу хавбек тріумфував у Кубку та Суперкубку Англії.

Свою кар’єру Туре догравав у Олімпіакосі та китайському Ціндао Хайню. За національну ж збірну Кот-д'Івуар півзахисник зіграв у 97 матчах, забивши 19 голів та оформивши 15 асистів. У 2015 році став переможцем Кубка африканських націй. За часи своїх виступів Яя чотири рази ставав найкращим футболістом Африки.

Свою тренерську кар’єру розпочав у тренерському штабі донецького Олімпіка, де він працював з Юрієм Калитвинцевим, Романом Санжаром та Ігорем Климовським. Пізніше був тренером у російському Ахматі та академії лондонського Тоттенгему. Від листопада 2023 року обіймає посаду асистента головного тренера у збірній Саудівської Аравії.

Сідклей. Фото: ФК Динамо

13 травня 1993 року у місті Віла-Велья (Бразилія) народився Сідклей – латераль Атлетіку Паранаенсі, київського Динамо та афінського ПАОКа, чемпіон України, срібний призер чемпіонату Греції.

Найбільше матчів у власній кар’єрі провів у складі Атлетіку Паранаенсі – 117 (вісім голів, сім асистів). На батьківщині також виступав за Ліньяріс, Катандувенсе, Атлетіку Гоянієнсі та Корінтіанс.

Не рахуючи еміратський клуб Шарджа (2011-2013), саме Динамо для Сідклея стало першим закордонним клубом у його кар’єрі. До України бразилець перебрався влітку 2018-го за 5 млн євро саме з Атлетіку Паранаенсі.

Проте стати важливою частиною динамівської команди Сідклей так і не зумів. За три сезони в лавах біло-синіх латераль провів 33 матчів, оформивши 3+3 за системою гол плюс пас. Разом з динамівцями став переможцем чемпіонату, Кубка та Суперкубка України.

У вересні 2023 остаточно покинув Динамо, ставши повноправним гравцем грецької Ламії. До цього ж Сідклей на правах оренди виступав за Корінтіанс, Куябу, афінський ПАОК та софійський ЦСКА 1948. У складі ПАОКа став срібним призером чемпіонату Греції та фіналістом Кубка країни.

Павло Оріховський. Фото: ФК Колос

13 травня 1996 року у селищі Червоноармійськ (Житомирська область) народився Павло Оріховський – вихованець київського Динамо, півзахисник Арсенал-Київ, одеського Чорноморця та ковалівського Колоса, чемпіон України.

У 2010 році Оріховський перебрався до академії столичного гранда, за який виступав протягом наступних 10 років. За першу команду Динамо 19-річний півзахисник дебютував 11 березня 2016 року у матчі Прем'єр-ліги проти львівських Карпат (2:1). Усього ж за киян Павло провів сім поєдинків, забивши гол, оформивши асист та ставши чемпіоном України в сезоні 2015/16. Про свій відрізок у Динамо та подальшу кар’єру Оріховський розповідав в інтерв’ю «УФ».

На правах оренди хавбек виступав за Чорноморець (15 матчів) та Арсенал-Київ (25 матчів, три голи та три асисти). У 2019 році перебрався у Колос, кольори якого захищає і сьогодні. 

Проте у 2021 році провів шість матчів за львівський Рух, у яких віддав одну результативну передачу. У складі ж ковалівців Оріховський взяв участь у 91 поєдинку: 18 голів, дев’ять асистів.

Валерій Лобановський. Фото: ФК Динамо

13 травня 2002 року у Запоріжжі помер Валерій Лобановський – нападник київського Динамо та найвидатніший тренер в історії вітчизняного футболу.

У ролі гравця Валерій діяв на позиціях центрального та крайнього нападника за рідне Динамо (Київ) – 147 матчів і 42 голи в 1959-64 роках, Чорноморець (Одеса) – 63 матчі та 20 голів у 1965-66 роках, а також Шахтар (Донецьк) – 53 матчі та 16 голів у 1967-68 роках. А от на міжнародному рівні реалізувався не повною мірою – в його праймові роки радянський футбол ще не був представлений в єврокубках, а збірна СРСР мала таких великих гравців, як Месхі та Метревелі, тож Лобановський зіграв за неї лише два матчі й на тріумфальні турніри не потрапив.

