Минай погарячкував зі звільненням Шарана. Пояснюємо, чому тренер не винен, а закарпатці ще пошкодують
Здавалося б, ця історія цілком очевидна: ФК Минай іде останнім, все ще не маючи жодної перемоги в усіх змаганнях сезону 2023/24. Бажання керівництва струсонути колектив перед заключними трьома турами цього року зрозуміле. Проте давайте розберемо фактаж, він доведе, що:
- не все так однозначно в причинах і істинних винуватцях невдачі Минаю
- тренерські зміни, які проводив цей клуб, далеко не завжди давали результат
- за багатьма, якщо не більшість показників, ФК Минай знаходиться саме там, де й повинен знаходитися – і де бував у всіх (!) попередніх своїх сезонах у Прем’єр-лізі України
Сайт «Український футбол» підсумовує каденцію Володимира Шарана в Минаї та запевняє: бувають ситуації, коли навіть класний головний тренер не може вплинути на результат без засобів досягнення турнірного успіху.
Чому взагалі ми говоримо про успішність тренера останньої команди чемпіонату?
Шаран очолював Минай 1 рік, 10 місяців, 4 дні. Найвище його досягнення в турнірному плані – восьме місце УПЛ. Звісно, ми враховуємо, що на таку позицію закарпатців підняла технічна поразка Зорі, яка ухитрилася забути внести в протокол півзахисника Мішньова, а потім випустила його на заміну.
Проте головне навіть не в самій по собі восьмій позиції. Справа в тому, що за своїх три попередніх сезони в УПЛ саме при Шарані ФК Минай вперше (!) зберіг місце в Прем’єр-лізі за спортивним принципом! Влітку 2021 року замість закарпатців у Першу лігу добровільно вилетів Олімпік (Донецьк), у 2022-му ‒ призупинили свої виступи Десна та ФК Маріуполь.
Ніхто не знає, чим завершиться поточний сезон, проте станом на сьогодні не видно бажаючих знятися з турніру. Отже, цей трюк може не пройти.
Наступна причина, чому Шаран – успішний у Минаї, це кадрові рішення. Вже в перше своє трансферне вікно Володимир Богданович безкоштовно підписав гравця, який став лідером команди. 35-річний воротар Олександр Бандура – беззаперечно основний, багато матчів витягнув особисто.
Олександр Бандура. Фото: Минай
У минулому сезоні Шаран повернув із нижчих ліг Словаччини 32-річного Дмитра Нємчанінова, і зараз це справжній лідер оборони. Із нижчих ліг "вистрелили" 26-річний Валерій Рогозинський із Альянсу, 25-річний Вадим Вітенчук із ФК Краматорськ, 22-річний Тарас Дмитрук і особливо 21-річний Єгор Твердохліб із Гірника-Спорт. Також був би в переліку Назарій Воробчак, який за задатками відповідає УПЛ, але надовго вибув через травму.
Цього сезону 32-річний захисник Ігор Солдат із ЛНЗ, 28-річний півзахисник Металіста Андрій Ралюченко та 29-річний вінгер Інгульця Володимир Одарюк стали основними в своїй новій команді. Зверніть увагу: двоє – із команд, які вилетіли з УПЛ, ще один – виявився непотрібним новачку найвищого дивізіону. Навіть із запасних свого колишнього клубу ‒ ФК Олександрія – Шаран знаходив непогане посилення, як високий оборонець Олександр Мельник або нападник Єгор Гунічев. Останній забив своїм колишнім одноклубникам, що ще треба додати?
Давайте відверто – це були складні та неоднозначні переходи. Хтось із гравців повертався із закордонних нижчих ліг, і його доводилося підтягувати до загальнокомандної готовності. Хтось дебютував на рівні УПЛ – від таких просто незрозуміло, чого чекати. А стосовно Твердохліба, то навіть у його першоліговому клубі тренерів, які його запросили, «пісочило» начальство: «Дожили, гравців із любителів берете!..» Зараз Твердохліб – найбільший актив ФК Минай, його розраховують продати найдорожче в історії клубу, і є покупці, здатні перевершити 200 тисяч євро, за які колись Петрусенко був проданий в угорський Гонвед, а Ахмедзаде - в азербайджанський Карабах.
Але давайте навіть уявимо, що не Володимир Шаран відповідальний за все хороше, що сталося з ФК Минай за останні два роки.
Чи все зробив Шаран, щоб не було цього провалу?
Незважаючи на шість очок, ФК Минай не був безнадійним, відспіваним аутсайдером. Він не програв у шести матчах сезону – як і Верес із Зорею. Просто там, де конкуренти доводили справу до перемоги, закарпатці втрачали очки й грали внічию. У команди лише один вольовий результат (нічия з відіграшем проти Зорі) при чотирьох безвольних (по дві нічиї та поразки в ситуації, коли Минай вів у рахунку). У Шарана лише одна результативна заміна.
Якщо трактувати це, не дивлячись на склад, це провал. Якщо враховувати загальнокомандний досвід на рівні УПЛ, це прямий наслідок недоукомплектації Минаю та нестачі гравців, спроможних робити різницю. Подивіться, хто є в Зорі – Герреро, Батагов, Данченко, Кирюханцев, Антюх, Вантух, сенсація минулого сезону Алефіренко… Ось із таким складом не програти тільки в шести матчах чемпіонату – це провал.
