Загублений «гармаш» Зорі, голкіпер-ветеран УПЛ: 30 травня – цей день в історії українського футболу

30 травня 1986 року у селі Гамаліївка (Сумська область) народився Олександр Бандура – багаторічний воротар донецького Металурга, голкіпер Вереса, ФК Львів, Руху та Миная, фіналіст Кубка України.

Олександр Бандура. Фото: ФК Минай

Перші роки на дорослому рівні Бандура проводив у лавах команд із Сумщини – Спартак та Явір. У 2008 році голкіпер став гравцем команди вищого дивізіону – сімферопольської Таврії. 

За кримський колектив Олександр провів лише сім поєдинків, після чого перейшов до іншого клубу з АР – Кримтеплиця (Ялта). Уже в складі ялтинської команди Бандура мав постійну ігрову практику, взявши участь у 47 поєдинках: 41 пропущений гол, 18 кліншитів.

Левову частину своєї кар’єри Бандура провів у донецькому Металурзі (2011-2015). У сезоні 2011/12 голкіпер зіграв у фіналі Кубка України, в якому Шахтар Мірчі Луческу відсвяткував мінімальну перемогу в овертаймі (2:1). Загалом за «металургів» Олександр провів 101 поєдинок, 32 рази лишивши ворота у недоторканості та пропустивши 129 м’ячів.

Після виступів за кам’янську Сталь (2015-2017) Бандура грає виключно за клуби із Заходу України – рівненський Верес, ФК Львів, Рух та Минай. У складі закарпатців провів 43 матчі, однак навесні програв конкуренцію за місце в стартовому складі молодому голкіперу Олександру Кемкіну.

Також Бандура двічі отримував виклик до національної збірної України на матчі, які проходили у 2012 та 2013 роках. Однак у всіх чотирьох поєдинках голкіпер лишався на лаві для запасних.

Максим Дегтярьов. Фото: ФК Десна

30 травня 1993 року у місті Кіровськ (нині Голубівка, Луганська область) народився Максим Дегтярьов – вихованець алчевської Сталі, бомбардир ФК Полтава, нападник донецького Олімпіка та чернігівської Десни.

За рідний клуб форвард встиг провести 38 матчів, у яких забив чотири голи та оформити асист. З 2011 по 2015 рр. контракт Дегтярьова належав донецькому Металургу, проте заграти в цьому колективі в нього не вийшло – дев’ять матчів та один асист.

Після сезону в складі краматорського Авангарду Максим перебрався у ФК Полтава, де став однією з головних зірок команди. У 59 матчах за полтавський колектив нападник забив 20 голів та віддав п’ять результативних передач.

У сезоні 2017/18 Дегтярьов став найкращим бомбардиром Першої ліги, його команда здобула путівку до УПЛ, однак так і не зіграла в еліті через складну ситуацію в клубі.

Влітку 2018-го Максим був на перегляді у київському Динамо, проте тодішньому головному тренеру біло-синіх не підійшов. Тому той сезон Дегтярьов розпочав у складі іншого колективу УПЛ – донецькому Олімпіку. За «олімпійців» нападник зіграв 37 матчів, забив 13 голів та оформив асист.

Також в України Дегтярьов виступав за Десну: 48 матчів, сім голів та три результативні передачі. Влітку 2022-го Максим переїхав до Казахстану, підписавши контракт з клубом Тараз (16 матчів, два голи, два асисти). Останньою командою нападника був казахський Атирау, за який він не зумів відзначитися результативними діями за сім поєдинків.

Від серпня 2023 року Дегтярьов перебуває у статусі вільного агента.

Сілас. Фото: Д. Руденко

30 травня 1996 року у місті Пелотас (Бразилія) народився Сілас – вихованець Інтернасьоналю, яскравий півзахисник луганської Зорі та хавбек мінського Динамо, який наразі грає у бразильській трясовині.

