Поверніть ван Леувена, доки не пізно! Зоря змінила вже двох тренерів, а падіння триває

Як спадщина, їм дісталося прізвисько «мужики» та звання «третьої сили». Насправді ж Зоря сучасна має мало спільного не те що з командами Вернидуба чи Скрипника, а навіть складом і філософією минулого сезону ван Леувена. І ці зміни явно не на краще – луганці провалюють сезон на всіх фронтах, уже вилетівши із Кубка України, шкутильгаючи над зоною вильоту Прем’єр-ліги та програючи перший матч спайки фактично за єврокубкову весну з далеко не найсильнішим суперником у груповому турнірі Ліги конференцій. Що сталося й як далі жити? Сайт «Український футбол» напередодні сьогоднішнього матчу Зоря – ЛНЗ розбирає головні події 2023 року для луганського клубу та можливі шляхи виходу з ситуації.

У 2023 році довкола Зорі зазнали пошкоджень дві команди та долі чотирьох тренерів

Шахтар, прийнявши принципове рішення про неможливість будувати спільний футбол із Ігорем Йовічевичем, відправив тренера-чемпіона в відставку, натомість призначивши віце-чемпіона України Патріка ван Леувена на пост головного тренера. Вибір здавався продуманим: 

• ван Леувен уже працював у Шахтарі (хай і в якості директора академії)
• менеджмент клубу мав можливість ретельно вивчити його роботу в Зорі
• за якістю гравців і глибиною складу Шахтар на дві голови вище за попереднє місце роботи Патріка

Проте при цьому, схоже, були труднощі в порозумінні між роботодавцем і новим головним тренером щодо найголовнішого – стилю гри. Шахтар любить повноформатний комбінаційний футбол, коли м’яч рухають короткі передачі, а не лонгболли на блискавичний перехід від оборони в атаку. Патрік ван Леувен же спеціалізується саме на вертикальному футболі, це прекрасний тренер для команди-андердога, яка класно грає по супернику й разюче б’є на швидких атаках. Шахтар же хотів грати в домінуючому стилі. 

Тобто, щоб збудувати багатоповерхівку, запросили на роль головного архітектора найкращого в країні спеціаліста по МАФах. 

Патрік ван Леувен. Фото: Шахтар

Одне рішення завдало пошкоджень відразу двом командам – Зорі та Шахтарю, а також чотирьом (!) фахівцям. Йовічевич із відвертим здивуванням після блискучих результатів поїхав у Саудівську Аравію. Леувен із здивуванням виявив, що від нього чекали зовсім не того, в чому він хороший, і що колектив не готовий, об’єднавшись, виконувати спрощені ігрові завдання в високій інтенсивності та максимальній відповідальності. Лалатович зрозумів, що його запросили на недобудову, де під під’їздом стоять новосельці з меблями та клунками. Звісно, не такого він чекав від другої команди першості. Кривенцов приходив із задумом працювати над проектом вдовгу, натомість був звільнений після всього двох місяців на чолі Зорі. 

Посада головного тренера Зорі стала найбільш дискомфортним стільцем у всьому вітчизняному футболі

По-перше, вимоги тут високі – після срібних медалей завсідник єврокубків однозначно мріє знову про п’єдестал пошани. Також у Лізі конференцій Зоря прекрасно розуміє, що група дозволяє розраховувати на євровесну. 

По-друге, як для таких високих вимог, підбір гравців у Зорі вкрай проблемний. 

23 футболісти в минулому сезоні зіграли за команду ван Леувена 10 матчів і вище – будемо вважати це рубежем для гравців основи та ротації. Так от, із них восьмеро пішли, четверо вибули через тяжкі травми. Посилення не було адекватним стосовно втрат – і без того куценька лава запасних стала ще меншою, вибір на деяких позиціях став безальтернативним, знову довелося застосовувати ризиковані експерименти з гравцями не на своїх позиціях.

