Легендарний медаліст ЧС-1966, остання гра Шовковського за збірну: 29 лютого — цей день в історії українського футболу
1867 
29 лютого 1936 року у селі Веряєво (Рязанська область) народився Олексій Мамикін – нападник московського Динамо, ЦСКА, та збірної СРСР тренер київського й одеського СКА, учасник ЧС-1962.
Як гравець Мамикін відомий своїми виступами за московський ЦСКА, який тоді мав назву ЦСК МО. В складі «армійців» нападник провів 110 матчі та забив 34 голи.
Однак усі свої медалі Мамикін здобув разом з рідним московським Динамо. З ними форвард двічі ставав срібним призером СРСР, а також здобував золоті нагороди чемпіонату у 1957 році.
Останні два роки кар’єри Мамикін провів у складі СКА – спершу ростовському (15 матчів, два голи) – потім одеському (п’ять поєдинків).
За збірну СРСР вихованець московського Динамо провів 10 матчів, у яких забив дев’ять голів. Мамикін був учасником ЧС-1962, на якому відзначився голом у ворота Уругваю (2:1).
Тренерську кар’єру розпочинав в одеському СКА, після чого увійшов у тренерський штаб московського ЦСКА. З головним «армійським» клубом став чемпіоном СРСР у 1970 році. З 1976 по 1977 рік сам очолював ЦСКА: 12 перемог, 12 нічиїх, 13 поразок.
На чолі київського СКА (1979-1980) Мамикін став срібним призером чемпіонату УРСР. За свою кар’єру також очолював Зірку (Джизак, Узбекистан) та команду Групи радянських військ у Німеччині.
Помер Мамикін 20 вересня 2011 року в місті Москва у віці 75 років.
29 лютого 1940 року у місті Ужгород народився Йожеф Сабо – легендарний півзахисник та тренер київського Динамо й збірної СРСР, бронзовий призер Олімпійських ігор та ЧС-1966, багаторазовий чемпіон Союзу.
Йожеф Сабо. Фото: Google
Перші кроки у футболі півзахисник робив у складі калуського Хіміка та ужгородського Спартака, де діяв переважно на позиції нападника.
Перейшов до київського Динамо у 1959 році, там Йожефа почали використовувати на позиції півзахисника. Протягом 10 років він був справжнім лідером команди, з якою завоював перше в історії Динамо чемпіонство СРСР (1961).
Загалом з киянами Сабо чотири рази ставав чемпіоном Союзу та два рази здобував Кубок СРСР. У складі біло-синіх півзахисник провів близько 278 поєдинків, забивши 49 голів.
Влітку 1963 року в поєдинку проти Торпедо (1:7) Сабо у стрибку зламав ногу нападнику московського клубу Володимиру Сидорову, за що отримав річну дискваліфікацію. Зрештою, півзахиснику вдалося повернутися до виступів за київський клуб навіть раніше, а ось постраждалий був змушений завершити кар’єру у досить ранньому віці.
Також Сабо встиг пограти за ворошиловградську Зорю та московське Динамо, з яким брав участь у фіналі Кубка кубків УЄФА-1972 проти шотландського Рейнджерс (2:3).
За свою футбольну кар’єру півзахисник п’ять разів потрапляв до списку 33 найкращих футболістів року в СРСР: двічі займав перше місце у своїй номінації та тричі друге.
У складі збірної СРСР динамівець провів 40 поєдинків, забив вісім голів. Був у заявці команди на ЧС-1962, але на полі в жодному з матчів так і не вийшов.
На наступному мундіалі Сабо став бронзовим призером турніру, хоча радянський колектив і поступився у грі за третє місце Португалії (1:2). Регламент чемпіонату світу на той момент передбачав бронзову нагороду й для четвертої команди.
На тому ж турнірі Сабо, схоже, відгукнувся його стрибок в ноги Сидорову трьома роками раніше. Цього разу молодий німецький захисник Франц Бекенбауер наніс серйозну травму півзахиснику збірної СРСР ще в першому таймі, однак той продовжив грати.
У перерві півфінальної зустрічі лікарі поставили Йожефу декілька уколів знеболювального та перев’язали ногу. Сабо, зрештою, дограв увесь матч. Після закінчення поєдинку півзахиснику діагностували перелом.
