Віцечемпіон Європи, хавбек Чорноморця, що загинув в авіакатастрофі: 9 березня — цей день в історії українського футболу
7934 
9 березня 1947 року у місті Душанбе народився Володимир Макаров – півзахисник одеського Чорноморця й ташкентського Пахтакору, бронзовий призер чемпіонату СРСР.
Розпочинав свій шлях у футболі Макаров з виступів за Енергетик з Душанбе, який пізніше отримав назву Памір. Провівши у складі цього клубу близько трьох сотень поєдинків та маючи хороші показники результативності, Макаров отримав запрошення проявити себе в одеському Чорноморці.
Вже у своєму дебютному сезоні 1974 року Макаров забив 13 м’ячів у 30 матчах та увійшов до символічної збірної дебютантів вищої ліги СРСР, а також потрапив до списку 33 найкращих футболістів УРСР, зайнявши друге місце у своїй номінації (лівий півзахисник).
Згодом результативність Макарова почала падати, через що Чорноморець попрощався з гравцем. Сам хавбек після виступів за рідний Памір у 1977-му перейшов до ташкентського Пахтакору. У складі цього клубу Макаров був одним з найдосвідченіших гравців, відігравши у більшості матчів дебютного сезону забив п’ять голів.
Володимир Макаров (другий зліва), фото: ФК Пахтакор
У кампанії 1979-го Макаров зіграв 14 поєдинків, після чого відправився на наступний матч до Мінська. До білоруського міста команда Пахтакору так і не долетіла – сталася авіаційна катастрофа внаслідок зіткнення двох літаків під Кам’янським (тодішній Дніпродзержинськ).
Згідно з результатами референдуму газети «Одеса-Спорт», який був проведений у 2001 році, Макаров увійшов до топ-40 найкращих футболістів Одеси ХХ століття.
9 березня 1983 року у місті Київ народився Микола Іщенко – захисник львівських Карпат та донецького Шахтаря, віцечемпіон Європи, переможець Кубка УЄФА, помічник Юрія Максимова в Дніпрі-1.
Свою кар’єру Іщенко розпочинав у складі львівських Карпат. За вісім років у клубі за першу команду зелено-білих провів 134 матчі, забив п’ять голів та оформив одну результативну передачу.
У 2008 році за 2 млн євро захисник перейшов у донецький Шахтар. Вже у своєму дебютному сезоні в Шахтарі Іщенко завоював єврокубок, ставши переможцем Кубка УЄФА. В самому турнірі Микола взяв участь у шести матчах, однак фінальний поєдинок проти Вердера (2:1 після д.ч.) провів на лаві для запасних.
Загалом у складі Шахтаря Іщенко провів 58 матчів, двічі ставав чемпіоном України, а також завойовував Кубок країни. З 2011 по 2014 на правах оренди виступав за маріупольський Іллічівець, зігравши 77 матчів у його складі.
Микола Іщенко, фото: з відкритих джерел
Починаючи з 2015 року Микола змінив чимало клубів – харківський Металіст, кам’янська Сталь, рівненський Верес, одеський Чорноморець, київський Лівий берег.
У 2023 році Іщенко виступав за аматорський Штурм (Іванків, Київська область). Свіже інтерв’ю з головним тренером клубу Володимиром Бондаренком читайте на сайті «Український футбол».
Разом із молодіжною збірною України Іщенко став віцечемпіоном на Євро-2006. На самому турнірі захисник взяв участь лише в одні грі проти Італії (0:1).
Також в активі Миколи є один поєдинок за національну збірну України. Свій перший та останній матч за синьо-жовтих захисник провів 7 червня 2011 року, зігравши всі 90 хвилин у товариському матчі проти Франції (1:4).
Свою тренерську кар’єру Іщенко розпочав влітку 2023-го, ставши асистентом Юрія Максимова у друголіговому Звягелі. Вже у вересні того ж року Микола разом з Максимовим перебрався до срібних призерів минулого розіграшу чемпіонату України – Дніпра-1.
9 березня 1992 року у місті Дніпропетровськ, нині Дніпро народився Сергій Панасенко – півзахисник рівненського Вереса, харківського Металіста та Інгульця, відомий своїм палким виконанням гімну України.
На рівні ДЮФЛ Панасенко виступав за дніпропетровський Інтер. Виступи на молодіжному рівні розпочав у складі Кривбасу, за першу команду якого так і не провів жодної хвилини в офіційних іграх.
Наступні два роки Панасенко виступав за Дніпро-2, звідки перейшов до клубу Гірник-Спорт. У складі цієї команди з Полтавщини провів 48 поєдинків, забив сім голів та оформив три результативні передачі. Найбільше матчів у власній кар’єрі провів у складі харківського Геліоса: 52 матчі, 3+3 за системою гол плюс пас.
Однак по-справжньому прославитися серед вболівальників Панасенко зумів саме своїм виконанням гімну України перед матчами української Прем’єр-ліги.
Надалі рівненський Верес, за який на той момент виступав Сергій, влаштував флешмоб під назвою #СпівайЯкПанасенко. Сам гравець продовжував виконувати гімн в такому стилі вже і в своїх наступних клубах.
До Вереса хавбек встиг пограти ще за Славутич, Дніпро-1, Інгулець та Миколаїв. Після відходу з рівненської команди Панасенко виступав за харківський Металіст та закарпатський Минай.
Взимку 2024 року на правах вільного агента Панасенко перейшов до Інгульця, кольори якого вже захищав у 2016 році: 19 матчів, два голи.
9 березня 2000 року у місті Нововолинськ (Волинська область) народився Тарас Дмитрук – вихованець київського Динамо, захисник полтавської Ворскли та Миная.
Розпочинав займатися футболом у волинському БРВ-ВІК, звідки у 2017 році перебрався до академії Динамо. На одному з дитячо-юнацьких турнірів Ateitis Cup 2015 був визнаний найкращим гравцем. Пізніше виступав за юнацькі та молодіжні колективи киян. За першу команду біло-синіх Дмитрук так і не дебютував.
У лютому 2020-го перебрався до полтавської Ворскли. У складі ворсклян за весь час зіграв лише три матчі. Також на правах оренди виступав за Гірник-Спорт: вісім ігор, без результативних дій.
Влітку 2022 року Дмитрук на правах вільного агента приєднався до Минаю. За два сезони у складі закарпатського клубу Тарас провів 29 поєдинків, у яких відзначився двома гольовими передачами.
