Ребров офіційно out: як консерватизм екстренера збірної України став для нього фатальним

УАФ напередодні офіційно повідомила про завершення співпраці із Сергієм Ребровим у ролі головного тренера збірної України. Таким чином підійшов до кінця майже трирічний період роботи фахівця з національною командою, який вийшов дуже неоднозначним як у результатах, так і за грою. Сайт «Український футбол» підбиває підсумки роботи фахівця, який віднині суто віцепрезидент УАФ, а не сам собі начальник.

«Месія українського футболу»

Ребров очолив збірну України влітку 2023 року, і на старті його роботи було чимало приводів для обережного оптимізму. Перед призначенням фахівця авторитетний вітчизняний тренер Мирон Маркевич говорив про його прихід так: «Третій рік чекають, що «месія» врятує український футбол».

Віри у Реброва було хоч відбавляй. Та вийшло, що Маркевич був правий – не можна було вважати це призначення панацеєю, яка сама усе змінить на краще. До речі, саме екстренера Дніпра і Металіста називають у числі потенційних замін на містку синьо-жовтих. Відповідь, чи планується його призначення, вже надав сам Маркевич.

Мирон Маркевич, фото: ФК Карпати (Львів)

Уже перша товариська зустріч за Реброва проти Німеччини дала вболівальникам надію. Українці по ходу гри вели з рахунком 3:1 і загалом виглядали організовано. Втім, утримати перевагу не вдалося, і матч завершився бойовою нічиєю 3:3.

Відбір на Євро-2024 вийшов для збірної непростим, але водночас дав кілька вагомих підстав говорити про прогрес. Так, Україна фінішувала лише третьою у своїй групі, однак потрібно зважати на рівень суперників. Разом із синьо-жовтими там виступали Англія та Італія.

На цьому тлі українська збірна виглядала достатньо конкурентно. Матч проти Англії завершився внічию 1:1, а поєдинок з Італією – 0:0. Особливо багато розмов викликав саме другий із цих матчів, адже наприкінці зустрічі Україна розраховувала на пенальті після суперечливого епізоду у штрафному майданчику суперника. Однак іспанські арбітри цього рішення не ухвалили.

Саме перемога над Італією могла принести команді пряму путівку на чемпіонат Європи, але замість цього довелося проходити через плейоф. І тут збірна Реброва проявила характер. У матчах з Боснією і Герцеговиною, а також Ісландією українці опинилися в ролі наздоганяючих, однак зуміли переламати хід зустрічей та вирвати дві перемоги з аналогічним рахунком 2:1.

Євро-2024: коли все зламалося

Втім, сам фінальний турнір Євро-2024 для України розпочався вкрай болісно. Уже перший матч проти Румунії став справжнім шоком: поразка 0:3 виявила одразу кілька системних проблем команди. Вперше було знайдено протидію стерильному контролю синьо-жовтих.

У другому матчі групового етапу Україна знову проявила характер, перегравши Словаччину з рахунком 2:1. Це була перемога на морально-вольових якостях, яка дозволила зберегти шанси на вихід до плейоф.

Гравці збірної України у матчі зі Словаччиною, фото: УАФ

Усе вирішувалося в останньому турі, де суперником стала Бельгія. Ситуація була максимально напруженою: для того, щоб не озиратися на результат паралельної зустрічі, українцям бажано було перемагати. Команда створила кілька небезпечних моментів, а наприкінці гри реальний шанс вирвати перемогу мав Георгій Судаков. Однак рахунок так і не було відкрито – 0:0.

Парадоксально, але з чотирма набраними очками збірна України встановила власний рекорд за кількістю пунктів на груповому етапі чемпіонату Європи. Проте навіть цього не вистачило для виходу в плейоф. У квартеті всі чотири команди завершили груповий турнір з однаковим доробком, а вирішальним чинником стала різниця забитих і пропущених м’ячів.

Ліга націй: продовження стагнації

У Лізі націй старт також вийшов відверто невдалим. Поразки від Албанії та Чехії знову оголили старі проблеми: команді бракувало чіткості в атакувальних діях, а особливо стабільності в обороні. У багатьох уболівальників ті матчі викликали неприємні асоціації з провалом проти Румунії, адже збірна знову виглядала безідейною.

