Шахтар виходить у чвертьфінал ЛЧ, Динамо перестрілюється з Лаціо: 8 березня – цей день в історії українського футболу

8 березня 1914 року у місті Одеса народився Йосип Ліфшиць – півзахисник та захисник київського Динамо, срібний та бронзовий призер чемпіонату СРСР, тренер низки українських клубів, переможець чемпіонату УРСР.

Розпочинав грати у футбол в одеському Харчовику та Динамо. Вже у 1936 році Ліфшиць став динамівцем Києва, взявши участь у першому чемпіонаті СРСР. У тій же кампанії разом з біло-синіми здобув срібні нагороди турніру. За рік півзахисник знову став призером змагань – цього разу бронзовим.

 Одночасно з виступами за Динамо грав у складі збірної Києва та УРСР. Також Ліфшиць брав участь у міжнародних матчах киян, що проводилися у 30-х роках. Зокрема динамівець грав проти збірної Народних домів Туреччини (9:1) та проти збірної Басконії (1:3).

У сезоні-1938 Ліфшиць був включений до списку 55 найкращих футболістів сезону, посівши друге місце у своїй номінації.

У 1941 році повернувся до рідного міста, де виступав за місцевий Спартак. Під час німецько-радянської війни грав за алматинське Динамо. Після завершення війни повернувся до лав київських динамівців, але виступав лише в складі резервної команди.

За час роботи тренером Ліфшиць встиг попрацювати з чималою кількістю українських колективів. Спершу очолював київський Машинобудівник, разом із яким ставав чемпіоном УРСР, двічі – чемпіоном Києва та ще двічі – володарем Кубка УРСР.

Пізніше також працював у полтавському Колгоспнику, київському Арсеналі, чернівецькому Авангарді, чернігівській Десні, вінницькому Локомотиві, Дніпрі, кіровоградській Зірці. Його останнім місцем роботи було хмельницьке Динамо, де з посади головного тренера він згодом перейшов на посаду начальника команди.

Помер Ліфшиць 15 жовтня 1974 року у віці 60 років.

Йосип Ліфшиць. Колаж: dniprohistory

8 березня 1989 року у місті Уб народився Радосав Петрович – півзахисник київського Динамо, лісабонського Спортінга, чемпіон України, Казахстану та Сербії, володар Кубка Португалії.

До свого переїзду в клуб, що представляє столицю України, Петрович змінив чимало колективів на батьківщині й не тільки. Півзахисник пограв за сербські Єдинство, Раднічки, Партизан, англійський Блекберн Роверз та турецький Генчлербірлігі. Разом з Партизаном Радосав тричі поспіль ставав чемпіоном Сербії, двічі завойовував Кубок країни.

У 2015 році на правах вільного агента півзахисник перебрався до київського Динамо, у складі якого провів лише сезон. Разом з командою Сергія Реброва Петрович став чемпіоном України, відірвавшись від найближчого переслідувача – донецького Шахтаря – на сім залікових пунктів.

Сам Петрович за Динамо провів 12 поєдинків, забивши один гол у ворота запорізького Металурга (6:0). 

Вже влітку 2016-го кияни продали Радосава за 1 млн євро в лісабонський Спортінг. Там сербський хавбек виграв ще три трофеї, ставши чемпіоном Португалії та двічі переможцем Кубка ліги.

Також Петрович встиг пограти за такі клуби, як Ріу Аве, Альмерія, Сарагоса та Ордабаси, з яким став чемпіоном Казахстану. З літа 2023 року Радосав захищає кольори нікосійського АПОЕЛа: 31 матч, гол та асист.

За національну збірну Сербії Петрович провів 44 матчі, оформивши 2+3 за системою гол плюс пас. Має у власному активі одну гру на ЧС-2010 року. Тоді хавбек провів 15 хвилин у переможному матчі групового етапу проти збірної Німеччини (1:0). Свій останній матч за національну команду Петрович провів ще восени 2015-го.

Радосав Петрович. Фото: ФК Динамо

8 березня 2000 року на стадіоні «Леркендаль» пройшов матч четвертого туру другого групового етапу Ліги чемпіонів, в якому київське Динамо зустрічалося з норвезьким Русенборгом.

