Авторські матеріали

Це фіаско: у Шотландії Україна зазнала найбільшої поразки за часів Петракова. Що сталося і як бути далі?

1962
Артур Валерко
3 голоси
Колаж: УФ
З часів Андрія Шевченка наша національна команда не програвала з розгромним рахунком. Артур Валерко в своїй авторській колонці на «УФ» пояснює, чому Україна поступилася шотландцям і що робити з цим надалі.

Україна втратила лідерство в своїй групі Ліги націй – Шотландія, перегравши нашу збірну за всіма параметрами, вийшла на перше місце. Олександр Петраков зазнав найбільшої поразки на чолі національної команди. Вперше з розгромної поразки від англійців на Євро-2020 ще за часів Андрія Шевченка Україна поступилася настільки показово та розгромно. 

Причини поразки лежать на поверхні, проте було б занадто просто обійтися кадровим питанням і значно пильнішим ставленням суперника після 1:3 в літньому матчі. Тому доречно буде розібрати всі основні дані по поєдинку, щоб зрозуміти, що сталося на «Хемпден Парк» і як уникнути цього надалі.

Збірна України дійсно підійшла до матчу з великими втратами. Травмовані основний воротар Бущан, основні центральні півзахисники Зінченко та Шапаренко, важливі захисники ротації Соболь і Корнієнко. Давно в лазареті низка інших гравців на чолі з колись провідним бомбардиром Петракова – Супрягою. Через перебір карток не міг зіграти Забарний, визначальний оборонець центру захисту. 

При цьому зазнали розриву суттєві ланки тактичних побудов Петракова: порівняно з червневим матчем у Шотландії, у нас вийшли новий воротар, наполовину перезавантажений захист, новий центральний півзахисник і на 2/3 оновлена трійка атаки. Ситуацію полегшувало те, що зв’язка Матвієнко – Бондар мала награтися ще в своєму клубі, Шахтарі, а Пихальонок і Мудрик – не дебютанти збірної, в 2022 році вони постійно присутні в національній команді і встигли дещо звикнути й освоїтися до футболу збірної.

Петраков спробував замінити втрачених, не порушуючи структури гри. Експериментуючи з грою в три центрбеки в п’яти перших матчах на чолі збірної, він за останніх вісім поєдинків повертався до такої схеми лише один раз. У всіх інших випадках, включаючи цей матч у Ґлазґо, Україна діяла за більш звичною формацією – 4-1-4-1/4-3-3 залежно від фази гри. 

В той же час шотландці пристосувалися до суперника – і якщо літом вони програвали нам при 3-5-2, то тепер перейшли на більш адаптивну 4-2-3-1 із більш агресивними та вираженими флангами, кращим використанням простору, більш швидким переходом від оборони до атаки. Все це дало підопічним Стіва Кларка не номінальну, а фактичну перевагу. 

Давайте будемо відвертими: Шотландія переграла Україну за всіма показниками, крім формального – володіння м’ячем (47% - 53%). У господарів тотальна перевага за кількістю ударів (23-3), за якістю ударів (7-0 у площину). за кількістю атак (140-60) та особливо за якістю атак (66-22 за ключовим показником - небезпечних атак). 

«Можливо, я й прагматик, хоча я не розумію цього терміну. Національна збірна повинна грати на результат. Повинна бути ігрова дисципліна. Лунає гімн, піднімається прапор країни. А вийти і зіграти красиво для когось, щоб сказав – як гарно, ми 72% часу тримали м'яч і програли 0:3, але ж виступили добре. Це не для мене, ‒ говорив у серпні 2021 року Олександр Петраков. ‒ Чи будемо глобально міняти стиль? А який стиль Шевченка? Розкажіть мені, щоб я зрозумів. Контроль м'яча? Для мене він повинен бути ефективним. У мене є певні ділянки поля, де потрібно реалізовувати свої моменти. Будь-яка атака чи то подача з флангу має закінчуватися ударом по воротах. Безцільно покатати м'яч для ЗМІ на відсотки – я цим не займаюся разом зі своїм штабом».

Шотландія слідом за вірменами розгромила українців і вийшла на перше місце в нашій групі Ліги націй. Тепер наша збірна позбавлена права на помилку – треба буде вигравати в цих суперників, аби повернутися в «кантонну» групу елітних суперників. 

От тільки виникає питання – за рахунок чого Україна може змінити гру настільки, щоб обіграти не лише вірмен, а й шотландців? У нас повернеться після матчевого відсторонення Ілля Забарний – це добре для захисту, зв’язка з Матвієнком у попередніх матчах теж не була безпомилковою, проте однозначно матиме свої переваги порівняно з тим, що ми побачили вчора. Проте ніхто з травмованих не встигатиме відновитися не те що до Вірменії, навіть до матчу-відповіді з Шотландією. Зінченко заграє за Арсенал орієнтовно через 7-10 днів, повернення Соболя в Брюгге залежатиме від успішності маніпуляцій з паховою гематомою і забере від тижня до трьох. Бущан вибув на два місяці, Корнієнко та Шапаренко – мінімум на півроку, Супрягу також, радше за все, не випадає чекати до 2023-го. Отже, в кадровому плані збірна України буде майже такою самою

Зміна тактичної схеми – процес, який треба награвати фундаментально, бажано – за час спеціальної роботи на виїзних зборах. Поки що на столі в Петракова дві головні схеми: 4-1-4-1 (з варіацією 4-3-3) та 3-4-2-1 (з варіацією 3-4-3). Обидві мають свої помітні недоліки, проте підібрані кадри дозволяють награвати обидві. Інша справа, що більшість наших оборонців у своїх клубах не грають у три центрбеки, а перші матчі Олександра Васильовича на чолі національної збірної проходили з результативними помилками в задній лінії, що позначалося на результаті. Отже, особливих експериментів із тактичною схемою також не варто чекати – навряд чи це буде 3-4-2-1, не кажучи вже про екзотичніші варіанти з двома форвардами чи оновленим центральним блоком. 

Важливим завданням тренерського штабу буде мотиваційно-психологічна робота. Збірна України прекрасно налаштована, у байдужості гравцям не дорікнеш. Але саме в таких випадках важче буває «витягувати» футболістів, які при всьому бажанні провалили попередній матч. Знадобиться і індивідуальне спілкування, і якісний розбір гри в Шотландії, і певні точкові рокіровки. Ніколи ще під керівництвом Петракова збірна не програвала з розгромним рахунком. Саме в такі моменти на перший план виходить майстерність головного тренера – саме від нього залежить, наскільки швидко команда переживе своє фіаско, поверне свій бойовий дух і оговтається від потрясіння. 

Календар сприяє Україні: наступний суперник – Вірменія, а не, скажімо, інший потенційний конкурент у боротьбі за вищі місця. Це і шанс відновити психологічний настрій, і трішки поекспериментувати, і провести планову ротацію. Справжні з висновки прибережемо до нашого «фіналу» ‒ матчу-відповіді з шотландцями. Саме він покаже, хто краще провів «домашню роботу» й виявився стійкішим. Робота над помилками почнеться в збірній вже відсьогодні.