Також в складі збірної СРСР Сабо став бронзовим олімпійським призером у 1972 році: п’ять матчів, один гол.
Тренерську кар’єру розпочав у Зорі в 1977 році, після чого працював з київським СКА та Дніпром. Найбільше як тренер Сабо запам’ятався своєю роботою у київському Динамо та збірній України. Також Йожеф Йожефович був помічником Валерія Лобановського, з яким перетинався в Динамо ще під час ігрової кар’єри.
Під керівництвом Сабо київський клуб двічі ставав чемпіоном України та двічі завойовував Кубок країни.
Національну збірну України Сабо очолював двічі, але жодного разу так і не зумів вивести синьо-жовтих до фінальної частини чемпіонату світу чи чемпіонату Європи.
Саме під керівництвом Йожефа Йожефовича національна команда зіграла історичний поєдинок проти збірної Росії (1:1) у відборі на ЧЄ-2000, в якому Андрій Шевченко закинув м’яч за комірець Олександру Філімонову.
В свою чергу Сабо заявляв, що саме завдяки йому Шевченкові вдалося досягти успіху, адже саме він вчасно врятував молодого форварда від шкідливих звичок та сумнівної публіки в його найближчому оточенні.
Після пережитого серцевого нападу у жовтні 2007 року Сабо покинув київське Динамо та більше не повертався до тренерської діяльності. Повідомлялося, що лікарі заборонили фахівцеві займатися такою нервовою роботою у зв’язку зі слабким серцем.
29 лютого 1972 року у місті Житомир народився Олександр Паляниця – бомбардир Дніпра та львівських Карпат, нападник національної збірної, срібний та бронзовий чемпіонату України.
Олександр Паляниця. Фото: Кривбас
У складі рідного Дніпра Паляниця провів 86 матчів, забив 37 голів. Разом з дніпрянами ставав бронзовим та срібним призером чемпіонату України, доходив до фіналу Кубка у 1995 році, де в серії післяматчевих пенальті поступився донецькому Шахтарю (1:1, після пен. 6:7).
Високу результативність Паляниця демонстрував у складі львівських Карпат, де в 55 поєдинках забив аж 32 м’ячі. У складі зелено-білих запам’ятався своїм тандемом у нападі з Іваном Гецком, разом з яким Паляниця ставав бронзовим призером та фіналістом Кубка України.
Також форвард захищав кольори таких клубів, як Верес, Металіст, Кривбас. У сезоні 1996/97 грав за австрійський ЛАСК: 29 матчів, дев’ять голів. Закінчував професійну кар’єру в першоліговому сумському Спартаку у 2004 році.
За національну збірну України Паляниця провів два матчі, дебютувавши восени 1995-го, коли команду очолював Анатолій Коньков.
Свого часу на FanDay виходило велике інтерв’ю Паляниці про його виступи: гол Буффону, конкуренцію з Гусейновим, Леоненком, Шевченком і Ребровим у збірній, а також хокейне дитинство.
29 лютого 1992 року у місті Нікополь (Дніпропетровська область) народився Євген Банада – легенда Олександрії, бронзовий призер чемпіонату України, переможець Першої ліги.
Євген Банада. Фото: Кривбас
Розпочинав грати у футбол в дніпропетровському УФК, однак більшу частину часу провів в донецькому УОР ім. Сергія Бубки, де зустрівся з нинішнім форвардом Дніпра-1 Олександром Філіпповим.
Закінчував виступи на рівні ДЮФЛ в донецькому Олімпіку, після чого став грати за цей клуб на рівні чемпіонату області. У 2011 році успішно пройшов перегляд в Олександрії, яка на той момент тільки-но вийшла до елітного дивізіону.
Дебютував за «містян» вже в наступному сезоні, коли команда знову виступала у Першій лізі. У ролі гравця основного складу став бронзовим призером першості. Через рік Банада разом з Олександрією завоювала срібні нагороди, а ще за рік золоті медалі Першої ліги.
Найвищим досягненням Банади у його кар’єрі наразі є бронза української Прем’єр-ліги у сезоні 2018/19. Усього ж за Олександрію (2011-2021) півзахисник провів 246 матчів, забив 25 голів та оформив вісім асистів.