Киянам вдалося повторити успіх попереднього матчу з Русенборгом, перегравши опонентів з ідентичним рахунком. У першому таймі команди обмінялися голами – на взяття воріт від Сергія Реброва вже за шість хвилин відповів Ор’ян Берг.

Після перерви другий м’яч у свій актив записав той-таки Реброва, який цього разу забив у падінні з передачі Валентина Белькевича. Таким чином 11-й номер динамівців встановив фінальний рахунок у грі.

Ліга чемпіонів, другий груповий етап, четвертий тур

Русенборг – Динамо – 1:2 (1:0)

Голи: Берг, 38 – Ребров, 32, 67

• Русенборг: Арасон, Ховтюн, Брагстад, Басма, Странн (Сторвік, 78), Берг, Серенсен, Кар'ю, Скаммельсруд, Якобсен (Кнутсен, 78), Йонсен.
• Динамо: Шовковський, Хацкевич, Герасименко, Каладзе, Белькевич, Ребров, Гусін, Шацьких (Деметрадзе, 46), Федоров, Мамедов, Несмачний (Кормільцев, 66).

8 березня 2011 року на «Донбас Арені» пройшов матч-відповідь 1/8 фіналу Ліги чемпіонів, в якому донецький Шахтар приймав італійську Рому.

Після перемоги у Римі (3:2) команда Мірчі Луческу не стала збавляти обертів у домашній грі на рідному стадіоні у Донецьку. Так у першому таймі рахунок відкрив Томас Хюбшман, який п’ятою відправив м’яч у ворота гостей.

Вже за 10 хвилин у ворота Шахтаря було призначено пенальті через нібито фол Генріха Мхітаряна на Марко Боррьєлло. Сам постраждалий і підійшов до виконання 11-метрового удару, але Андрій Пятов врятував власну команду.

Наприкінці першого тайму підопічні Вінценцо Монтелли ще й лишилися у меншості – другий «гірчичник» заробив Філіп Мексес після фолу в центрі поля проти Луїса Адріано.

Після перерви Шахтар подвоїв перевагу – чудовий удар у дальню дев’ятку вийшов у вінгера «гірників» Вілліана. А вже під кінець гри добив римлян хорватський форвард бразильського походження Едуардо, який скористався помилкою в обороні гостей.

Таким чином Шахтар вперше у власній історії вийшов до чвертьфіналу Ліги чемпіонів, де на них вже чекала каталонська Барселона Пепа Гвардіоли.

Ліга чемпіонів, 1/8 фіналу, матч-відповідь

Шахтар – Рома – 3:0 (1:0), перший матч – 3:2

Голи: Хюбшман, 18, Вілліан, 58, Едуардо, 88

Вилучення: Мексес, 40 (дві жовті картки)

Нереалізований пенальті: Боррьєлло, 28 (сейв воротаря)

• Шахтар: Пятов, Срна, Чигринський, Ракицький, Рац, Мхітарян (Тейшейра, 68), Хюбшман, Дуглас Коста (Едуардо, 59), Жадсон, Вілліан, Адріано (Морено, 76).
• Рома: Доні, Мексес, Ріісе, Жуан, Бурдіссо, де Россі, Пісарро, Таддеї (Розі, 46), Перротта (Капрарі, 86), Вучініч (Брігі, 66), Боррьєлло.

8 березня 2018 року на «Стадіо Олімпіко» пройшов матч 1/8 фіналу Ліги Європи, в якому київське Динамо зустрічалося з італійським Лаціо.

Перший тайм пройшов без забитих голів, а ось вже у другій половині зустрічі розпочалася справжня перестрілка. Рахунок у поєдинку в Римі відкрив Віктор Циганков, що з меж воротарського майданчика забив ударом п’ятою.

Проте вже за дві хвилини головний голеадор Лаціо Чіро Іммобіле повернув нічийний результат на табло, влучно пробивши у дальній кут воріт Дениса Бойка. Далі самі ж римляни вийшли уперед – цього разу відзначився Феліпе Андерсона.

