Шовковський приніс трофей збірній, «металург» із Барселони: 9 лютого — цей день в історії українського футболу
101852 
9 лютого 1973 року у місті Дніпродзержинськ, нині Кам’янське (Дніпропетровська область) народився Геннадій Попович – вихованець Дніпра, нападник Кривбасу та бомбардир санкт-петербурзького Зеніту.
За дніпровський клуб провів лише одну гру на Кубок СРСР у 1991 році. Чимало часу Попович захищав кольори Кривбасу, забивши близько 14 голів за більше ніж 100 ігор. Також в Україні виступав за Прометей (Дніпродзержинськ), Зірку (Кіровоград) та донецький Шахтар.
У 1997 році перейшов до Зеніту, в складі якого три роки поспіль ставав найкращим бомбардиром команди. Разом з санкт-петербурзьким клубом Попович стане володарем Кубка Росії-1999 та бронзовим призером чемпіонату у 2001 році. Загалом за Зеніт форвард провів 126 матчів, забив 41 гол та оформив шість результативних передач.
Через проблеми із серцем Попович завершив з професійним футболом у 2001 році. На той момент нападнику було 28 років. Після цього він працював у структурі Зеніту, грав на першість міста, обслуговував матчі у ролі арбітра.
4 червня 2010 року серце Поповича перестало битися. Похований на Смоленському кладовищі в Санкт-Петербурзі.
9 лютого 1974 року у місті Амстердам народився Йорді Кройф – син легендарного Йохана Кройфа, вихованець Барселони, півзахисник донецького Металурга.
Йорді Кройф, фото: ФК Барселона
Здобував футбольну освіту в школах Аяксу та Барселони. У складі синьо-гранатових провів 54 матчі, забив 11 голів та завоював Суперкубок Іспанії. З 1996 по 1999 рік грав за Манчестер Юнайтед: 58 ігор, вісім голів та чотири асисти. З «червоними дияволами» завоював три чемпіонства, два Кубки та один Суперкубок Англії. Також виступав за іспанські Сельту, Алавес, Еспаньйол та нідерландський Де Волевейккерс.
У 2006 році на правах вільного агенту перейшов до донецького Металурга. У складі українського клубу провів два сезони. Загалом за донеччан взяв участь у 33 матчах, оформив 1+1 за системою гол плюс пас.
Колишній спортивний директор донецького Металурга Вардан Ісраелян в ексклюзивному інтерв’ю сайту FanDay.net наступним чином характеризував Кройфа.
«Щодо Кройфа, то він дуже розумна і приємна людина, та й футболіст хороший. Ми навіть, коли епопея Селюка закінчилася, хотіли продовжити з ним контракт. Він мав хороші якості, але досягти успіху в переговорах нам не вдалося – хтось дуже не хотів, щоб він залишився в клубі».
Після Металурга Кройф пограв ще за мальтійську Валетту, а потім розпочав свою тренерську кар’єру. Також в активі Йорді є вісім матчів та один гол за збірну Нідерландів. Зокрема півзахисник був основним гравцем на ЧЄ-1996 року, коли помаранчеві вилетіли на стадії 1/4 фіналу від збірної Франції по пенальті (0:0, 4:5).
Тривалий час працював у структурі ізраїльського Маккабі (Тель-Авів), очолював китайські клуби. З 2021 по 2023 рік Кройф був спортивним директором каталонської Барселони.
9 лютого 1984 року у місті Бухарест народився Йонуц Мазілу – нападник Дніпра, київського Арсеналу та збірної Румунії.
Йонуц Мазілу, фото: з відкритих джерел
У складі рідного Спортула (Бухарест) вже в ранньому віці відзначався неабиякою результативністю, тому не дивно, що в сезоні 2005/06 Мазілу став найкращим бомбардиром чемпіонату Румунії. Перейшовши до більш іменитого бухарестського клубу – Рапіду, завоював Кубок та Суперкубок Румунії.
У 2008 році Дніпро заплатив за нападника 4 млн євро. У складі дніпрян Йонуц заграти не зумів, забивши лише один гол в дев’яти поєдинках.
З 2009-го по 2011-й на правах оренди виступав за київський Арсенал. Пізніше нападник став повноцінним гравцем киян, перейшовши до клубу на правах вільного агента. Загалом за Арсенал Йонуц провів 92 гри, забив 30 голів та оформив 13 результативних передач. У 2013 році завершив професійну футбольну кар’єру.
За національну збірну Румунії зіграв 16 поєдинків, забив чотири голи та оформив дві результативні передачі. Після завершення футбольної кар’єри працював тренером у рідному Спортулі та молодіжних командах Рапіду.
9 лютого 1984 року у місті Іркутськ народився Андрій Єщенко – захисник київських Динамо та Арсеналу, відомий своїми виступами за московський Спартак.
До київського Динамо у 2006 році Єщенко прийшов з московських Хімок, які очолював Павло Яковенко. Саме колишній півзахисник біло-синіх рекомендував киянам звернути увагу на молодого оборонця. Однак закріпитися у Динамо Андрій не зумів – занадто висока конкуренція була у клубі на той момент. Загалом за киян Єщенко провів 14 матчів, забив один гол, став чемпіоном України, а також володарем Кубка та Суперкубка країни.