По-третє, при високих завданнях і великих втратах керівництво клубу нетерпеливилося. 

Невже не вивчили профайл Лалатовича, перш ніж його підписати? Якщо вивчили, то чому втратили терпіння вже після п’яти матчів? Об’єктивно, тренер-легіонер, новачок УПЛ в цій якості, ‒ він просто не мав шансів швидко в’їхати в наші особливості. Тим більше, коли склад команди вже не той – і спробуй, назви одну найголовнішу втрату без Русина, Бражка, Імерекова і ще восьми гравців, які цього сезону були б основними. 

Гаразд, призначили Кривенцова. Дива не сталося – при кадрових проблемах, без можливості формувати команду під себе та підписати новачків на власне бачення футболу, він не дав результату відразу. Проте з цим спеціалістом результат приходить пізніше – він любить системну роботу, щоб відточити основний склад, підняти до спільного знаменника ціле покоління. В підсумку, його попросили за двері, не давши навіть провести з командою збори. 

Нове рішення – відгомін давнього доручення Конькова знайти нового головного тренера збірної главі комітету збірних Фоменку. Спортивний директор Юрій Коваль насправді – дуже заслужений і шанований фахівець. Його роль у формуванні цієї команди велика, він допоміг стати тренером-зіркою Вернидубу, він кілька разів блискуче вибирав вектор для команди. 

Проте це лише калька із інтеріма Срни – десь на горизонті обов’язково має з’явитися свій Пушич. 

Так що робити Зорі?

Найголовніше – більше не помилятися. Жарти – жартами, надворі – листопад, і виліт із єврокубків може стати не найбільшим провалом сезону. Тут би з УПЛ не вилетіти… 

Отже, є відразу кілька варіантів вирішення тренерської проблеми. 

Ризикований варіант – фахівець зі сторони. Так робить Шахтар, який ретельно вивчає манеру, вимоги та стиль кандидатів. Будемо відвертими, всі головні тренери Шахтаря останніх п’яти років – адекватні щодо цілей і класу клубу. Навіть ван Леувен. Десь було неспівпадіння стилів, десь – неспівпадіння амбіцій, але в цілому Шахтар явно має в своїй базі даних добрих десятків два імен. Там над цим працюють системно. 

Зоря ж, судячи з таких різних призначень 2023 року, йде наугад. Зараз ціна помилки надто висока. 

Можна поборотися за одного з крутих фахівців – поляків Папшуна, Форналика чи Урбана, чехів Врбу, Лавічку, Білека, болгарів Кірова чи Стоілова. Але 1) звідки гроші на них? 2) звідки мотивація – вписатися в чужу команду чужої країни в такій складній ситуації?

Марек Папшун. Фото: Google

Можна спробувати вирішити проблему в економ-режимі. Юнацький склад зараз у Зорі очолює старожил динамівської академії Дроценко – дитячий тренер із величезним списком вихованців. Запорізький Металург успішно виховує та продає гравців під керівництвом Микитина – екс-гравця Зорі та колишнього наставника її дубля. Проте, знову ж таки, звідки гарантії, що тут буде оперативне покращення результатів?

А можна спробувати відмотати назад. Патрік ван Леувен залишається без роботи. Зорю знає добре. Був успішний із хай і сильнішим, але також проблемним колективом. Здається, тільки такий кадровий поворот може більш-менш дати надію на успішний підйом ще в осінній частині сезону. А до голландця потягнуться й потенційні новачки, які знають, як змінилася доля в лідерів Зорі ван Леувена – прямо скажемо, багатьом із цих хлопців Патрік перезавантажив кар’єру. 

Звісно ж, у цій ситуації хочеться висловити повагу за сміливість очолити команду та мужність взяти на себе відповідальність Юрію Ковалю. Йому буде важко, проте, звісно, він зробить все можливе, щоб утримати Зорю над прірвою і, можливо, передати її в хороші руки.