Автор першого голу збірної, легенда італійського кальчо: 6 квітня – цей день в історії українського футболу

6 квітня 1935 року у місті Харків народився Едуард Дубинський – вихованець харківського Локомотива, захисник московського ЦСКА та збірної СРСР.

З 1954 по 1956 рік змінив три команди – Локомотив (Харків), ОБО (Київ) та ОБО (Свердловськ). У 1957-му став гравцем московського ЦСКА, з якими на наступний рік став бронзовим призером чемпіонату СРСР. Усього за «армійський» клуб провів понад 100 поєдинків.

Закінчував кар’єру в одеському СКА та липецькому Металурзі. За часи кар’єри тричі входив до списку 33 найкращих гравців року СРСР, де три рази посідав перше місце у своїй номінації.

Дубинський у складі збірної брав участь на ЧС-1962. Там і отримав важкий перелом ноги в матчі з Югославією (2:0), після чого був відправлений у госпіталь та кілька разів прооперований. Усього зіграв 13 поєдинків за збірну СРСР, у складі якої став срібним призером чемпіонату Європи-1964.

Помер 11 травня 1969-го від саркоми у віці 34 років.

6 квітня 1956 року у місті Москва народився Олег Родін – легенда львівських Карпат, захисник московського Динамо та збірної СРСР.

Більшу частину своєї кар’єри Родін провів у Карпатах. За увесь час у зелено-білій футболці оборонець провів близько 160 поєдинків. У 1979 році він увійшов до списку 33 найкращих гравців сезону в СРСР. У складі московського Динамо зіграв лише вісім матчів. Мала кількість ігрової практики Родіна у російському клубі була пов’язана з важкою травмою, яка суттєво повпливала на подальшу кар’єру гравця.

Загалом на високому рівні Олег провів лише 10 років, після чого завершив кар’єру. Встиг взяти участь у п’яти матчах збірної СРСР у період з 1979 по 1980 рік.

Після завершення виступів працював тренером у Львівському училищі фізичної культури. Серед вихованців Родіна є такі відомі гравці, як Максим Фещук, Григорій Ярмаш, Юрій Габовда та Володимир Федорів.

6 квітня 1959 року у місті Кальчинате (Італія) народився Петро Верховод – етнічний українець, який став легендою Сампдорії, був захисником Роми, Мілана, Ювентуса та збірної Італії та є володарем трофея Ліги чемпіонів й ЧС-1982.

Народився у родині, виходця з Луганщини (Старобільськ), який після Другої світової як колишній полонений лишився жити в Італії.

Петро вже у досить ранньому віці став стабільно грати на високому рівні італійського чемпіонату. З 1976 по 1981 рік він захищав кольори клубу Комо, провівши у їхньому складі понад 100 матчів. На правах оренди виступав за Фіорентину та Рому (чемпіон Італії).

У 1983 році перебрався у Сампдорію, де провів наступні 12 років. За цей час Верховод провів 493 гри та забив 39 голів. Разом з генуезцями Петро чотири рази ставав переможцем Кубка Італії, здобував трофей Кубка володарів Кубків (1990) та був чемпіоном Італії.

За наступні п’ять років своєї кар’єри захисник встиг пограти за Мілан, туринський Ювентус та П’яченцу, де й завершив свою футбольну кар’єру.

У складі національної збірної Італії Верховод провів 45 поєдинків, забивши два голи. Разом з командою став переможцем чемпіонату світу 1982 року, проте у матчах самого турніру Петро участі не брав. Також був учасником мундіалів 1986 та 1990 (бронзові нагороди).

Після завершення ігрової кар’єри став тренером. Очолював італійські клуби Катанія, Фіорентина та Трієстина. Останнім місцем роботи Верховода була албанська команда Камза, яку він покинув у 2018 році.

6 квітня 1968 року у місті Дніпропетровськ, нині Дніпро народився Іван Гецко – вихованець Закарпаття, нападник одеського Чорноморця, львівських Карпат та харківського Металіста.

