Андрій ТОТОВИЦЬКИЙ: «Другий тайм — найгірший за всю історію клубу»

03 ноября 2015 г., 12:44
Распечатать
Атакувальний півзахисник «Зорі» прокоментував поразку з рахунком 1:7 од «Шахтаря»

Завдання — зробити інтерв’ю з гравцем із центрального матчу туру — напередодні вихідних, здавалося, не викличе особливих труднощів. Але після фінального свистка в Запоріжжі стало очевидно, що охочих дати коментар із приводу ганебного (не за грою, а за рахунком) фіаско не буде. Розуміючи менталітет наших гравців, одразу були відкинуті варіанти інтерв’ю з українцями. Утім, і троє іноземців — Сиваков, Ліпартія та Любенович — не «виручили»: в двох були вимкнуті телефони, а останній уперто не брав слухавку, чим щиро здивував. Отож вибір припав на Тотовицького, єдиного гравця, для якого цей матч мав іще інше, приємне, забарвлення — півоборонець луганців після складної травми вперше відіграв повноцінну зустріч. Що з нашої розмови вийшло, читайте нижче, в ексклюзивному інтерв’ю «УФ».

Андрію, вже відійшли від учорашнього (розмовляли в суботу. — Є.Д.) матчу?

— Емоційно, може, так, але психо-
логічно — ні.

— Зараз намагаєтеся забути про той поєдинок чи продовжуєте детально аналізувати?

— Повірте, про це складно забути, та
стараюся…

Судячи з вашого голосу, непросто було заснути після такого.

— Маєте слушність, погано спав уночі.

— Із іншого боку, в п’ятницю відіграли повноцінний матч — уперше від другого травня. Чи відчуваєте з цього приводу бодай мінімальну розраду?

— Так, є приємне відчуття, коли розумієш, що можеш відіграти весь поєдинок. Тим паче, як ви правильно підмітили, давно вже не грав. Це, напевно, єдиний позитивний момент із того, що відбулося учора.

— Як гадаєте, що вчора вплинуло на такий результат?

— Найперше, під завісу першого тайму пропустили той м’яч… Хоча до того начебто показували непоганий футбол. Навіть перевага була на нашому боці. Маю на увазі не за володінням м’ячем, а за створеними нагодами. Утім, усе перекреслив безглуздий гол «Шахтаря». Після того стало тяжко насамперед у психологічному плані. Тим більше, по перерві вийшли вмотивованими, побігли вперед, натомість пропустили вдруге. Усі були рішуче налаштовані, тож прагнули відігратися, проте замість цього потрапили в «полон».

— Можливо, в другому таймі не потрібно було так стрімголов летіти в атаку? Залишати вільні зони для «гірників» — навряд чи хороший задум.

— Нам сказали, щоби виважено йшли в наступ, загалом, діяли від оборони. Відчували, що можемо, як мінімум, не програти, тому шукали щастя поблизу воріт Каніболоцького. Однак усе склалося по-іншому…

— Відсутність чотирьох основних гравців (Караваєва, Малиновського, Будківського та Шевченка) мала визначальний характер?

— Скажу так: за грою ми не мали жалюгідний вигляд, але фінальний рахунок указує про зворотне.

— У цілому, тяжко пригадати, щоби поєдинок так нелогічно складався всупереч зусиллям луганської команди.

— Напевне, другий тайм — найгірший за всю історію клубу. Шість м’ячів пропустити… Складно знайти об’єктивне пояснення.

— Учора головний тренер Вернидуб украй емоційно поводився. Як Юрій Миколайович вів себе з підопічними? Можливо, навпаки заспокоював вас?

— Не хочу це виносити на загал. Усе, що було, залишиться всередині колективу. Звичайно, тяжко було втримати себе в руках. Думаю, цей матч буде нам усім гірким уроком на майбутнє.

— Отримав «своє» й головний рефері зустрічі. Примітно, що за участі Вакса «Зоря» ще жодного разу не перемагала. Його робота залишила значний слід?

— Не знаю. Навіть не хочу говорити про цього арбітра.

— Наступний двобій із сусідами — запорізьким «Металургом». Маю передчуття, що луганці захочуть реабілітуватися за ті 1:7 од донеччан. Маю слушність?

— Так, звісно. Тільки, на мою думку, потрібно після такого результату не лише відігратися на запоріжцях, а й перемагати в усіх матчах, що залишилися до завершення сезону. Лише таким чином зможемо реабілітуватися.

— Думаєте, це допоможе в подальших виступах?

— Авжеж. Тим паче навіть уявити собі не міг в дебюті поєдинку, що ми так погано зіграємо після перерви в другому таймі.

— Насамкінець, совість вимагає перепросити, що змусив оживити пережиті події учорашнього матчу.

— Та я розумію. Робота така…

Євген ДЕМЯН.

Patrick-Україна

.