Легендарний голкіпер Шахтаря та збірної, бронзовий призер Євро: 28 червня — цей день в історії українського футболу

28 червня 1967 року у міста Краснодар народився Андрій Юдін – багаторічний захисник Кубані та Дніпра, срібний призер Вищої ліги та володар Кубка СРСР.

Перші три роки своєї дорослої кар’єри Юдін провів на півдні РРФСР – Кубань, СКА (Ростов-на-Дону) та знову Кубань. 

У 1989-му Андрій перебирається до українського Дніпра, разом з яким вже у дебютному сезоні стане переможцем Вищої ліги та Кубка СРСР. За роки в дніпровському клубі (1989-1992, 1995) провів 140 матчів, забивши 11 голів та оформивши два асисти.

В Україні Юдін також виступав за криворізький Кривбас та запорізьке Торпедо. А ось на батьківщині Андрій ще пограв за Текстильник і воронезький Факел. Завершив свою ігрову кар’єру захисник у рідній Кубані у 2002 році.

На міжнародному рівні виступав за збірну України, в складі якої провів лише один поєдинок у серпні 1992 року проти Угорщини (1:2). Проте своє майбутнє Юдін пов’язав саме з Росією. Вся його тренерська кар’єра проходить саме там. Фахівець встиг змінити низку посад у рідній Кубані та тренував Кримтеплицю в окупованому росіянами Криму. Останнє місце роботи Юдіна – ТСК-Таврія (Сімферополь), який він покинув влітку 2023 року.

Дмитро Бабенко. Фото: Google

28 червня 1974 року у місті Луганськ народився Дмитро Бабенко – воротар-ветеран Зорі та ужгородського Закарпаття, переможець Першої ліги.

Починав свою кар’єру голкіпер у сєвєроднецькому Хіміку, звідки у 1997 році він перебрався до луганської Зорі. За клуб провів майже 200 поєдинків, так і не зігравши за нього на елітному рівні. У ті роки (1997-2005) луганський колектив виступав у Другій та Першій лігах.

Дебют у Вищій лізі України стався вже 19 березня 2006 року, коли Бабенко в ролі голкіпера ужгородського Закарпаття вийшов на поєдинок проти ФК Харків (2:1). У складі закарпатців виступав протягом 10 сезонів, ставав переможцем Першої ліги. За цей час Бабенко зіграв у 165 матчах: 209 пропущених голів, 46 «сухих» ігор.

У 2016-му Дмитро спробував легіонерського хлібу, перебравшись до литовської Йонави. Проте вже за рік український голкіпер повернувся на батьківщину. Останні роки своєї кар’єри провів у тоді ще аматорському клубі Минай.

Саме в цьому закарпатському клубі Бабенко й розпочав тренерську діяльність. Пізніше Дмитро також працював тренером воротарів у штабі Юрія Вірта в рівненському Вересі. У січні 2024-го фахівець повернувся до Миная і тепер займається з голкіперами команди Желько Любеновича.

28 червня 1984 року у місті Кіровоград народився Андрій Пятов – вихованець полтавської Ворскли, легендарний воротар донецького Шахтаря та національної збірної, володар Кубка УЄФА та 11-разовий чемпіон України.

Детально про становлення одного з найвидатніших голкіпер в історії українського футболу в ексклюзивному інтерв’ю «УФ» розповідали тренери Пятова – Олександр Єжаков та Іван Шарій.

Першим клубом Андрія у дорослому футболі стала полтавська Ворскла, за яку він виступав протягом двох років. У грудні 2006-го голкіпер переходить до лав донецького Шахтаря, де надалі закріплюється в ролі першого номера. Впродовж 17 років Пятов демонстрував стабільно високий рівень гри, а його витискання з основного складу «гірників» завжди завершувалося поверненням Андрія до стартової 11-ки.

За увесь час у лавах Шахтаря Пятов провів 482 матчі, завоювавши 28 трофеїв (11 чемпіонств, по 8 Кубків та Суперкубків України та Кубок УЄФА). У складі збірної України виступав на двох чемпіонатах Європи: у 2012 та 2016 роках. Загалом за синьо-жовтих провів 102 поєдинки, ставши автором найбільш тривалої сухої серії в історії національної команди та рекордсменом серед голкіперів за кількістю сухих матчів.