Однак підопічні Олександра Хацкевича все ж змогли зрівняти рахунок. Жуніор Мораес підібрав м’яч біля штрафного майданчика римлян та з розвороту завдав неймовірного удару по воротах Лаціо – без шансів для Томаса Стракоші.

Ну і вже в наприкінці гри другий «гірчичник» за старою-доброю традицією отримав Денис Гармаш, який через це вилучення не зможе допомогти своїй команді у матчі-відповіді на НСК «Олімпійський».

Ліга Європи, 1/8 фіналу

Лаціо – Динамо – 2:2 (0:0)

Голи: Іммобіле, 54, Андерсон, 62 – Циганков, 52, Мораес, 79

Вилучення: Гармаш, 90+6 (друга жовта картка)

• Лаціо: Стракоша, де Врей, Баста (Патрік, 74), Воллес (Нані, 85), Раду, Лукаку., Лейва, Андерсон, Мілінкович-Савич, Іммобіле, Мурджа (Пароло, 74).
• Динамо: Бойко, Піварич, Бурда, Кадар, Кенджора, Морозюк, Циганков, Гармаш, Буяльський, Шапаренко (Мораес, 67), Бєсєдін.

8 березня 2021 року у місті Львів помер Роман Покора – півзахисник львівських Карпат та івано-франківського Спартака, володар Кубка СРСР.

Вихованець львівського футболу, перший тренер – Богдан Маркевич (батько нинішнього наставника Карпат). У період з 1966 по 1974 рік захищав зелено-білі кольори: 191 матч, 11 голів. Разом з Карпатами у 1969 році став володарем Кубка СРСР, а за рік святкував перемогу в першій групі «А» Першої ліги Союзу. 

Пізніше Покора виступав за харківський Металіст, а останні роки футбольної кар’єри провів у івано-франківському Спартаку (1977-1980). Як гравець, півзахисник вирізнявся своїми фізичними й технічними даними, мав сильний удар і впевнено діяв під час єдиноборств. 

Тренерський шлях Покора розпочав наприкінці 80-х років. Очолював чимало клубів, зокрема Зарю (Бєльці), Авангард (Рівне), Волинь, Скалу, Геліос, Миколаїв, Поліграфтехніку та вінницьку Ниву. На чолі клубу з Олександрії посів третє місце в Першій лізі, завоювавши путівку в еліту українського футболу. 

У Польщі працював у таких клубах, як Граніца та Гетьман, в Азербайджані очолював Сімург (став бронзовим призером), а в Грузії тренував Гурію. Нетривалий час встиг попрацювати в тренерському штабі львівських Карпат у сезоні-1992.

Роман Покора. Фото: Google

8 березня 2022 року в окупованому росіянами місті Херсон помер Володимир Роговський – нападник Шахтаря, автор першого голу «гірників» в єврокубках, володар Кубка СРСР.

Перш ніж стати гравцем донецького Шахтаря, Роговський виступав за херсонський Локомотив, Зірку (Тирасполь) та команду міста Тирасполь. В складі «гірників» опинився у 1975-му та захищав їхні кольори впродовж семи років. 

Завдяки своїй високій швидкості та навичкам обіграшу суперника «один в один» Роговський досить швидко завоював місце в стартовому складі Шахтаря на правому фланзі атаки. 

Усього ж за донеччан нападник провів 223 матчі, забив 26 м’ячів. Відзначившись голом у воротах берлінського Динамо (3:0) 15 вересня 1976 року в матчі першого раунду Кубка УЄФА, Роговський вписав своє ім’я в історію Шахтаря як автор першого забитого м’яча клубу в єврокубках.

Разом з «гірниками» у 1980 році завоював Кубок СРСР, здолавши у фіналі тбіліське Динамо (2:1), ставав двічі срібним та бронзовим призером чемпіонату Союзу. 

У 1979 році потрапив до списку 33 найкращих футболістів сезону в СРСР, посівши третю сходинку серед гравців свого амплуа. Також в активі Роговського є одна гра за збірну СРСР – товариський матч проти НДР у травні 1980 року (2:2). 

Володимир Роговський. Фото: ФК Шахтар

Після завершення футбольної кар’єри екснападник працював викладачем в одному з вищих навчальних закладів рідного міста.