Скандальний трансфер із Києва в Спартак, легендарний помічник Маркевича: 24 червня – цей день в історії українського футболу

24 червня 1973 року у місті Макіївка (Донецька область) народився Едуард Цихмейструк – багаторічний півзахисник київського ЦСКА, хавбек московського Спартака та маріупольського Іллічівця, чемпіон Болгарії та Росії.

Едуард Цихмейструк. Фото: facebook

На початку своєї кар’єри Цихмейструк виступав за низку вітчизняних колективів з нижчих ліг – Бажановець (Макївка), Електрон (Ромни), Гірник (Гірне) та Медіта (Шахтарськ).

У 1994 році півзахисник приєднується до бориспільського, а згодом вже київського клубу ЦСКА-Борисфен. Разом з командою посів другу сходинку Першої ліги та вийшов до еліти. У Вищій лізі дебютував проти київського ЦСКА, який пізніше стане правонаступником ЦСКА-Борисфен.

Цихмейструк надовго став лідером команди та був одним з ключових футболістів «армійців» Києва. За п’ять років у клубі Едуард провів близько 143 матчів, оформивши 16+16 за системою гол плюс пас. 

Після виступів за Левскі, з яким став чемпіоном Болгарії, півзахисник опинився у московському Спартаку, де навколо його трансферу й розгорівся скандал.

Київський ЦСКА вимагав російський клуб повернути гравця, оскільки той був зв’язаний контрактом з їхнім клубом до 30 червня 2001-го, а в Москві Цихмейструк перебував вже з грудня 2000 року. Пізніше керівники незалежної профспілки футболістів України надали переконливі докази того, що Цихмейструк насправді ніколи не був пов'язаний контрактом із київським ЦСКА.

Зрештою за Спартак Едуард таки зіграв. Ба більше, навіть став переможцем чемпіонату Росії у 2001 році. Усього ж за червоно-білих українець провів 43 поєдинки (п’ять голів, сім асистів).

Вже у 2002 році Цихмейструк повертається до України, підписуючи контракт з донецьким Металургом. Проте найбільше часу, після камбеку в рідний чемпіонат, Едуард провів у маріупольському Іллічівці (2004-2007). За цей період півзахисник взяв участь у 104 матчах приазовців, забивши 11 голів та оформивши 11 результативних передач.

Після гри за Ворсклу та Зорю хавбек наприкінці кар’єри виступав за низку маловідомих українських клубів – Ірпінь, Макіїввугілля та Єдність.

Дебют за національну збірну України у Цихмейструка стався 15 липня 1998 року в товариському матчі зі збірною Польщі (1:2). Усього за синьо-жовтих провів сім поєдинків, результативними діями не відзначався.

Після завершення ігрової кар’єри працював футбольним експертом, також регулярно брав участь у матчах ветеранської збірної України.

Остап Притула. Фото: ФК Рух

24 червня 2000 року у місті Львів народився Остап Притула – вихованець Карпат, атакувальний півзахисник Руху та молодіжної збірної України.

Починав займатися футбол хавбек у клубі Покрова, звідки у 2011 році перебрався до академії львівських Карпат. За «левів» Притула виступав аж до 2020-го. За першу команду зелено-білих Остап провів шість матчів на рівні української Прем’єр-ліги, оформивши одну результативну дію – асист.

У вересні 2020 року Притула змінює клубну прописку, однак не змінює місто, підписуючи контракт з Рухом. За чотири сезони в складі львівського колективу Остап зіграв у 70 матчах, в яких встиг відзначитися трьома голами та чотирма асистами.

Також на рахунку атакувального півзахисника є участь у трьох товариських матчах молодіжної збірної України під час березневих поєдинків 2021 року: без результативних дій

Юрій Дячук-Ставицький. Фото: ФК Карпати

24 червня 2020-го на 74 році життя помер Юрій Дячук-Ставицький – багаторічний помічник Мирона Маркевича у львівських Карпатах та головний тренер зелено-білих. 

За свою футбольну кар’єру Дячук-Ставицький захищав ворота таких клубів, як Горинь (Рівне), Шахтар (Червоноград), Авангард (Стрий). Найбільше часу провів саме складі останніх, граючи з 1970 по 1975 рік. У юному віці пробував свої сили в складі львівських Карпат, але провалився у дебютному контрольному поєдинку, відразу ж покинувши розташування клубу.

Після завершення кар’єри гравця працював у СДЮШОР Карпати, потім був тренером чернівецької Буковини та головним тренером команди Львівської області на Всеукраїнській спартакіаді. Пізніше протягом п’яти років (1983-1988) на різних посадах перебував у івано-франківському Прикарпатті, працював у луцькій Волині.

Помічником Мирона Маркевича у Карпатах став вже у 1996 році, після того, як встиг покерувати клубом у ролі віцепрезидента. За два роки львів’яни стали бронзовими призерами чемпіонату України, здобувши путівку до Кубка УЄФА. 

Згодом Дячук-Ставицький та Мирон Богданович працюватимуть у запорізькому Металурзі та махачкалинському Анжі. У 2003 році відбудеться повернення їхнього дуету в Карпати, яке, однак, не увінчалося успіхом – команда вилетіла до Першої ліги.

З вересня 2004 по червень 2006 року Дячук-Ставицький працював головним тренером Карпат: 67 матчів, 10 нічиїх, 14 поразок. Спеціаліст за цей час зумів повернути команду до елітного дивізіону та доходив до півфіналу Кубка України. Згодом ненадовго очолював клуб у 2012 та 2013 роках, працював спортивним і генеральним директором.

Син Дячука-Ставицького – Михайло – колишній професійний футболіст вихованець Карпат. Наразі працює в академії львівського Руху. 

1932 — нар. Михайло Огоньков (СРСР) — олімпійський чемпіон-1956, проходив по «справі Стрельцова», після чого вже не повернувся у великий футбол.

1950 — відкрито легендарний стадіон «Маракана» (Бразилія).

1978 — нар. Хуан Роман Рікельме (Аргентина) — легенда «Бока Хуніорс», також пограв за «Барселону» та «Вільярреал», де був лідером команди.

1987 — нар. Ліонель Мессі (Аргентина) — найкращий футболіст сучасності.