Ми стаємо чемпіонами світу, збірна Блохіна потонула в Донецьку: 15 червня — цей день в історії українського футболу

15 червня 1961 року у селі Колодруби (Львівщина) народився Іван Панчишин – вихованець львівських Карпат, багаторічний захисник харківського Металіста та володар Кубка СРСР.

На юнацькому рівні Панчишин виступав у складі Карпат, проте дорослу кар’єру розпочав вже у лавах вінницької Ниви. 

З 1985 по 1994 рр. оборонець захищав кольори Металіста. За харківський колектив Панчишин провів 290 поєдинків, забивши сім голів. Разом з харків’янами Іван став володарем Кубка СРСР у 1988 році, здолавши московське Торпедо (2:0).

Після двох років у олександрійській Поліграфтехніці Панчишин повернувся до Карпат, за першу команду яких відіграв у 34 матчах (гол та три результативні передачі). Кар’єру ж ігрову захисник закінчував у головному клубі свого життя – Металісті – у 1997 році.

Там же Панчишин і розпочав свій тренерський шлях, входив до штабу Михайла Фоменка у харківському клубі. Пізніше фахівець очолював Арсенал (Харків), Газовик-ХГВ та Ниву (Вінниця). Після роботи у юнацькій команді Металіста ексзахисник став помічником Андрія Аніщенка у першій команді харків’ян та обіймає цю посаду досі.

Іван Панчишин. Фото: Металіст

15 червня 1971 року у місті Сєвєродонецьк (Луганщина) народився Юрій Грицина – вихованець луганської Зорі, півзахисник київського Динамо та низки російських клубів, переможець чемпіонатів України та Литви.

Перші роки своєї кар’єри Грицина провів у головному клубі рідного регіону – Зорі. Саме звідти у 1990 році хавбек перебрався до українського гранда – київського Динамо. За чотири сезони в лавах біло-синіх Грицина провів 81 матч, забивши 15 голів. Разом з динамівцями півзахисник двічі ставав чемпіоном України та здобував Кубок. В історію київського клубу Грицина увійшов як автор першого голу Динамо в чемпіонаті незалежної України, відзначившись 7 березня 1992 року в першому турі проти харківського Металіста.

Після того, як Йожеф Сабо змінив Михайла Фоменка на чолі київського клубу, Юрій був відправлений до резервного складу. Не бажаючи сидіти без діла, Грицина наважився на зміну команди, приєднавшись до російського Динамо-Газовик.  У Росії українець провів близько 11 років, перериваючи лише на короткотривалий період виступів за литовський Каунас, з яким став чемпіоном країни. Разом з Ураланом у 1997 році Юрій став переможцем другого за силою дивізіону Росії.

Також Грицина виступав у Латвії за такі клуби, як Діттон та Металургс, з яким завойовував срібні нагороди чемпіонату. Свою ігрову кар’єру завершував на батьківщині в черкаському Дніпрі. Пізніше також виступав за низку аматорських колективів.

За національну збірну України Грицина дебютував у травні 1993 року, коли команду очолював Олег Базилевич. Загалом у складі синьо-жовтих півзахисник зіграв у двох матчах: результативними діями не відзначався.

Після завершення ігрової кар’єри Юрій став тренером, входив до тренерських штабів юнацьких збірних України, працював у структурі Славутича (Черкаси) та Арсенал-Київ, а також займався з дітьми у ДЮФШ Ващука. 

Юрій Грицина. Фото: Google

15 червня 2012 року у Донецьку на «Донбас-Арені» пройшов матч другого туру Євро-2012 між збірними України та Франції.

Матч запам’ятався не лише підсумковим результатом, який однозначно був невтішним для команди Олега Блохіна, й надпотужною зливою, яка тоді випала на Донецьк. Здавалося, що поєдинок може бути перенесеним на наступний день, але дренаж «Донбас-Арени» впорався. Не впорався ж захист української збірної, який двічі дозволив забити французам.

Чемпіонат Європи-2012, другий тур

Україна – Франція – 0:2 (0:0)

Голи: Менез, 53, Кабай, 56

Україна: Пятов, Селін, Хачеріді, Тимощук, Михалик, Гусєв, Назаренко (Мілевський, 60), Ярмоленко (Алієв, 68), Шевченко, Воронін (Девич, 46), Коноплянка.

Франція: Льоріс, Рамі, Мексес, Кліші, Дебюші, Кабай (М’віла, 68), Діарра, Рібері, Насрі, Бензема (Жиру, 76), Менез (Мартен, 74).

15 червня 2019 року у Лодзі на стадіоні «Відзев» пройшов фінал молодіжного чемпіонату світу, у якому зустрічалися збірна України та команда Південної Кореї.

Навряд чи хтось перед початком турніру думав, що команда Олександра Петракова здатна зайти настільки далеко. Ще менше людей могли повірити в те, що разом з українською збірною в фіналі гратиме Південна Корея. Саме корейці й відкрили рахунок у грі, забивши з пенальті, яке заробив Данило Бескоровайний.

Однак далі нагадав про себе джокер Петракова – Владислав Супряга. Нападник протягом турніру виглядав доволі кволо, проте отримав шанс зіграти в стартовому складі у фіналі, замінивши основного бомбардира команди Данилу Сікана. За довіру Супряга віддячив, оформивши дубль, який і приніс історичну перемогу нашій збірній. Наприкінці матчу добив корейців Георгій Цітаїшвілі, який нині виступає вже за національну команду Грузії.

• На сайті «Український футбол» вийшло інтерв’ю з членом тренерського штабу збірної В’ячеславом Руженцевим.
• Також читайте ексклюзивне інтерв’ю на сайті «Збірна», у якому Данило Бескоровайний та Денис Устименко поділилися спогадами про той тріумфальний турнір.

Чемпіонат світу-2019 (U-20), фінал

Україна – Південна Корея – 3:1 (1:1)

Голи: Супряга, 34, Супряга, 52, Цітаїшвілі 89 – Лі Кан Ін, 5 (пенальті)

Україна: Лунін, Бескоровайний, Бондар, Сафронов, Корнієнко, Конопля, Дришлюк, Хахльов (Чех, 56), Цітаїшвілі, Булеца (Кащук, 89), Супряга (Сікан, 63).

Південна Корея: Г. Лі, Кванг, Хван Та Хен, Джаек Лі, Джисол Лі, Х. Кім, Д. Кім, К. Лі, Чо (Чжон, 63), Д. Чоу (К.Х.Лі, 80), С. Кім (Вон-Сан, 46), Ох Се Хун.

• 1969 — нар. Олівер Кан (Німеччина) — один із найкращих воротарів у історії світового футболу.
• 1973 — нар. Туре-Андре Фло (Норвегія) — форвард, провів 76 матчів за збірну, в яких забив 23 м’ячі.
• 1974 — Діно Дзофф встановив рекордну «суху серію» для воротарів збірних — 1142 хв.
• 1974 — у захисника збірної Гаїті Жан-Жозефа вперше отримана позитивна проба на допінг після матчу ЧС-74 Італія — Гаїті.
• 2002 — пом. Саїд Белькола (Марокко) — суддя фінального матчу ЧС-1998, перший африканець у історії, який судив фінал ЧС.