Михайло ФОМЕНКО: «Не бачу резону їхати до Іспанії раніше»

— Михайле Івановичу, напередодні будь-якої гри більшість журналістських запитань стосується складу. Почну і я з цього: чому Сергій Рибалка в резервному списку (інтерв’ю взято 17 березня. — В.Б.)?

— Цей момент я поки не можу коментувати… Таке бачення в нашого штабу.

— Також одне кадрове запитання про суперника: в останньому матчі «Реала» на воротах нарешті не було Ікера Касільяса, котрий останні роки невпинно деградує. Добре це для нас чи ні?

— Мабуть, 27 числа побачимо… По-перше, він насправді дуже хороший воротар із величезним досвідом. По-друге, я не впевнений у тому, що з нами він не гратиме: справа як у конкурентах, так і в тому, що «Реал» — не збірна Іспанії, а Вісенте дель Боске — не Карло Анчелотті.

— Зваживши на ледь не ключовий статус зустрічі у Севільї, можливо, варто податися за Піренеї раніше, ніж зазвичай? Тим паче тур у прем’єр-лізі перенесли.

— Не бачу у цьому особливого резону. Ми не їдемо на інший кінець світу — до Австралії, наприклад, це та ж Європа в кількох годинах польоту. Там не виникне потреба акліматизації до погоди, температури чи газону.

— До речі, про перенесення: чому ви попросили про це тільки в лютому? Календар УПЛ був готовий іще влітку…

— Улітку? Коли за тиждень до початку ми не знали, скільки команд братиме участь? Коли розклад матчів укладався наспіх? А в грудні той розклад зазнав коригувань… Вам самим не здається, що на початку цього року більше ясності, ніж наприкінці минулого?

— Про інше: ви вже спілкувались із Андрієм Павелком?

— Так.

— І?..

— Я вас не розумію.

— Ну, нова влада… Як будуватимете з нею стосунки?

— Нічого не змінилося. Усе гаразд. Усі працюють, як раніше працювали, кожен на своєму місці.

— Тоді, будь ласка, поділіться з нами передчуттями, що буде в подальшому?

— Не хочу говорити про передчуття… Мабуть, і не до мене такий запит… Робитиму, що зможу, аби хороші взає­мини з керівництвом не змінювалися.

— Наступне запитання можете трактувати як провокаційне, хоча насправді воно не є таким: у новому складі Виконкому ФФУ ледь не 90 % осіб близькі до Григорія Суркіса, з кот­рим у вас непрості взаємини ще з 1993 року… Не боїтеся палиць у колесах?

— Не боюся, не в тому віці. Однак ви — заради інтересу — можете й у тих людей поцікавитися.

— Продовжуючи тему влади: на Конгресі кількатижневої давнини той же Суркіс-старший запропонував посилити ліміт на легіонерів у прем’єр-лізі.

— Я однозначно — за! Зрозуміло, що чим більше українців гратиме у складах клубів, тим кращим вибір буде в наставників збірних (не тільки національної).

— Тобто ви поділяєте оптимізм деяких фахівців, які запевняють, що ми маємо потенціал принаймні на 50 % забезпечити себе вітчизняними кадрами?

— Я би не сказав, що бачу все настільки життєствердно… Час усе покаже. Тим паче, що цей сезон дуже показовий. Можливо, переломний.

— Повертаючись до вашої команди: Володимир Лашкул заявив, що, у випадку введення в Україні надзвичайного чи воєнного стану, «синьо-жовті» всі матчі гратимуть на виїзді…

— Про це навіть думати не хочу. Із кількох причин: через те, що не люблю гадати, й тому, що перспектива вкрай страшна. У всіх планах.

— Можливо, національній збірній варто організувати якусь благодійну акцію? На користь біженців із сходу чи воякам в АТО.

— Ми — маю на увазі працівників тренерського штабу — не проти. Й ніколи проти не були. Втім, мені складно дати конкретну інформацію, оскільки… Адже ми — тренери, у нас інші завдання. Ми можемо втілити в життя ідею, запропоновану згори.

— Прокоментуєте ситуацію з по­вістками вашим помічникам?

— Ні.

— А новини про можливу роботу Олександра Заварова в Китаї?

— Не чув такого. Мені він нічого не говорив. Схоже на чутки.

Володимир БАНЯС.