Лідер київського ЦСКА, фіналіст Ліги Європи з академії Шахтаря: 24 квітня – цей день в історії українського футболу

24 квітня 1959 року у місті Брянка (Луганська область) народився Сергій Журавльов – вихованець Зорі, захисник київського Динамо та донецького Шахтаря, чемпіон Європи, та двічі переможець Вищої ліги СРСР.

Свій футбольний шлях у футболі розпочав у луганській Зорі, за першу команду якої провів близько 40 матчів, забивши один гол. У 1979 році Журавльов став гравцем київського Динамо.

За біло-синіх центральний захисник забив два голи у 162 поєдинках у період з 1979 по 1984 рр. Разом з динамівцями Журавльов двічі здобував чемпіонство у Вищій лізі СРСР та ставав переможцем Кубка СРСР. Сергій вважався одним із найперспективніших захисників радянського футболу, проте через порушення режиму з часом був відрахований із команди.

Надалі кар’єра Журавльова пішла на спад. У жодному з наступних клубів оборонець не затримувався довше, ніж на один рік. За цей час він захищав кольори таких клубів, як Шахтар (Донецьк), Ністру, Металіст (Харків), Поділля, Зоря (повернення), Дніпро (Черкаси). Кар’єру завершив у віці 29 років.

У складі молодіжної збірної СРСР став переможцем чемпіонату Європи у 1980 році. На самому турнірі провів чотири гри, відзначившись забитим голом у першому півфінальному матчі з Югославією (3:0).

Після завершення ігрової кар’єри працював дитячим тренером та другим тренером клубу Аль-Кадисія (Саудівська Аравія). З 2004 року Журавльов займався вихованням молодих гравців для київського Динамо. Серед його відомих підопічних можна виділити таких виконавців, як Темур Парцванія, Дмитро Хльобас, Євген Морозенко, Олексій Хобленко та Віталій Гемега.

Сергій Журавльов. Фото: ФК Динамо

24 квітня 1973 року у місті Макіївка (Донецька область) народився Едуард Цихмейструк – півзахисник київського ЦСКА, Левскі, маріупольського Іллічівця, московського Спартака та донецького Металурга, чемпіон Болгарії та Росії.

Кар’єру розпочинав у складі нижчолігових українських клубів: Бажановець (Макіївка), Електрон (Ромни), Гірник (Гірне) та Медіта (Шахтарськ). У 1994 році Цихмейструк став гравцем ЦСКА-Борисфен, звідки на правах оренди виступав за вінницьку Ниву. З 1995 по 2000 рр. півзахисник захищав кольори київського ЦСКА, за який провів 134 поєдинки, забивши 16 голів.

Свої спогади про яскравий ЦСКА-Борисфен Едуард залишив для «УФ» в окремому яскравому інтерв’ю. 

Сезон 2000/01 провів у складі софійського Левскі, з яким став чемпіоном Болгарії. Загалом за європейський клуб Цихмейструк зіграв 17 матчів, забивши три голи. У наступній кампанії знову завоював золоті медалі, але цього разу разом з московським Спартаком. За російський клуб Едуард виступав протягом двох сезонів: 43 гри, п’ять голів.

У 2003 році повернувся до України, підписавши контракт з донецьким Металургом. Разом з донеччанами завоював бронзові нагороди чемпіонату 2002/03. З 2004 по 2007 рр. виступав за Іллічівець, провівши за цей час 104 гри (11 голів) у футболці маріупольського клубу.

Догравав свою кар’єру на високому рівні у луганській Зорі та полтавській Ворсклі. Пізніше виступав за низку аматорських колективів. У 2018 році став чвертьфіналістом у складі збірної України з мініфутболу. 

За національну ж команду Цихмейструк провів сім матчів, дебютувавши ще 15 липня 1998-го, коли синьо-жовтих очолював Йожеф Сабо. Після завершення кар’єри працював експертом у футбольних телепрограмах, грав за ветеранську збірну.

Едуард Цихмейструк. Фото: Facebook

24 квітня 1983 року у місті Донецьк народився Сергій Кравченко – вихованець Шахтаря, півзахисник київського Динамо, полтавської Ворскли та Дніпра, чемпіон України та фіналіст Ліги Європи.

Розпочинав у структурі «гірників», виступаючи за Шахтар-2 та Шахтар-3. У 2005-му вирушив до Азербайджану, підписавши контракт з Карабахом (Агдам).

 За рік повернувся до України, ставши гравцем полтавської Ворскли. За три сезони в команді Миколи Павлова провів 86 поєдинків, забив 16 голів та був лідером команди. У 2009 році виступав за київське Динамо, з яким став чемпіоном України та володарем Суперкубка країни. Загалом за біло-синіх зіграв 16 матчів, забивши два м’ячі.