Однак у жовтні та листопаді 2024 року ситуація несподівано змінилася. Збірна України все ж змогла зібратися, набрати потрібні очки і піднятися на друге місце у групі. Це дало шанс поборотися за підвищення до Дивізіону А.

Особливо яскраво суперечливість періоду Реброва проявилася в плейоф проти Бельгії. У першому матчі Україна справді приємно здивувала, здолавши сильного суперника з рахунком 3:1. Та перемога стала одним із найкращих результатів команди за останній час і дала реальну надію на підвищення в класі.

Гравці збірної України у матчі з Бельгією, фото: УАФ

Проте матч-відповідь став повною протилежністю. Тренерський штаб обрав відверто боягузливу тактику з п’ятьма захисниками. Але ця стратегія не спрацювала. Бельгія швидко нав’язала свою гру, а Україна показала, що не вміє якісно та дисципліновано «паркувати автобус». У підсумку поразка 0:3 залишила команду в Дивізіоні B.

Відбір на ЧС-2026: кінець надіям

Не менш неоднозначною стала й кампанія у відборі на чемпіонат світу-2026. Загалом Україна брала ті очки, які вважалися обов’язковими, однак проти Франції відверто шансів не було. Якщо Петракову та Шевченку вдавалося як мінімум нав’язувати французам боротьбу (по 1:1), то команда Реброва програла двічі – 0:2 та 0:4.

Особливо гостро сприймався другий матч, у якому тренерський штаб фактично вдався до масштабної ротації, виставивши далеко не оптимальний склад. Хоча з точки зору турнірної стратегії це певною мірою виправдалося, адже далі Україна все ж перемогла Ісландію та фінішувала другою.

Та друге місце знову означало плейоф, який для збірної України традиційно є проблемним. УАФ навіть вирішила перенести номінально домашні матчі до Іспанії, щоб уникнути гри проти Польщі на полі суперника. Проте до цього сценарію справа навіть не дійшла. У півфіналі команда безвольно поступилася Швеції з рахунком 1:3, завершивши боротьбу за путівку на мундіаль.

Окремим символом цієї поразки став гол 20-річного Матвія Пономаренка. Молодий форвард вийшов на заміну в своєму дебютному матчі за національну команду і одразу відзначився. На той момент нападник Динамо забивав у кожному матчі на клубному рівні.

Саме тому рішення не випустити його з перших хвилин частина вболівальників і експертів розцінила як ще один доказ надмірної обережності та консерватизму головного тренера. На думку критиків, Ребров занадто часто покладався на перевірені, але не завжди ефективні варіанти, і не наважувався вчасно ризикувати.

Сергій Ребров, фото: УАФ

У підсумку робота Сергія Реброва на чолі збірної України завершилася без відчуття виконаної великої місії. За цей час команда мала сильні відрізки. Але поряд із цим були й численні провали, тактичні прорахунки, безідейність у ключових матчах. Багато в чому саме небажання радикально щось змінювати і стало тим фактором, який зрештою зіграв проти тренера.

Ще нещодавно Ребров на пресконференції наголошував, що його контракт діє ще кілька місяців. Однак в УАФ вирішили не чекати завершення угоди та піти на кадрові зміни вже зараз. Від 22 квітня Сергій Ребров офіційно більше не є головним тренером збірної України.

Колишній наставник синьо-жовтих Йожеф Сабо в ексклюзивному інтерв'ю сайту «Український футбол» відверто визнав, що у Реброва «не пішло» на чолі синьо-жовтих. Разом із тим, фахівець продовжує роботу віцепрезидентом УАФ, що його колишній одноклубник Віктор Леоненко вважає дивним.

І головне, щоб віцепрезидент Ребров затвердив наступника, що дійсно дасть збірній свіже дихання. А хто це може бути, ми вже детально розібрали в матеріалі про потенційних кандидатів на пост наставника синьо-жовтих.