На правах оренди з Динамо виступав за Дніпро та київський Арсенал. У складі столичного клубу взяв участь у 72 матчах, забив один гол та оформив дві результативні передачі.
З 2011-го Єщенко грав виключно за російські клуби. За 11 років змінив п’ять команд, але найдовше затримався у московському Спартаку (2016-2021). З червоно-білими став чемпіоном Росії та виграв Суперкубок країни. Саме за Спартак Андрій провів найбільше матчів у кар’єрі – 109.
У власному активі має 14 матчів за збірну Росії, зокрема виступи на ЧЄ-2012 та ЧС-2014. У сезоні 2021/22 був асистентом головного тренера Паоло Ванолі у Спартаку. Наразі продовжує грати у російській Медіалізі та обіймає посаду менеджера з розвитку талантів у Кубані.
9 лютого 1990 року у місті Комсомольське, нині Кальміуське (Донецька область) народився Володимир Баєнко – чемпіон та володар Кубка Латвії, захисник низки українських клубів, генеральний директор Кривбасу.
Володимир Баєнко, фото: ФК Кривбас
На дитячо-юнацькому рівні виступав за донецькі Шахтар та Олімпік. Перший професійний клуб в кар’єрі – дніпродзержинська Сталь, за яку через травму він так і не зіграв.
Дебютував у дорослому футболі за Макіїввугілля, звідки за рік перейшов до криворізького Гірника. Виступав за клуб з Кривого Рогу до його розформування. У 2016-му підписав контракт з кропивницькою Зіркою, яка грала в еліті українського футболу. Після зміни тренера перестав потрапляти до стартового складу команди та був змушений змінити клуб.
У 2017 році Баєнко став гравцем узбекистанської Бухари, яку покинув вже за рік заради гри в латвійській Ризі, яку очолював Віктор Скрипник. Разом з ризьким клубом у ролі капітана команди став чемпіоном та володарем Кубка країни. Загалом за Ригу зіграв 26 матчів: п’ять голів, один асист.
Транзитом через Бухару опинився у полтавській Ворсклі. У складі команди Юрія Максимова дійшов до фіналу Кубка України в сезоні 2019/20. Там полтавський клуб в серії післяматчевих пенальті поступився київському Динамо (1:1, 8:9). Саме невдалий удар Баєнка з 11-метрової позначки приніс біло-синіх перемогу в матчі.
«Той самий Баєнко. Не можу я на нього дивитися. Хоча, як до гравця, до людини жодних претензій немає. Але я його бачу й одразу згадую той його удар. Не зможу я забути це. Гаразд би ще у ворота влучив... Як Вадик Сапай, який відіграв 120 хвилин», – зізнавався Максимов після поразки у фіналі.
Завершив кар’єру у 2021 році після виступів за Левадію, з якою виграв Кубок Естонії. Наразі року обіймає посаду генерального директора Кривбасу.
9 лютого 2011 року у місті столиці Кіпру – Нікосії – пройшов фінал товариського турніру Cyprus Cup, в якому збірна України зустрічалася з командою Швеції.
Вже на сьомій хвилині матчу Себастьян Ларссон відзначився забитим голом, завдавши влучного удару зльоту в дев’ятку воріт Олександра Шовковського.
Через 13 хвилин підопічні Юрія Калитвинцева зуміли зрівняти рахунок. Марко Девич скористався помилкою шведського захисника та був збитий воротарем у штрафному майданчику. З пенальті влучно пробив сам постраждалий – 1:1.
У другому таймі команди голів не забивали, тому матч перейшов до серії післяматчевих ударів. Серед гравців української команди схибив лише Артем Кравець. Голи на рахунку Анатолія Тимощука, Олександра Алієва, Руслана Ротаня, Миколи Морозюка та Євгена Коноплянки.
Зі шведів промахнувся Кім Чельстрем, який пробив суттєво вище воріт. Вирішальний удар від Еміра Байрамі без особливих проблем парирував Шовковський, який до цього став героєм півфінального матчу з румунами. Таким чином СаШо в ролі капітана команди приніс національній збірній перемогу в фіналі турніру.
Про те, як Шовковський свого часу став воротарем, читайте в ексклюзивному матеріалі сайту «Український футбол».
Cyprus Cup, фінал
Україна – Швеція – 1:1 (по пенальті 5:4)
Голи: Девич, 20 (пенальті) – Ларссон, 7
- Швеція: Ісакссон, Лустіг, Майстрович (Меллберг, 46), Сафарі (Стенман, 78), Ларссон, Свенсон (Ерікссон, 78), Чельстрем, Ібрагімович, (Ельм, 46), Ельмандер (Байрамі, 60), Гранквіст, Вільхелмсон.
- Україна: Шовковський, Романчук, Федецький, Кучер, Ярмоленко (Алієв, 63), Ротань, Михалик, Олійник (Морозюк, 73), Девич (Коноплянка, 46), Степаненко (Тимощук, 81), Кравець.
