Народилися володар Кубка кубків та учасник ЧС-2006: 1 січня — цей день в історії українського футболу

Переглядів 39420
Владислав Лютостанський Владислав Лютостанський
7 голосів
Народилися володар Кубка кубків та учасник ЧС-2006: 1 січня — цей день в історії українського футболу
Вадим Євтушенко. Фото: ФК Динамо
На честь дня народження видатних українських постатей в українському футболі «УФ» публікує ексклюзивний матеріал, згадавши найважливіші віхи в кар’єрі цих особистостей.

1 січня – це не тільки чергове оновлення в календарі, але й привід згадати тих, кому цей день подарував життя. До вашої ми презентуємо рубрику «Цей день в історії українського футболу», яка присвячена вітчизняним особистостям, які по собі залишили чималий слід у спорті №1 у світі.

Наразі ви можете ознайомитися з матеріалом про видатного хавбека київського Динамо, що виховав Артема Мілевського та Артема Алієва – Павла Яковенка. 

А цього разу сайт «Український футбол» розповість про легендарного півзахисника біло-синіх Вадима Євтушенка та захисника київської Оболоні, що став учасником ЧС-2006 року В’ячеслава Свідерського

«66 років володарю Кубка кубків УЄФА Вадиму Євтушенку»

Вадим Анатолійович Євтушенко народився 1 січня 1958 року в місті П’ятихатки. Свій футбольний шлях півзахисник розпочав у місцевій футбольній школі, проте згодом почав грати за тоді ще кіровоградський Буревісник. Вдалі виступи на аматорському рівні не лишилися не поміченими, тому скаути Зірки взяли перспективного півзахисника у команду, яка на той момент виступала у Другій лізі. Євтушенко у свій дебютний сезон відзначився 11 забитими голами та цього разу привернув увагу гранду не області, а усього Союзу – київського Динамо.

Ось як свою зустріч з футбольним метром – Валерієм Лобановським – описує сам Євтушенко:

«Після мого переходу в Динамо з команди Другої ліги перші тренування проводив Анатолій Пузач. Саме з Лобановським я познайомився під час першого збору в Гантіаді. Але він зі мною довго не розмовляв, допоки я, так би мовити, не спробував знайти зустрічі з ним.

Коли, нарешті, зустрілись, дуже докладно поговорили. Він мене протестував по тактиці, по іншим компонентам. В будь якому разі, я, прийшовши з другої ліги, залишився в команді і, майже одразу мені дали можливість грати. І за це я йому дуже вдячний, адже саме завдяки цьому, мою доля пішла саме таким чином».

З 1980 по 1988 рік Євтушенко захищав кольори київського Динамо. За цей час разом з клубом півзахисник здобув наступні трофеї:

  • Чемпіон СРСР (1980, 1981, 1985, 1986);
  • Володар Кубка СРСР (1982, 1985, 1987);
  • Володар Суперкубка СРСР (1981, 1986, 1987)
  • Володар Кубка володарів Кубка УЄФА (1986)

У найголовнішому матчі свого життя в фіналі Кубка володарів Кубків УЄФА проти мадридського Атлетіко Євтушенко став одним з головних героїв поєдинку. Півзахаисник вийшоа на поле на 70-й хвилині за раухунку 1:0 та вже на 85-й хвилині оформив гольову передачу на Олега Блохіна. А через три хвилини з асисту Василя Раца Євтушенко влучно пробив з лівої ноги по воротах Убальдо Фільйоля.

Загалом за Динамо Євтушенко провів 245 матчів, забивши 59 голів.

Пізніше у кар’єрі хавбека був Дніпро, разом з яким він став чемпіоном та володарем Кубка СРСР! А вже за рік Євтушенко перебрався до Швеції, де встиг пограти за такі клуби, як АІК та Сіріус (Уппсала). Разом з Євтушенком АІК вперше за 55 років став чемпіоном Швеції, а сам півзахисник додав до своєї колекції європейські золоті медалі.

За збірну СРСР Євтушенко провів 13 поєдинків та забив один гол. Єдине взяття воріт Вадима Анатолійовича було зафіксоване у товариській грі проти збірної ГДР у 1983 році, а сам матч закінчився перемогою СРСР 3:1. На ЧС-1986 року Євтушенеко взяв участь у трьох з чотирьох поєдинків, але результативними діями так і не відзначився.

Після завершення футбольної кар’єри Євтушенко став тренером, розпочавши цей шлях у Швеції. Повернувшись до роботи в Україні з 2008 по 2009 рік був помічником Олексія Михайличенка у національній збірній. З 2011 по 2012 працював головним тренером у рідній кіровоградській Зірці. Був також не надто вдалий період роботи в полтавській Ворсклі у 2012, після чого Євтушенко став головним тренером Динамо-2. До речі, в історію Вадим Анатолійович увійшов як останній наставник цієї команди, адже очолював її до розформування у 2016 році.

 Після роботи у черкаському Дніпрі знову нетривалий час допомагав Михайличенка, але цього разу вже в першій команді Динамо. Останнім місцем роботи Євтушенка в Україні був херсонський Кристал. 

