Суджа, Грибна веселка і Зоря: курські футбольні клуби готові кинути виклик українським командам

Ось уже декілька років клуби з окупованих українських територій беруть участь у квазізмаганнях, які не визнають ані УЄФА, ані ФІФА. Не так давно там створили навіть фейкові Шахтар і Зорю. 

Якщо пофантазувати, то в цю гру, як і в будь-яку іншу, можна грати вдвох. Тож ніщо не заважає провести український турнір за участі клубів з Курщини, яка стрімкими темпами повертається додому, в Україну. Саме час придивитися до команд, які виступають на футбольних полях Курської області.

«Князь», Цар і два турніри зі схожими назвами

8 серпня на офіційній сторінці Федерації футболу Курської області з’явилася інформація, що матчі чергового туру переносяться на більш пізні строки «через підвищений рівень небезпеки». Що це за небезпека, при цьому не повідомляється.

Сезон, який триває з травня по жовтень, тільки встиг набрати обертів, а тут така халепа у вигляді ЗСУ [ги-ги].

Кількість клубів, які спроможні грати в футбол, з кожним роком зменшується. 

У чемпіонаті Курської області наразі виступають п’ять команд:

1. Горький-МБУ (Курськ)
2. Магніт (Желєзногорськ)
3. Енергетик (Курчатов)
4. Грибна веселка (Курськ)
5. Зоря (Черемисиново)

У першості Курської області грають вісім клубів:

1. Льгов (Льгов)
2. ДЮСШ (Обоянь)
3. Автомобіліст (Рильськ)
4. Олімп-Дичня (Курськ)
5. Сапфір-Дмитрієв (Курськ)
6. Горький-СШ №4 (Курськ)
7. Суджа
8. Росич (Конишевка)

Зрозуміло, що відразу виникає питання, чим же відрізняються чемпіонат і першість. 

В обох турнірах грають любительські клуби, але для участі в чемпіонаті області треба трохи більше грошей, бо через нього є невеличкий шанс вийти на федеральний рівень (перейти з п’ятого в четвертий дивізіон), у той час як у першості грають переважно для задоволення власних амбіцій. 

Окрім цих двох турнірів, під егідою обласної федерації проходить Кубок області, Кубок губернатора, юнацькі змагання, турнір ветеранів і чемпіонат з міні-футболу. 

Керує всім курським футболом людина на прізвище Князєв, а допомагає їй бухгалтер на прізвище Цар. Забагато імперіалізму не буває. 

Участь в чемпіонаті Курської області коштує 50 000 рублів (23 171 грн.) з кожної команди плюс ̶ч̶а̶ш̶к̶а̶ ̶п̶о̶г̶а̶н̶о̶ї̶ ̶к̶а̶в̶и̶ 100 рублів (46,34 грн.) за кожного заявленого гравця. Для того щоб грати на першість області, достатньо заплатити організаторам 20 000 «дерев’яних» (9 268 грн.). 

Представник Другої ліги втік з Курську до Орла, а дітей відправив на базу ЦСКА

Тим часом єдиний професіональний клуб регіону – курський Авангард – на своїх ресурсах оголосив збір коштів на придбання товарів першої необхідності, для людей з евакуйованих територій. Чому цим займається футбольний клуб, питання – цікаве. Можливо, не вистачає грошей для трансферів.

Наразі флагман курського футболу через успішні дії ЗСУ змушений приймати своїх суперників в Орлі. Вихованці дитячої академії авангардистів взагалі мігрували на базу московського ЦСКА в Ватутинках. Мабуть, проходять початковий курс військової підготовки, щоб стати справжніми «армійцями».  

Авангард, заснований у 1958 році, виступає у третьому за ліком дивізіоні російського чемпіонату. Ось уже чотири роки намагається повернутися до другого, але безуспішно. 

Треба зазначити, що куряни зірок з неба ніколи й не хватали. Їх максимум – програний Тосно фінал Кубку Росії-2017/18. Переможців тоді, до речі, тренував колишній гравець збірної України Дмитро Парфьонов, який під час повномасштабної війни продовжував працювати в Росії і лише наприкінці минулого року переїхав у Казахстан. 

Цікаво, що на посаді адміністратора Авангарду багато років працює уродженець Донецька Сергій Щеглов, який, окрім першості Донецької області, встиг пограти навіть в чемпіонаті України за Кривбас.

Українців у складі Авангарду, на щастя, немає. З іншого боку, їх там і не могло бути. За регламентом РПФЛ у Другій лізі можуть грати виключно росіяни. Легіонерам – зась.

Дивлячись на убогість, у якій продовжує жити весь російський футбол, сам собою напрошується висновок про те, що нічого запорєбрікового нам, насправді, не треба. Все, що треба, у нас є. Є навіть сусід, який в прямому і переносному сенсі помирає від заздрощів.