Покинувши клуб з Кіровоградщини, Євген за три роки встиг змінити вже чотири клуби. Після виступів за Металіст та Кривбас півзахисник опинився у складі ЛНЗ. Проте кар’єра у Черкасах в Банади не пішла – після першої половини сезону 2023/24 він на правах оренди перебрався до рівненського Вереса.
29 лютого 2000 року на НСК «Олімпійський» пройшов матч третього туру другого групового раунду, в якому київське Динамо зустрічалася з норвезьким Русенборгом.
У дебюті зустрічі рахунок в поєдинку потужним ударом в ближню дев’ятку відкрив півзахисник біло-синіх Олександр Хацкевич. Вже за 20 хвилин перевагу подвоїв зірковий нападник киян Сергій Ребров, який шокував публіку «Олімпійського» неймовірним за красою результативним ударом з дальньої відстані.
Сергій Ребров. Фото: Динамо
Норвезький колектив зумів відповісти лише одним голом вже по перерві. Динамівці після подачі з кутового втратили з поля зору нападника Русенборга Міні Якобсена, який скористався цим, відправивши м’яч у сітку воріт Олександра Шовковського.
Ліга чемпіонів. Другий груповий раунд, третій тур
Динамо – Русенборг – 2:1 (2:0)
Голи: Хацкевич, 9, Ребров, 29 – Якобсен, 48
- Динамо: Шовковський, Хацкевич, Герасименко, Головко, Каладзе, Белькевич, Ребров, Гусін, Мамедов (Федоров, 86), Несмачний, Деметрадзе (Шацьких, 87).
- Русенборг: Арасон, Бергдельмо, Ховтюн, Брагстад, Басма, Странн (Сторфлор, 46; Йонсен, 90), Берг, Кар'ю, Скаммельсруд, Якобсен, Вінснес.
29 лютого 2012 року на стадіоні «Га-Мошава» пройшов контрольний матч, в якому збірна Ізраїлю приймав команду України.
На 16-й хвилині гри захисник господарів Рамі Гершон у власному штрафному майданчику збиває вінгера української команди Андрія Ярмоленка, після чого головний арбітр матчу Шимон Марциняк вказав на 11-метрову позначку. Пенальті без проблем реалізував 9-й номер збірної Олег Гусєв, розвівши м’яч та суперника по різних кутах.
Наприкінці ж поєдинку синьо-жовті скористалися помилкою ізраїльтян в обороні, що призвело до точного удару з меж штрафного майданчику від Євгена Коноплянки, якому асистував Ярмоленко.
У дебюті другого тайму господарі зменшили відрив у рахунку – Томер Хемед реалізував пенальті, який був призначений за гру рукою Віталія Мандзюка у власному штрафному майданчику.
Однак це не завадило підопічним Олега Блохіна знову повернути фору у два голи – з передачі Олександра Алієва голом відзначився Андрій Ярмоленко. На 63-й хвилині гри було забито останній м’яч у поєдинку, який на свій рахунок записав Бен Саар, що точно пробив у дальній кут воріт Андрія Диканя.
Таким чином Україна вперше в історії святкувала перемогу над командою Ізраїля. До цього синьо-жовті мали в літописі протистоянь дві нічиїх і дві поразки.
Також цей поєдинок став останнім для Олександра Шовковського у складі національної збірної. Напередодні домашнього Євро-2012 СаШо отримає важку травму плеча, що поставить хрест на участі легендарного воротаря на турнірі.
Контрольний матч
Ізраїль – Україна – 2:3 (2:0)
Голи: Хемед, 55 (пенальті), Бен Саар, 63 – Гусєв, 17 (пенальті), Конполянка, 45, Ярмоленко, 61
- Ізраїль: Ават, Шпунгін (Габай, 63), Бен Хаїм, Гершон, Бен Даян (Цедек, 87), Коен (Дамарі, 75), Натхо, Меліксон, Рафаелов (Захаві, 46), Бенаюн (Бен Саар, 46), Барда (Хемед, 46).
- Україна: Шовковський (Дикань, 46), Селін, Гусєв (Бутко, 90), Хачеріді (Мандзюк, 46), Михалик, Ярмоленко, Ротань (Гармаш, 76), Тимощук, Коноплянка, Девич (Алієв, 46), Воронін (Мілевський, 46).