У 29 років Васильович завершив виступи й цілеспрямовано навчався та готувався до тренерської професії. Вивівши на вищий рівень Дніпро, Лобановський отримав від республіканського керівництва компартії пропозицію очолити київське Динамо. Всього за кілька років молодий тренер, працюючи в тандемі з багаторічним колегою по атаці Олегом Базилевичем, вивів рідний клуб у лідери європейського футболу. Вершина – 1975 рік, коли Динамо здобуло Кубок кубків і Суперкубок Європи, а молодий нападник Олег Блохін удостоївся «Золотого м’яча» найкращому футболісту континента.

Лобановський був настільки в мейнстрімі, що йому доручили збірну СРСР і перевели на сезон чемпіонат СРСР на експериментальні чемпіонати «осінь» та «весна». Проте за крок від фіналу Кубка чемпіонів Динамо вилетіло, на Олімпіаді «взяло» не золоті медалі. Тодішні чиновники трактували це як невдачу й відмінили реформу з переходом на систему «осінь-весна», загальмувавши розвиток футболу на 1/6 суходолу. 

Втім, Лобановський не зупинявся в експериментах і в 1986 році здобув Кубок кубків, а через два роки привів Динамо, розбавлене кількома гравцями інших клубів під вивіскою «збірна СРСР», до срібних медалей чемпіонату Європи. Після кількарічного відрядження в ОАЕ та Кувейт Валерій Васильович повернувся в Динамо та вивів команду два сезони поспіль спершу в чвертьфінал, а потім – у півфінал Ліги чемпіонів. В останньому поколінні своїх футболістів він підняв на новий рівень майстерності Шевченка, Реброва, Шовковського, Каладзе, Лужного та інших динамівців. 

А от вивести збірну України на чемпіонат світу 2002 року не вдалося – в плей-офф нашу збірну вибила Німеччина, майбутній віце-чемпіон Мундіалю. 

Лобановському стало зле прямо під час матчу Металург – Динамо в Запоріжжі. Зі стадіону швидка відвезла його в запорізьку клініку. Лікарі боролися за життя тренера, проте 13 травня 2002 року в 63-літньому віці Лобановський помер. Перед фіналом Ліги чемпіонів Реал – Байєр весь світ вшанував пам’ять українського Метра.

1898 — нар. Егрі Ербштейн (Угорщина) — тренер легендарного «Торіно», загинув разом із командою 1949-го.

1952 — нар. Жан-Поль Бертан-Деманш (Франція) — рекордсмен «Нанту» за кількістю матчів — 532.

1957 — нар. Стефано Такконі (Італія) — основний воротар «Ювентуса» з 1983 по 1992 рр.

1972 — у матчі чвертьфіналу ЧЄ Бельгія — Італія вперше в історії турніру було вилучено тренера (Р. Гуталс, Бельгія).

1981 — фінал 21 КВК. «Динамо» (Тбілісі, СРСР) — «Карл Цейс» (Йєна, НДР) — 2:1.

1983 — нар. Яя Туре (Кот д’Івуар) — півзахисник «МС», колишній гравець донецького «Металурга».

1987 — фінал 27 КВК. «Аякс» (Нідерланди) — «Локомотив» (Лейпціг, НДР) — 1:0.

1992 — Матч-відповідь фіналу 21-го розіграшу Кубка УЄФА «Аякс» (Нідерланди) — «Торіно» (Італія) — 0:0. Перший матч — 2:2.

1998 — фінал 38 КВК. «Челсі» (Англія) — «Штуттгарт» (Німеччина) — 1:0.

2002 — пом. Валерій Лобановський (Україна) — найкращий тренер українського футболу.