Легендарний бомбардир з Чорноморця, захисник Дніпра та Динамо: 24 січня — цей день в історії українського футболу

Переглядів 52984
Владислав Лютостанський Владислав Лютостанський
4 голоси
Легендарний бомбардир з Чорноморця, захисник Дніпра та Динамо: 24 січня — цей день в історії українського футболу
Віталій Мандзюк проти Каріма Бензема. Фото: Google
«УФ» — часопис, який кожен день представляє вам найкращих українських футболістів і тренерів, пригадує пам'ятні події та матчі. Отже, хто святкує сьогодні день народження, що цікавого сталося в цей день в минулому?

24 січня 1968 року у місті Буйнакськ (Дагестанська АРСР) народився Тимерлан Гусейнов – легенда одеського Чорноморця та нападник збірної України. 

Розпочинав кар’єру у ворошиловградській Зорі, яка на той момент виступала в Другій лізі. Дебютував за основну команду у віці 17 років. У свій перший сезон забив дев’ять голів у 28 матчах, ставши найкращим бомбардиром кампанії. Загалом за Зорю в той період провів 59 поєдинків та забив 17 м’ячів.

Через примусову строкову службу в ті часи був вимушений грати за армійські команди: спочатку київський СКА, пізніше московський ЦСКА. Сам Гусейнов зізнавався, що має не найкращі спогади про життя в столиці СРСР та той період своєї кар’єри.

У 1989 році повернувся до рідної Зорі. За два сезони в луганській команді наколотив 30 голів за 84 поєдинки, після чого змінив команду. Наступним клубом Тимерлана став запорізький Металург, де на нього чекав провал: 0 голів у 14 іграх. Після невдач Гусейнов звик повертатися до Зорі й цей випадок не став виключенням. У луганському клубі нападник знову нагадав вболівальникам про свої голеадорські навички, забивши 21 гол за 48 поєдинків. 

Тимерлан Гусейнов. Фото: Google

Влітку 1993 року Гусейнов був представлений у ролі гравця одеського Чорноморця. Саме в Одесі на Тимерлана чекатимуть найкращі роки футбольної кар’єри. За сім років у складі команди форвард провів 240 матчів та забив 87 м’ячів. Гусейнов вписав своє ім’я в історію українського футболу, ставши першим бомбардиром незалежної України, що провів 100 голів у офіційних матчах. У сезонах 1993/94 та 1995/96 ставав найкращим бомбардиром Вищої ліги, забивши 18 та 20 м’ячів відповідно.

Разом з одеситами став володарем Кубка України в сезоні 1993/94, двічі був срібним та одного разу бронзовим призером Вищої ліги. Гусейнов є найкращим бомбардиром в історії Чорноморця та входить до четвірки найкращих гравців в історії клубу. Наприкінці кар’єри пограв за сумський Спартак та аматорський Сигнал (Одеса).

У складі національної збірної України, яку очолював Олег Базилевич, дебютував 16 жовтня 1993 року в контрольному поєдинку проти США (2:1). Свій дебютний гол забив 13 листопада 1994-го в рамках відбору на Євро-1996 у ворота збірної Естонії (3:0). Загалом за національну команду провів 14 матчів та забив вісім голів.

Після завершення кар’єри працював, як тренером, так і функціонером у одеському Сигналі, овідіопольському Дністері та ФК Одеса. Останнє місце роботи Гусейнова – Реал Фарма, де з 2013 по 2020 рік він був асистентом головного тренера. 

24 січня 1977 року у місті Спліт народився Івіца Пірич – півзахисник, президент і співвласник київського Арсеналу, агент ФІФА, консул України в Хорватії.

Розпочинав у структурі Хайдука, після чого грав за німецький Ульм 1846 та Загреб. Разом з останніми став чемпіоном Хорватії у сезоні 2001/02. Влітку 2002 року став гравцем київського Арсеналу, однак вже тією зимою вирушив в оренду до Хайдука, разом з яким виграв Кубок Хорватії.

За «канонірів» виступав з 2003 по 2007 рік. Загалом провів 79 поєдинків. Під час гри за Арсенал товаришував з хорватськими гравцями чемпіонату України з донецького Шахтаря (Даріо Срна) та київського Динамо (Єрко Леко, Горан Саблич). 