Виховувався у футбольних школах Прогрессо та Інтернасьйоналя. У травні 2017 року переїхав до України, підписавши контракт із Зорею. За луганський колектив Сілас виступав протягом двох сезонів: 60 матчів, шість голів та чотири результативні передачі. Для українських вболівальників бразильський півзахисник запам’ятався своїм гарматним ударом з лівої ноги та виконанням штрафних ударів. Одне лише київське Динамо двічі постраждало від влучних пострілів Сіласа зі стандартів.

У сезоні 2019/20 бразилець виступав за ізраїльський клуб Хапоель Іроні, а далі в його кар’єрі настав спад. Після дев’яти зіграних матчів у футболці мінського Динамо у кампанії 2020/21 хавбек повернувся на батьківщину. 

За цей час встиг змінити низку нижчолігових клубів: ССА, Гуарані (обидва – Серія В) та Конкордія (Серія D). Наразі Сілас є гравцем Томбенсе, за який він провів чотири матчі у чемпіонаті Мінейро-2024.

Богдан Бойчук. Фото: ФК Рух

30 травня 1996 року у місті Херсон народився Богдан Бойчук – вихованець харківського Металіста, півзахисник львівського Руху та одеського Чорноморця, володар Кубка Молдови.

Перші кроки у футболі робив у школі донецького Олімпіка, звідки ще в ранньому віці перебрався до Харкова. За першу команду Металіста Бойчук за увесь час провів 16 матчів: два голи та асист. У 2017 році хавбек отримав однорічну дискваліфікацію від ФФУ за участь в договірних матчах.

У квітні 2016 став гравцем Зарі (Бєльці), з якою здобув перемогу в Кубку Молдови. Усього за цей іноземний колектив Бойчук зіграв у шести матчах, відзначившись одним голом.

Також у Молдові Богдан виступав за Динамо-Авто (20 матчів, два голи). Серед інших закордонних клубів у досьє півзахисника «красується» російський Нєфтєхімік, за який українець грав у сезоні 2016/17.

Повернувшись до України, Бойчук надовго засів у Русі (2019-2022). За львів’ян фланговий хавбек провів 79 матчів, забив чотири голи та оформив 12 результативних передач. Сезон 2023/24 Богдан відіграв у ролі півзахисника одеського Чорноморця: 28 матчів, чотири забиті м’ячі та два асисти.

1913 — нар. Геза Калочаї (Чехія/Угорщина) — віце-чемпіон світу-1934, багато років працював тренером у різних куточках світу.

1922 — засновано Федерацію футболу Перу.

1936 — нар. Слава Метревелі (Грузія) — чемпіон Європи-1960, один із найкращих лівих крайніх того часу.

1946 — нар. Драган Джаїч (Сербія) — найкращий гравець у історії югославського футболу, володар «Бронзового м’яча»-1968.

1957 — фінал 2 КЄЧ: «Реал» (Іспанія) — «Фіорентина» (Італія) — 2:0.

1961 — фінал 6 КЄЧ: «Бенфіка» (Португалія) — «Барселона» (Іспанія) — 3:2.

1968 — нар. Томас Хесслер (Німеччина) — чемпіон світу та Європи, зіграв 101 матч за збірну.

1972 — нар. Карел Поборскі (Чехія) — рекордсмен збірної Чехії за кількістю зіграних матчів — 118.

1973 — фінал 18 КЄЧ: «Аякс» (Нідерланди) — «Ювентус» (Італія) — 1:0.

1979 — фінал 24 КЄЧ: «Ноттінгем Форест» (Анг­лія) — «Мальме» (Швеція) — 1:0.

1980 — нар. Стівен Джеррард (Англія) — жива легенда «Ліверпуля» та збірної Англії.

1980 — пом. Олексій Хомич (СРСР) — титулований воротар на прізвисько Тигр, після закінчення кар’єри працював фотокореспондентом.

1984 — фінал 29 КЄЧ: «Ліверпуль» (Анг­лія) — «Рома» (Італія) — 4:2 (по пен.).