Наразі Євтушенко, як зазначає Transfermarkt, очолює шведський ФК Арланда, який виступає у Дивізіоні 2 - Північний Свеаланд (четвертий дивізіон за рангом). Команда Євтушенка завершила сезон 2023 року на четвертому місці, а до місця, що дає підвищення в класі йому їй не вистачило десять очок.

«45 років учаснику ЧС-2006 В’ячеславу Свідерському»

В’ячеслав Михайлович Свідерський народився 1 січня 1979 року у місті Київ. Футбольний шлях майбутнього захисника збірної України розпочався у ДЮСШ «Зміна». Після випуску з академії Свідерський розпочав захищати кольори київської Оболоні, кольори якої захищав з 1997 по 2002 рік. Однак, за цей час В’ячеслав встиг спробувати свої сили і у київському Динамо, де був на перегляді у сезоні 1999/00.

Ось, що сам Свідерський пригадує про свій період оренди у Динамо:

«За останні півроку, проведені в складі Динамо, мабуть, не зумів себе проявити. У міжсезоння було сформовано дві змішані групи, які працювали окремо одна від одної: у різний час, на різних стадіонах. 

Саме тоді я здружився з іншими потенційними новачками – Вовою Єзерським, Сашком Радченком, Мар'яном Марущаком. Олег Венглинський тоді з нами працював. Але в підсумку до складу команди Лобановського я так і не пробився. Утім, багато хто там не заграв...»

Пізніше головний тренер київської Оболоні Володимир Мунтян покинув Україну та очолив владикавказьку Аланію, куди запросив і Свідерського. Команда фінішувала на 11-й сходинці у чемпіонаті Росії, а сам В’ячеслав був гравцем стартового складу. 

Вже свій наступний сезон в Росії Свідерський розпочав у московському Динамо, куди його запросив відомий український тренер Віктор Прокопенко. Однак, і тут з Динамо не вийшло. Через проблеми зі здоров’ям Свідерський пропустив підготовку до сезону, а коли повернувся, то перестав входити в плани клубу. Саме тому В’ячеслав переважно грав за дубль московського клубу та готувався до переходу в нову команду.

В’ячеслав Свідерський. Фото: Getty Images

Третім та останнім клубом у кар’єрі Свідерського в Росії став раменський Сатурн. В’ячеслав провів 878 хвилин у 13 матчах пліч-о-пліч з легендарним півзахисником Андрієм Канчелськісом, що відомий своїми виступами за Манчестер Юнайтед. За Сатурн Свідерський провів 26 поєдинків, у яких заробив дев’ять жовтих карток та повернувся до України.

З 2005 по 2007 рік В’ячеслав намагався скласти конкуренцію Даріо Срні на правому фланзі захисту, проте зробити це було вкрай складно. 

Найпам’ятніший матч зі Свідерським за Шахтар – поєдинок Ліги чемпіонів проти Валенсії (0:2). У тій грі В’ячеслав припустився помилки під час другого пропущеного голу, заробив червону карту та отримав порцію критики від Мірчі Луческу. Сам оборонець свою помилку визнав, але провину за перший пропущений гол визнавати не став.

«Луческу зробив мене винним і в першому голі? Напевно, тому що я емоційно висловився в перерві. У той момент я вважав, що Луческу частіше провину бразильців перекладає на українців. Там була явна груба помилка Леонардо, але чомусь вислуховував я.

Мене це зачепило, тому й висловив емоційно Містеру, що він на помилки бразильців закриває очі».

За час перебування контракті у «гірників» Свідерський здавався в оренду у київський Арсенал (10 ігор) та одеський Чорноморець (12 поєдинків).

Підписавши у 2007 році контракт з Дніпром виступав переважно за дублюючий склад команди. Сезон 2009/10, який Свідерський провів у складі сімферопольської Таврії, став для нього останнім у професійній кар’єрі до повернення у 2012 році. Саме тоді В’ячеслав після дворічної перерви підписав контракт з ужгородською Говерлою, яка на той момент виступала у Першій лізі, відіграв лише в одному матчі та остаточно завершив з професійною кар’єрою футболіста.

Найголовніша подія Свідерського за його футбольну кар’єру – це участь на ЧС-2006 у Німеччині. В’ячеслав не просто потрапив до заявки команди Блохіна, але й взяв участь у трьох з п’яти матчів на тому турнірі:

  • Іспанія – Україна – 0:4 (у запасі);
  • Саудівська Аравія – Україна – 0:4 (весь матч на полі, жовта картка на 89-й хвилині);
  • Україна – Туніс – 1:0 (весь матч на полі, жовта картка на 18-й хвилині);
  • Швейцарія – Україна – 0:0, 0:3 за пенальті (у запасі);
  • Італія – Україна – 3:0 (20 хвилин на полі, жовта картка на 16-й хвилині).

Загалом за збірну України Свідерський провів 12 матчів та оформив один асист. Єдина результативна дія В’ячеслава за національну команду була в матчі кваліфікації на Євро-2008 у поєдинку проти Шотландії (2:0).

Після завершення професійної футбольної кар’єри Свідерський став займатися власним бізнесом, паралельно граючи за аматорські колективи.