Івіца Пірич. Фото: Google

Після завершення кар’єри на батьківщині став футбольним агентом ФІФА. Організував трансфер Ніколи Калініча в Дніпро. Представляв інтереси молодих талантів дніпровського клубу – Дениса Баланюка та Юрія Вакулка. Згодом Баланюк розповідав, що Пірич «кинув» їх обох на велику суму.

Був президентом та співвласником відродженого київського Арсеналу. Період роботи Івіци в столичному клубі можна коротко описати словом «смута»: дивні кадрові рішення, конфлікти з іншим президентом Олександром Москаленком та зрештою зникнення команди з футбольної мапи.

У 2016 році став почесним консулом України в Хорватії. Повідомлялося, що Пірич активно допомагав українській армії під час початку війни на Донбасі. Останнім місцем роботи Пірича був казахстанський Каспій, де він з 2019 по 2022 рік обіймав посаду президента клубу.

24 січня 1986 року у селі Віліне (Кримська область) народився Віталій Мандзюк – вихованець київського Динамо, захисник національної збірної України та Дніпра.

Закінчивши сімферопольське училища олімпійського резерву, Мандзюк переїхав до академії Динамо. Захищав кольори столичного клубу протягом п’яти років, виступаючи переважно за другу та третю команду. За основу біло-синіх провів 34 гри та забив два голи. Разом з Динамо двічі ставав чемпіоном України, вигравав Кубок та Суперкубок країни. У 2008 році на правах оренди грав за київський Арсенал: 17 матчів, один гол.

Наприкінці грудня 2009 року став гравцем ФК Дніпро. У складі дніпрян і проведе решту своєї кар’єри. За чотири роки в складі Дніпра взяв участь у 118 матчах (три голи), отримав досвід гри на рівні групового етапу Ліги Європи, був капітаном команди. Свій останній матч за дніпровський клуб провів 12 грудня 2013 року. У тому поєдинку команда Мандзюка на виїзді зустрічалася з Фіорентиною (1:2) у матчі шостого туру ЛЄ. Через хронічні проблеми з коліном офіційно завершив кар’єру у віці 31-го року.

Віталій Мандзюк. Фото: Дніпро

У складі збірної України, яку на той момент очолював Олексій Михайличенко, Мандзюк дебютував 26 березня 2008 року в товариському матчі з Кіпром (1:1). Свій єдиний гол за національну команду Віталій забив 15 жовтня 2013, коли українська команда в рамках відбору на ЧС-2014 зустрічалася із Сан Маріно (8:0). Загалом за збірну України провів 23 гри.

Після завершення футбольної кар’єри став тренером з фізпідготовки. Індивідуально займався з такими відомими футболістами, як Денисом Поповим, Микитою Бурдою, Артемом Бєсєдіним та Миколою Шапаренком. Наразі займає посаду тренера з фітнесу в ковалівському Колосі та юнацькій збірній України (U-18).

Старший брат Віталія – Олександр – колишній професійний футболіст, що відомий своїми виступами за хмельницьке Поділля, ФК Львів, Іллічівець та київську Оболонь.

24 січня 2003 року у місті Полтава народився Денис Шостак – вихованець донецького Шахтаря, атакувальний півзахисник Олександрії.

У віці 15 років перебрався зі школи полтавської Ворскли до академії Шахтаря. Перебував на контракті у «гірників» з 2021 по 2023 рік. За цей час не зіграв жодної хвилини за першу команду в офіційних матчах, хоча був у заявці на переможний матч Ліги чемпіонів проти мадридського Реала (3:2) у сезоні 2020/21.

Кампанію 2021/22 провів на правах оренди в Маріуполі: 15 матчів, без результативних дій. У наступному сезоні був орендований португальським Ешторілом, де виступав за молодіжну команду: чотири матчі, один гол.

Денис Шостак. Фото: Google

Влітку 2023 року став повноцінним гравцем Олександрії, підписавши контракт на три роки. Цього сезону Шостак провів 762 хвилини у 11 матчах команди Руслана Ротаня.