Починав займатися футболом на Закарпатті, згодом доріс до першої команди ужгородського клубу. Після служби в Зірці (Бердичів) та СКА Карпати транзитом через Закарпаття потрапив до одеського Чорноморця. У складі моряків провів чотири сезони. За цей час Гецко забив 31 гол у 95 матчах й разом з командою здобув перший Кубок України у 1992 році.

Спробував легіонерського хліба під час своїх виступів у чемпіонаті Ізраїлю, де захищав кольори Маккабі (Хайфа). У складі цього клубу форвард забив 23 голи у 57 іграх, став переможцем чемпіонату та Кубка країни.

Наступні два роки своєї кар’єри провів у російському чемпіонаті, виступаючи за Локомотив (Нижній Новгород) та Аланію. До України повернувся у 1997-му, підписавши контракт з Дніпром. 

Далі Гецко потрапив до львівських Карпат, де був справжнім лідером атаки зелено-білих. У 61 матчі за «левів» Іван забив 36 голів та оформив 13 результативних передач. Разом з львів’янами нападник здобув бронзові нагороди чемпіонату України.

Після виступів за Кривбас (2000) перейшов у харківський Металіст, де й завершив свою футбольну кар’єру. Рішення закінчити з виступами на високому рівні було пов’язано й з наслідками автомобільної аварії, в яку Гецко потрапив у липні 2001-го.

Також нападник встиг провести п’ять матчів за збірну СРСР. 29 квітня 1992 року збірна Україна зіграла свій перший матч в історії, зустрівшись з Угорщиною. Та гра закінчилася поразкою підопічних Віктора Прокопенка (1:3). Єдиний гол у тій грі забив саме Гецко, увійшовши в історію як автор дебютного голу національної збірної. Усього за українську команду №1 Іван провів чотири матчі, а той забитий м’яч угорцям так і лишився єдиним у його кар’єрі.

Після завершення ігрової кар’єри очолив аматорський клуб Сигнал (Одеса). Пізніше працював скаутом Чорноморця, був делегатом УАФ та тренував дітей в одеському клубі Атлетик.

Син Івана – Роман – є вихованцем Чорноморця, який перебував у структурі харківського Металіста, МФК Миколаїв, а також виступав за овідіопольський Дністер. Велике інтерв’ю Івана для FanDay про свої виступи читайте тут. 

6 квітня 2002 року у місті Чернігів народився Данило Скорко – вихованець київського Динамо, захисник одеського Чорноморця, луганської Зорі та Олександрії.

Розпочинав свою футбольну кар’єру в ДЮСШ Юність, звідки у ранньому віці перебрався у Динамо. Виступав за юнацькі та молодіжні команди біло-синіх. У Юнацькій лізі УЄФА провів дев’ять матчів та віддав один асист за два сезони. За першу команду Динамо так і не зіграв.

На правах оренди у 2021 році виступав за одеський Чорноморець. В складі «моряків» захисник провів 10 матчів, відзначившись одним асистом. Наступним клубом Скорка стала Зоря, за яку він так і не дебютував. 

З літа 2022-го Данило є гравцем Олександрії. Цього сезону на його рахунку три голи та один результативний пас у 19 поєдинках за клуб.

1921 — нар. Амадео Амадеї (Італія) — наймолодший бомбардир серії «А», в якій забив 188 м’ячів.

1935 — нар. Луїс дель Соль (Іспанія) — чемпіон Європи-1964, переможець КЄЧ-1960.

1965 — нар. Амадео Карбоні (Італія) — знаний «довгожитель», закінчив виступати у віці 40 років. Переможець КВК і Кубка УЕФА, фіналіст ЛЧ.

1974 — нар. Роберт Ковач (Хорватія) — відомий захисник, грав за «Байєр», «Баварію» та «Ювентус».

1986 — пом. Раймундо Орсі (Аргетина/Італія) — чемпіон світу-1934, перший «оріунді» (гравець, що поміняв громадянство на італійське).

1991 — Футбольний союз Італії на 15 місяців дискваліфікував аргентинського форварда Дієго Марадону за вживання кокаїну.