Шаран же весь час змушений був щось вигадувати, перезавантажувати. У нього підібралося в якийсь момент всього двоє правоногих і десь шестеро лівоногих оборонців. ФК Минай не скаржився, а перейшов на тактичну схему, яка приховувала, компенсувала цей брак у комплектації. У Минаю просто немає центрфорварда – Вишневський, Твердохліб, Гунічев і Одарюк більше тяжіють до флангу чи відтяжки. Ну то що? Не плакати ж! Грали так, із плаваючим нападом. У багатьох матчах це ще й спрацьовувало.
Єгор Твердохліб. Фото: Минай
Шарану можна було б дорікати, якби він нічого не робив. Ознаки приреченості – весь час той самий склад і схема, відсутність замін, відсутність експериментів. Але ж ФК Минай за останні два роки разів чотири міняв тактичні схеми. Грав і в два, і в три центральних оборонці. Пробував одного опорника під, умовно, 4-1-4-1 і грав у два із більш класичними формаціями типу 4-2-3-1 або 5-4-1.
У Минаю 17 гравців зіграли в половині матчів чемпіонату та більше. При цьому тільки чотирьох гравців можна вважати «пасажирами» ‒ вони провели менше 100 хвилин у сезоні. Так що ми бачимо, що наявний кадровий підбір отримував свій шанс, гравці пробувалися, склад мінявся під суперників і як у реакцію на уроки попередніх матчів.
А чого не міг зробити тренерський штаб, так це підвищити конкурентність пропозицій клубу на трансферному ринку. Багато хто з колишніх зірок Першої та Другої ліг, хто зараз грає навіть у командах першої п’ятірки УПЛ, був на радарах у Минаю. Проте пропозиції цього клубу не могли конкурувати з тим, що давали інші. Отже, ФК Минай зібрав тих, кого зміг, і вони зіграли рівно те, що могли.
Навіщо ФК Минай звільнив Шарана вже зараз, не дочекавшись зимової перерви?
Звісно, коли команда йде на останньому місці, це зрозумілий крок. Але як щодо прагматизму? Ну от зараз ідуть домашні матчі з розлюченим поразкою від Динамо Кривбасом і окриленим перемогою над Кривбасом Динамо. Що повинен зробити новий головний тренер, щоб набрати в цих іграх більше нуля очок? Тут потрібна, перш за все, недооцінка зі сторони гостей, або ж якесь велике співпадіння форс-мажорів – умовно, втрата низки травмованих, дискваліфікація за бійку чи захворюваність низки суперників (ковід, грип, ГРВІ). Ну що тут скажеш?
Це, знову ж таки, в Зорі можна змінити головного тренера й сподіватися, що гравці національних і молодіжних збірних із її складу зроблять різницю. У Минаю є саме ті гравці, які є. Рівень амбіцій перевищити не можна. Якщо ви дев’ять разів підряд програли Динамо при попередніх різних тренерах, непрограш у десятому матчі – це статистична аномалія та похибка.
Люди, які стежили за роботою Шарана в Минаї, прекрасно розуміють, ЩО було зроблено. Минай як команда, як цей набір гравців, стрибнув минулого сезону вище голови. Восьме місце стало не стільки свідченням загального прогресу клубу, як великим успіхом локальної роботи. Зате конкуренти вже значно серйозніше сприймали ФК Минай і не допускали недооцінки.
Без творчих винаходів тренерського штабу Шарана ця команда не мала б шансів не вилетіти, не те що на восьме місце. Багато із цих гравців, яких пізніше назвали відкриттям, так і грали б у середняках Першої ліги. Напевно, Шаран недовго буде без команди. А от чи надовго Минай затримається в УПЛ?
Хіба що інформація інсайдерів правильна – і в такому випадку клуб взяв вектор на підготовку та продаж молодих футболістів, не вважаючи можливим/потрібним суттєве збільшення витрат для збереження місця в УПЛ. Що ж, тоді це – як хочете, так і назвіть – економ-варіант, прагматичний курс, футбольний бізнес на перепідготовці талантів, має свою логіку.
Але чи є сценарій, за яким ФК Минай може досягнути успіху?
Як не дивно, є.
По-перше, як ми вже говорили, для свого підбору гравців, завдань і можливостей, Шаран поставив Минаю прагматичну гру.
По-друге, вміючи грати на очки, цей колектив може зіграти на ефекті свіжості: часто буває, що після зміни головного тренера гравці мобілізують свої сили й емоції та особливо стараються, щоб зберегти своє робоче місце та довести новому шефу профпридатність.
По-третє, календар може зіграти свою роль. Два із трьох останніх матчів 2023 року Минай проведе вдома, а далекий виїзд на Закарпаття вже не раз ставав для його суперників місцем втрати очок. Із суперників найближчого часу тільки Динамо категорично ніколи не втрачало очки з цими суперниками, граючи з ними більше одного сезону.
Минай проти Шахтаря. Фото: УПЛ
Проте навіть у випадку емоційного сплеску після зміни головного тренера ефект буде короткотривалим, якщо інвестори клубу не вживатимуть таких заходів, як:
- суттєве підвищення бюджету (тому що наразі ФК Минай є найбіднішим клубом УПЛ, відстаючи навіть від прямих конкурентів – Оболоні та Вереса)
- підвищення саме видаткової частини – тому що по зарплатах ФК Минай точно найнижчий, а по преміях із конкурентами взагалі прірва
- зняти питання заборгованості – тому що деякі гравці недвозначно говорять, що в Минаї погіршилася фінансова ситуація
- значно поліпшити можливості клубу на трансферному ринку, тому що при хорошому скаутингу ФК Минай не міг собі дозволити за останній рік навіть провідних гравців нижчих ліг, програючи конкуренцію навіть деяким клубам із Першого дивізіону.