З 2010 по 2017 рр. захищав кольори Дніпра, був капітаном команди. У сезоні 2014/15 разом з командою дійшов до фіналу Ліги Європи, де підопічні Мирона Маркевича поступилися іспанській Севільї (2:3). Взяв участь у всіх матчах дніпрян на груповому етапі, поєдинки плей-оф, зокрема фінальний, пропустив через травму. Усього ж за Дніпро Кравченко провів 146 матчів, забивши 11 голів. 

На правах оренди в сезоні 2015/16 виступав за луцьку Волинь. Пізніше Кравченко грав за Дніпро-1, з яким пройшов шлях від Другої ліги до елітного дивізіону. Загалом за «спортклубівців» зіграв у близько 74 зустрічах. Останнім клубом в кар’єрі Сергія став одеський Чорноморець, кольори якого він захищав протягом трьох років.

За національну збірну України Кравченко дебютував за Олексія Михайличенка 28 травня 2008 року в товариській грі з Нідерландами (0:3). Свій останній матч за синьо-жовтих провів на початку червня 2013-го у матчі відбору на ЧС-2014 проти Чорногорії (4:0). Усього за національну збірну Сергій зіграв 10 матчів, відзначився голом та асистом.

Після завершення ігрової кар’єри став тренером. З січня 2023 року є помічником Руслана Ротаня, з яким працював в Олександрії, національній та молодіжній збірних України.

Сергій Кравченко-старший – батько тренера Олександрії, колишній професійний футболіст, який виступав за донецький Шахтар. Дія на позиціях півзахисника та нападника. Разом з «гірниками» став володарем Кубка СРСР у 1980 році.

Сергй Кравченко. Фото: ФК Олександрія

24 квітня 1998 року у місті Дружківка (Донецька область) народився Євгеній «Jeka» Сердюк – вихованець київських футбольних шкіл, що робить кар’єру за кордоном, нападник португальської Боавішти та болгарських клубів Черно Море й ЦСКА 1948.

Займався у ДЮСШ Дружівка та київських академіях Зміна та Моноліт. Перебував на перегляді у донецькому Шахтарі та луганській Зорі, проте свою дорослу кар’єру розпочав у Португалії. 

З 2016 по 2019 рр. захищав кольори нижчолігового клубу Фатіма. Наступні два роки перебував на контракті у Боавішті, проте за першу команду так і не зіграв. На правах оренди виступав за першоліговий клуб Каза Піа: 15 матчів, три голи.

У вересні 2021-го переїхав до болгарського чемпіонату, підписавши контракт з Черно Море. За цей колектив Сердюк провів 26 матчів, забивши 15 голів та оформивши чотири асисти. 

Після вдалих виступів отримав запрошення від софійського ЦСКА 1948. Наразі Євгеній має 22 поєдинки за столичний клуб: сім голів, дві результативні передачі.

Викликався до лав молодіжної збірної України, за яку провів дві гри. Сердюк за кордоном відомий як Jeka/Жека, оскільки саме це прізвисько написано в нього на спині його футболки.

• Ексклюзивне інтерв’ю з Євгенієм Сердюком читайте на сайті «Український футбол».

Євгеній Сердюк. Фото: ФК ЦСКА 1948

1893 — нар. Алан Мортон (Шотландія) — 9-разовий чемпіон Шотландії у складі «Рейнджерс», один із найкращих британських нападників 1920-х.

1912 — нар. Айморе Морейра (Бразилія) — один із найкращих бразильських тренерів — чемпіон світу-1962, у Європі тренував «Порту», «Боавіш­ту» та «Панатінаїкос».

1961 — нар. Жозе Туре (Франція) — олімпійський чемпіон-1984, 4-разовий чемпіон Франції. Зараз веде власне телешоу, що транслюється на 13 країн. Син відомого малійського футболіста — Бако Туре.

1962 — нар. Стюарт Пірс (Англія) — один із найкращих британських захисників 1990-х на прізвисько Псих. Із 2007 по 2013 рр. тренував молодіжну збірну Англії.

1963 — нар. Лайош Детарі (Угорщина) — найкращий футболіст Угорщини 1990-х на прізвисько Блакитний Платіні. Володар Кубка Угорщини, Німеччини та Греції.

1966 — нар. Алессандро Костакурта (Італія) — супер-ветеран «Мілана» (20 років у команді), 8 разів виходив у фінал КЄЧ і ЛЧ (5 перемог). Найстарший гравець у історії ЛЧ.

1989 — пом. Франц Біндер (Австрія) — один із гравців легендарної австрійської «вундертім» на прізвисько Бімбо, за свою спортивну кар’єру в різних змаганнях, уключаючи товариські гри, забив 1151 м’яч у 794 матчах.