23 роки без Лобановського: цього дня пішов з життя найвидатніший тренер в історії українського футболу

7 травня 2002 року у Запоріжжі під час матчу чемпіонату України Металург – Динамо Валерію Лобановському, який сидів на тренерській лаві, стало погано.

За життя Валерія Васильовича боролися найкращі лікарі країни, які терміново прилетіли до Запоріжжя. Але серце не витримало – інсульт. Лобановський помер 13 травня 2002 року.

• Читайте також: Стефан Решко: «Лобановський хотів почати з нуля, тож дав такі навантаження, щоб Динамо програло у Кубку УЄФА»

У ролі гравця Лобановський діяв на позиціях центрального та крайнього нападника за рідне Динамо (Київ) – 147 матчів і 42 голи в 1959-64 роках, Чорноморець (Одеса) – 63 матчі та 20 голів у 1965-66 роках, а також Шахтар (Донецьк) – 53 матчі та 16 голів у 1967-68 роках.

• Читайте також: «Перед Суперкубком з Баварією Лобановський сказав Блохіну: «Забирайся!»: Кочубинський – про Динамо та радянські договірняки

У 35 років, ставши тренером Динамо, наймолодшим у нашому футболі, він досяг чудових успіхів. Вісім разів зі своїми підопічними Лобановський вигравав золоті медалі чемпіонату, чотири рази – срібні, двічі – бронзові. Шість разів його Динамо робило коло пошани з Кубком СРСР, тричі – з Кубком сезону. Динамо Лобановського тричі вигравало єврокубки – Кубок володарів кубків 1975-го та 1986-го, Суперкубок Європи 1975-го.

Після кількарічного відрядження в ОАЕ та Кувейт Валерій Васильович повернувся в Динамо та вивів команду два сезони поспіль спершу в чвертьфінал, а потім – у півфінал Ліги чемпіонів.

Читайте також: Динамо – 98 років: сьогодні свій день народження відзначає найтитулованіший клуб України

У чемпіонаті України Динамо під керівництвом Лобановського п'ять разів вигравало перше місце, тричі виборювало Кубок країни. Легендарний українець – Герой України, володар Рубінового ордена УЄФА «За заслуги». 

Валерій Васильович Лобановський увійшов до числа найкращих тренерів за всю історію футболу.