Павло ШКАПЕНКО: «Лише кияни можуть почуватися відносно спокійно»

БАТЕ — «Шахтар». Як на мене, для наших то — ключова гра. Утрачати очки не можна ні в Білорусі, ні вдома. Треба брати всі шість залікових пунктів, якщо маємо бажання вийти з групи. У Білорусі, звісно, нам буде складніше, ніж удома: у Львові «гірникам» гратиметься легше. Із іншого боку, борисовцям так само немає чого втрачати: в них теж є плани, вони ж хочуть пробитися до Ліги Європи. Що я можу сказати про цю команду? Вона доволі специфічна, навіть результати — розгром у матчі з «Порту» та виграш у «Атлетика» — говорять самі за себе. Мені здається, білоруси беруть не вмінням, а бажанням, організацією. Назвати цей колектив класним я не можу за всього бажання. Проте у футболі все трапляється. Тому, наприклад, імовірна ситуація, коли БАТЕ зуміє забити швидкий м’яч, гра, як кажуть, піде в них, а «Шахтар» не зможе зорієнтуватися у ситуації. Тобто, розумієте, все може бути. «Шахтар» однозначно сильніший — за класом, досвідом, рівнем тренера, але, повторюю, все може бути. Розслаблятися не можна.

«Ольборг» — «Динамо». Судячи з того, як данці виступають у поточному сезоні в Лізі Європи, можна зробити логічний висновок, що це дуже нестабільна команда. Хоча навіть за їхніми діями в матчі з румунами побачив, що «Ольборг» — міцний колектив, який, щонайменше, заслуговує поваги. Сила киян у тому, що вони, на відміну від решти українських клубів, виграли два стартові матчі в групі. Тому для них гра в Данії не буде критичною. Кияни можуть відносно спокійно полетіти туди, не тримаючи в голові думку, мовляв, то наш останній вирішальний бій. Нав­паки — вони можуть дозволити собі пригальмувати, наприклад, у вигляді нічиєї. Як на мене, головною проблемою для них можуть стати недавні ігри збірних — молодіжних і національних: існує ризик, що кияни, як кажуть, наїдяться футболом, перебуватимуть у стані деякого морально-психологічного виснаження. Чим данці зможуть скористатися. Утім, сподіваюся, все буде гаразд, «Динамо» переможе, відтак на 90 відсот­ків забезпечить собі вихід у плей-оф Ліги Європи.

«Металіст» — «Легія». Для харків’ян це — час ікс. І тим прик­ріше, що вирішальні протистояння вони проведуть проти, можливо, найсильнішої команди своєї групи. Переконаний: ці поляки повинні були грати в іншій Лізі — чемпіонів, вони не потрапили туди тільки через фатальний збіг обставин. «Легія» — команда якраз для чемпіонської Ліги, за якістю гри — так точно. А «Металіст» переживає не найкращі часи: всі ми знаємо про їхні проблеми, нічого нового я тут не скажу. Наставник Ігор Рахаєв перебуває сьогодні у вкрай складній ситуації, якщо він із неї вийде, честь йому та слава! Хоча очікування в мене, якщо відверто, загалом песимістичні: на тлі перевантаженого проблемами «Металіста», котрий не те, що гру свою не може знайти, а головне — пристосуватися до нової філософії, уособленої іншим типом кадрового складу… так ось на тлі такого «Металіста» «Легія» має вигляд явного фаворита. Навіть у матчі на українській землі.

«Дніпро» — «Карабах». Добре, що в нас відновився Коноплянка: без нього (а також без Матеуса) гра дніпрян на флангах явно зблідла, стала набагато гіршою. Тепер Євген помалу набирає форму, чому, зокрема, сприяли матчі національної команди. Гадаю, не треба в прийдешній грі однозначно ставити на наших: по-перше, цього сезону срібний призер чемпіонату вражає нестабільністю, по-друге, азербайджанці — то реально сильна команда. Я бачив, який у них стадіон — це просто фантастика! Ще подивився у Вікіпедії, що це — багатий клуб, де виконавці отримують серйозну зарплатню. Тому застерігаю вітчизняних уболівальників од шапкозакидацьких настроїв: поточного сезону, на жаль, підопічні Маркевича часто «дивують» нас у негативному вимірі, так що навіть не знаю, чого від них очікувати. Сподіваюся, перемоги, але…

Степан ТРАЧИЛО.