29 років президентства Ахметова: як трагедія на стадіоні стала початком епохи найбільшого розквіту Шахтаря

У середині 1990-х Шахтар переживав непрості часи: нестабільність складу, слабка інфраструктура, обмежені фінансові можливості. З 1996 року, відколи Рінат Ахметов став президентом донецького клубу після загибелі Ахатя Брагіна, «гірники» пройшли шлях від регіональної команди до європейського гранда.

Трагічний початок: смерть Ахатя Брагіна

Рінат Ахметов став президентом Шахтаря у жовтні 1996 року, після того як його попередник – Ахать Брагін – загинув під час вибуху на центральному стадіоні Донецька.

Вибух стався 15 жовтня 1995 року, просто під час матчу Шахтаря проти Таврії. Трагедія приголомшила місто й увесь український футбол. Через рік після цих подій клуб очолив тоді ще молодий підприємець Рінат Ахметов, який узявся відбудовувати не лише команду, а й саму філософію клубу.

Ахать Брагін. Фото з відкритих джерел

Від регіонального клубу – до європейського гіганта

Коли Ахметов прийшов у Шахтар, команда переживала кризу: відсутність стабільного фінансування, старі тренувальні бази, скромні результати на європейській арені. Проте вже за кілька років усе змінилося.

Під його керівництвом Шахтар став символом українського професіоналізму, європейської дисципліни та сучасного менеджменту. Будівництво інфраструктури, інвестиції в молодіжну академію, залучення іноземних тренерів – усе це поступово вивело клуб на абсолютно новий рівень.

Золота колекція трофеїв Ахметова

За 29 років президентства Ахметова Шахтар здобув майже 40 титулів — абсолютний рекорд в історії українського футболу:

• 15-разовий чемпіон України
• 14-разовий володар Кубка України
• 9-разовий володар Суперкубка України
• Переможець Кубка УЄФА (2009) – історичний тріумф у Стамбулі під керівництвом Мірчі Луческу.

Окрім цього, Шахтар регулярно виступав у Лізі чемпіонів, досягаючи 1/4 фіналу та стаючи одним із найстабільніших представників Східної Європи у топ-турнірі.

Фото: ФК Шахтар

Епоха Мірчі Луческу та нова філософія

Одним із найуспішніших рішень Ахметова стало запрошення Мірчі Луческу у 2004 році. Саме з румунським наставником «гірники» пережили «золоту декаду»: європейський трофей, серії чемпіонських сезонів, покоління зірок – від Срни до Вілліана й Фернандіньо, а також українських талантів – Чигринського, Ракицького, Судакова, Мудрика та інших.

Ахметов зробив ставку на поєднання українського характеру та південноамериканської техніки, що перетворило Шахтар на унікальну команду з впізнаваним стилем гри.

Інфраструктура, яка змінила стандарти

У 2009 році відкрилася «Донбас Арена» – один із найсучасніших стадіонів Європи на той час, гордість не лише Донбасу, а й усієї України.

Це стало символом нової філософії клубу – стабільність, європейські стандарти, інвестиції в розвиток, а не короткострокові перемоги.

Після початку війни у 2014 році клуб змушений був залишити Донецьк, але навіть у вигнанні Шахтар зберіг свій статус лідера українського футболу.

29 років по тому – символ української витривалості

Попри втрату рідного стадіону, зміни у складі, фінансові виклики та війну, Шахтар Ахметова продовжує залишатися одним із головних символів українського футболу.

За майже три десятиліття Ахметов не просто створив найтитулованіший клуб країни – він вибудував систему, у якій футбол став частиною національної гордості.

📌 Підсумок:

З 1996 року, відколи Ахметов очолив Шахтар після загибелі Ахатя Брагіна, клуб пройшов шлях від регіональної команди до європейського гранда. 29 років потому ім’я Ахметова невіддільне від історії Шахтаря – історії, що почалася з трагедії, а перетворилася на легенду.