Після завершення ігрової кар’єри Пятов увійшов до тренерського штабу Патріка ван Леувена у Шахтарі. Наразі Андрій так і продовжує працювати в першій команді донеччан, обіймаючи посаду тренера воротарів.

Адерінсола Есеола та Юрій Максимов. Фото: Ворскла

28 червня 1991 року у місті Житомир народився Адерінсола Есеола – нападник київського Динамо, кропивницької Зірки, Кайрату та київського клубу ЮКСА, чемпіон Казахстану.

Перші кроки робив у школі Полісся, після чого перебрався до столиці України. Там грав у академії київського Арсеналу, після чого став виступати за ЦСКА та Динамо-2. З 2010 по 2013 рр. Есеола перебував у Італії, змінивши за цей час декілька місцевих колективів із Серії D.

У 2015 році нападник повернувся до України, яскраво проявив себе у чернігівській Десні. Пізніше Адерінсола виступав за два клуби з Кіровоградщини – Олександрію та Зірку. У 2018 році непогано себе зарекомендував у складі казахського Акжайика.

Протягом наступних трьох років форвард захищав кольори алматинського Кайрату. Разом з цим клубом Есеола ставав переможцем чемпіонату та Кубку Казахстану. Сезон 2019 року Адерінсола завершив у статусі найкращого бомбардира місцевої Прем’єр-ліги (19 голів). Усього за Кайрат нападник забив 38 м’ячів та оформив 10 асистів у 84 поєдинках. 

Друге повернення до України в Есеоли не задалося. У полтавській Ворсклі він мав конфлікт з тодішнім головним тренером Юрієм Максимовим, через що зіграв у лише двох матчах команди. З 2022 по 2023 рр. виступав за болгарський Хебир.

Есеола встиг пограти в останньому сезоні ПФК Львів перед черговим зникненням клубу з футбольної мапи. Пізніше Адерінсола виступав за аматорський Штурм (Іванків). Наразі форвард виступає за друголіговий клуб із Київщини ЮКСА, разом із яким вийшов до Першої ліги.

28 червня 2000 року у місті Донецьк народився Максим Таловєров – захисник чеської Славії та австрійського ЛАСК, бронзовий призер молодіжного чемпіонату Європи.

Лише на дитячо-юнацькому рівні Максим виступав за українські клуби. Починав з академії донецького Шахтаря, а далі були київський Арсенал та донецький Олімпік.

Навесні 2019-го Таловєров перебирається до Європи, стаючи гравцем чеського клубу Динамо (Чеські Будейовиці). За два роки в клубі провів 50 матчів, забивши гол та оформивши дві результативні передачі. На початку 2022 року захисник стає гравцем празької Славії, в якій так і не зумів закріпитися (16 матчів та асист).

На правах оренди Максим виступав за Слован (Ліберець) та австрійський ЛАСК. Останні, зрештою, і викупили контракт Таловєрова у Славії за 1,6 млн євро. У футболці ЛАСКа оборонець зіграв вже у 47 матчах (гол та асист).

Разом з молодіжною збірною України став бронзовим призером чемпіонату Європи-2023. На самому турнірі взяв участь у 4/5 поєдинків. Також у складі національної команди поїхав до Німеччини на Євро-2024. Там провів лише декілька хвилин на полі, вийшовши наприкінці поєдинку зі Словаччиною (2:1).

1966 — нар. Рене Ігуіта (Колумбія) — талановитий та скандальний воротар, забив більше 50 м’ячів із пенальті, винахідник «удару скорпіона».

1971 — нар. Фаб’єн Бартез (Франція) — чемпіон світу та Європи, найкращий воротар французького футболу.

1994 — Олег Саленко встановив рекорд результативності в матчі фінального турніру на ЧС (5 влучень). У тому ж матчі рекорд «вікового» гола встановив Роже Мілла (42 роки, 39 днів).

1998 — у матчі 1/8 фіналу ЧС Франція — Парагвай, Лоран Блан забив перший в історії турніру «золотий гол».

2003 — Виконком ФІФА ухвалив рішення карати жовтою карткою відзначення гола шляхом знімання футболки.

Читайте також

Перший виїзний та заокеанський матч збірної України, дебют Реброва: 27 червня — цей день в історії українського футболу