Олександр ЯРОСЛАВСЬКИЙ: «Якби не обставини, «Металіст» не продав би»

— Олександре Владиленовичу, в Україні кажуть, що ви хочете повернути собі харківський ФК. Дехто навіть запевняє (особливо бісяться деякі телевізійні ЗМІ), що угода на стадії фіналізації.

— Якщо люди хочуть про щось говорити, вони говоритимуть за будь-яких умов, навіть якщо підстав для розмови не буде взагалі. Мене ж ця тема за останній рік уже встигла роздратувати. Ну, чому ні ви, ні решта журналістів, ані вболівальники футболу не розуміють простого стану справ?! «Металіст» має власника, тим власником я не є, над чим іще можна розмірковувати?! Не маю я стосунку до харківської команди й найближчим часом це навряд чи зміниться. Усе, що я можу, — бажати їй успіхів. Наприклад, аби «Металіст» сьогодні грав не гірше, ніж при мені. Хоча би не гірше. Й результати були на такому ж рівні. Тобто мої бажання схожі на бажання всіх прихильників «жовто-синіх», але ж ви їх не запитуєте те, що запитуєте в мене…

— А вам, як людині, котра за сім років зробила, даруйте мені, кулю із самі знаєте чого, не боляче дивитися за тим, що коїться? Бо наближається, по суті, катастрофа…

— Й ви туди! Та я вже тисячу разів про це говорив: і душа мене болить, і серце, а плачу — щодня й по кілька разів! Ви це хотіли почути?

— Добре, тоді про інше: де ви сьогодні мешкаєте?

— У Харкові, звичайно… Ну, тобто тепер (розмова мала місце у вівторок до обіду. — В.Б.) я в Англії, проте це суто бізнесові справи.

— Чому запитую: півтора роки тому ви сказали в інтерв’ю, мовляв, більше не вкладатимете грошей у розвиток своєї малої батьківщини. То я, грішним ділом, подумав, що ви й із України виїхали. До того ж таки Лондона…

— Ні, не дочекаєтеся! Справді, багато моїх друзів та «друзів» сплять і бачать, як я звідси втікаю. Не буде такого! У мене в Харкові дім, бізнес, тут мій готель — найкращий в Україні, аеропорт — найкращий в Україні. Зрештою, тут моя мама, брат. Нікуди я не поїду. Більше того, я вас можу запевнити, що мої колишні слова — ті, які ви зацитували — були промовлені в зв’язку зі складним станом справ, але відтоді багато чого змінилося. Тому сьогодні можу сказати інше: я переконаний, що зумію для мого рідного міста зробити ще чимало хорошого!

— Наприклад?

— Наприклад, була би моя воля, в України не забрали б Євробаскет! Бо як усе вийшло: мали ми проводити другий за значимістю спортивний турнір на континенті, але бездарно його втратили, а від т.зв. «підготовки» до нього залишився один розритий котлован! Це я про Харків говорю… Що було раніше, при мені? Ми реконструювали великий міський стадіон, теж саме проробили з аеропортом, довели всі об’єкти до світового рівня й провели футбольний Євро. Президент УЄФА назвав його найкращим в історії! От як я працюю. А те, як працюють деякі добродії, ви самі бачите. Головний їхній наслідок у моєму місті — фактичне знищення ФК «Металіст».

— Жорстко.

— А ви би могли назвати інакше те, що пережив іще недавно один із найсильніших клубів Європи буквально за останній рік?

— Олександре Владиленовичу, а можна задати кілька запитань не про футбол? Наприклад, таке: відомо, що за часів Віктора Януковича у вас забрали — «віджали», за сучасною термінологією — значну частину бізнесу. Дехто навіть каже — більшу частину. Чи повернули хоч щось?

— Нічого не повернули. Ані банк, ані решту всього… Тут хочу вточнити: я би не став вживати слово «віджали» в контексті того, що зі мною трапилось у 2011–2013 роках. «Віджали», це коли забирають усе, а нічого не дають навзамін (навзамін можуть зробити гірше — наприклад, застосувати фізичну силу). У моєму випадку я продав усі об’єкти, саме продав. Не без вигоди для себе, визнаю. Проте за сприятливого стану справ цього, звісно, не робив би. За попередньої влади я просто змушений був розпродавати власний бізнес. Інколи дивуюся, що залишили те, що залишили.

— І «Металіст» не продали б?

— Ви ж самі знаєте ситуацію не гірше за мене. Це ж ми з вами тоді, взимку 2012-го, обговорювали події. А потім вам телефонували з погрозами за «наводкою» деяких харківських хлопців — не називатиму їхніх імен… Так що поки ситуація така: «Металіст» сьогодні в руках людей, які його донищують. Це — єдиний факт, який поки можу підтвердити.

Володимир БАНЯС.